Ухвала

від 29.08.2024 по справі 930/1789/23

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1789/23

Провадження № 1-кс/930/464/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. м. Немирів

Слідчий суддя Немирівського районного суду Вінницької області - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові клопотання слідчої СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022240000053 від 09.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

До Немирівського районного суду звернулася з клопотанням слідча СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022240000053 від 09.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, мотивуючи його тим, що невстановленою особою здійснено самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель на території Немирівської міської ради.

В ході здійснення представницької діяльності установлено, що земельна ділянка історико - культурного призначення з кадастровим номером 0523089400:02:001:0541, що розташована поблизу с. Супрунівка Немирівської ТГ Вінницького району Вінницької області площею 10,1554 га, використовуються для вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в користування вказана ділянка не надавалась, орендна плата не сплачувалась. Зазначені обставини свідчать про самовільне зайняття та використання вищевказаних земельних ділянок.

Відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022240000053 від 09.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

В подальшому в рамках досудового розслідування встановлено, що на земельній ділянці із кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 площею 10,1554 га, наявний посів рослини сої, яка в свою чергу, відповідно до інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у 0-2-0.62-3352/2-23 від 04.07.2023 року у 2008 році земельна ділянка з кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 площею 10,1554 га входить до складу земель історикокультурного призначення.

У зв`язку з чим 28.08.2024 проведено огляд місця події, в ході якого установлено, що на даній земельні ділянці наявний посів рослин сої. Водночас встановлено, що на момент огляду посів є хаотичний, наявне забур`янення, рослини у середньому мають висоту близько 40-45 см.

У свою чергу посів рослини сої на земельній ділянці із кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 площею 10,1554 га постановою слідчого від 28.08.2024 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, посіви рослин сої площею 10,1554 га, який вирощується на земельній ділянці з кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 є речовим доказом у кримінальному провадженні №42023022240000053 від 09.06.2023, про, що винесено відповідну постанову.

Окрім цього, вищезазначені посіви рослин сої підпадають під ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації, оскільки підпадають під ознаки зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а саме: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Тому є підстави вважати що при не накладенні арешту на посіви рослин сої площею 10,1554 га, який вирощується на земельній ділянці з кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна.

Вказане майно є способом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, має доказове значення у кримінальному провадженні, а отже необхідно усунути будь-яку можливість стороннім особам користуватись ним.

Не накладення арешту на зазначене майно призведе до фактично повного знищення слідів кримінального правопорушення, а отже - до неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації. Окрім того в органу досудового розслідування є підстави вважати, що зазначені посіви рослин сої є результатом незаконної діяльності.

Згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, арешт відповідного майна, поза сумнівом, застосовується як проміжний захід, що має забезпечувати, у разі потреби, подальшу конфіскацію цього майна, яке вважається органом досудового розслідування ймовірним результатом незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Так, забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна врегульовано у п. 27 вказаного Порядку, де зазначено, що схоронність такого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При цьому за п. 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у КПК, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Так, в ході проведення досудового розслідування установлено, що власник посівів сої відсутній.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються до АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст. 171-173 цього Кодексу.

Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству У країни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Такі активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів (абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону).

Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Зазначений Закон визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту.

Як передбачено п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону застосований в ст. 19 термін «активи» означає в тому числі майно, на яке накладений арешт у кримінальному провадженні; «управління активами» є діяльністю із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

За таких умов управління АРМА активами (арештованим майном) відповідає завданню арешту такого майна, яке визначене ст. 170 КПК України, а в даному конкретному випадку - запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зазначене в клопотанні майно є активами, на які поширюються вимоги спеціального закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». А управління такими активами шляхом їх реалізації є єдиним законодавчо встановленим способом, спроможнім забезпечити збереження цього майна, чим досягається мета і завдання арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

По суті спосіб збереження майна, що має відповідний статус у кримінальному провадженні, шляхом його передачі в управління уповноваженому органу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав майно піддається швидкому псуванню; майно швидко втрачає свою вартість;витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду про управління активами шляхом реалізації, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою ї х власника, підпис на якій засвідчений нотаріально, нотаріально засвідчена копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація активів відповідно до цього Закону є примусовою реалізацією (примусовим продажем), крім випадків реалізації активів за згодою власника.

Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з метою забезпечення збереження економічної вартості арештованого майна та об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання на нього, запобігти можливості знищення, відчуження майна.

В судовому засіданні прокурор Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання слідчої СВ ВП № 5 Вінницького РУП ОСОБА_4 підтримав повністю, просить його задовольнити на підставах викладених у клопотанні.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов наступного:

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом частини 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом чітко визначені підстави накладення арешту майна.

Зазначена слідчим мета застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження вказана як можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Слід відмітити, що відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності, та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, та що подане клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

В свою чергу не накладення арешту на майно може призвести до його зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до матеріалів клопотання, постановою слідчої від 28.08.2024 року посіви рослин сої, які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 площею 10,1554 визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню № 42023022240000053 від 09.06.2023.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст.ст.36,131,132,167, 170-173, 175, 309 КПК України, ст.ст. 1,9,19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчої СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджено з прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022240000053 від 09.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на посів рослини сої, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 0523089400:02:001:0541 площею 10,1554 га з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю сої із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб яким зазначене майно передано в управління.

Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 41037901) шляхом передачі в управління для реалізації посіви сої орієнтовною площею 10,1554 га, які вирощуються на земельній ділянці 0523089400:02:001:0541 у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1