Рішення

від 23.08.2024 по справі 544/1061/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1061/19

пров. № 2/544/5/2024

Номер рядка звіту 7

РІШЕННЯ

іменем України

23 серпня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря - Костенко Т.В.,

представника позивача - адвоката Ступніка С.В.,

відповідча ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництів та витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в:

Позивач у серпні 2019 року звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що з 16.09.2008 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є спадкоємицею майна померлого за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про отримання спадщини. Таким чином, позивач є законним спадкоємцем всього майна (майнових прав), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . До складу такого майна входять будівельні матеріали, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належали ОСОБА_3 (замовнику будівництва) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво приміщення адміністративно-готельного комплексу заплановано відповідно до робочого проекту, відтак не є самочинним будівництвом. Будівельними матеріалами, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщенням адміністративно-готельного комплексу, незаконно володіє та користується ОСОБА_1 , який вважає, що вона належить йому, оскільки знаходиться на його земельній ділянці, та відповідно, не визнає право позивача. Так, відповідно до договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , право власності на вказаний об`єкт комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 , та складається з нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», сараю «В», замощення «І», огорожі №1-3, перейшло до ОСОБА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку під торгівельним комплексом та прилеглу територію площею 0,1500 га перейшло до ОСОБА_1 . При цьому об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу не був ні предметом договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, ні будь-яких інших правочинів, за якими це майно могло перейти у власність ОСОБА_1 , відтак, останній не має на нього жодних прав. На підставі викладеного позивач просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які використанні в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витребувати вказане майно з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де вказує, що при підготовці до укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торгівельного комплексу виявилося, що на земельній ділянці, крім торгівельного комплексу, також розташований об`єкт незавершеного будівництва (приміщення адміністративно-готельного комплексу). ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що при укладенні договорів ОСОБА_4 сплатить ОСОБА_5 грошові кошти не тільки за торгівельний комплекс та земельну ділянку, а і за будівельні матеріали, що були використанні при будівництві об`єкта незавершеного будівництва. 21.10.2016 ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 за будівельні матеріали. Крім того, ОСОБА_6 були передані документи, що стосувалися будівництва об`єкта. На даний час ОСОБА_1 є власником зазначених будівельних матеріалів та продовжує будівництво об`єкта незавершеного будівництва і має намір по закінченню будівництва ввести його в експлуатацію. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказав, що спірне майно є об`єктом нерухомості, і тому договір купівлі-продажу цього об`єкта підлягає нотаріальному посвідченню. Додає, що продавець ОСОБА_3 набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва саме за нотаріально посвідченим договором дарування від 15.08.2007. Відповідач у своєму відзиві стверджує, що стосовно відчуження незавершеного будівництва він «домовився» з продавцем ОСОБА_3 , але не надає до суду ні документів, що підтверджують просту письмову форму такого правочину, ні нотаріально посвідченого документу, як це передбачено законодавством. Надана в якості ілюстрації існування якоїсь «домовленості» «розписка» також заслуговує критичної оцінки, оскільки містить дані щодо руху готівкових коштів, обсяг яких суперечить імперативним приписам законодавства, відповідно до яких розрахунок в таких сумах мав бути проведений лише в безготівковій формі. Крім того, укладення відплатного правочину передбачає відповідне оподаткування. Сама ж розписка містить текст, зміст якого співпадає з предметом позову по даній справі, що викликає сумнів у її складанні та оформленні саме в період укладення основних договорів купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки. За візуальним аналізом, підпис ОСОБА_3 на «розписці» йому не належить. У випадку надання до суду оригіналу «розписки», на чому позивач буде наполягати, буде заявлено клопотання про проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису ОСОБА_3 та судової технічної експертизи щодо встановлення часу виготовлення друкованого тексту та поставлення підпису, а також деяких інших технічних обставин.

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Ступнік С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Додатково пояснив, що предметом позову є будівельні матеріали, які є фактично об`єктом незавершеного будівництва, які не були предметом оспорюваного сторонами договору купівлі-продажу іншого об`єкту нерухомості та земельної ділянки, на якій вони знаходяться. Надана копія розписки не є доказом укладення такого договору відчуження, оскільки відповідач не довів справжність підпису на ній ОСОБА_3 . Сторона позивача була присутня у судовому засіданні в іншому складі суду при дослідженні оригіналу розписки і тоді вже були сумніви у її достовірності. У зв`язку з цим позивач скористалася своїм правом на проведення почеркознавчої експертизи справжності підпису ОСОБА_3 на розписці. Однак експертиза не була проведена у зв`язку з відмовою відповідача надати її оригінал для дослідження експерта, що доводить її несправжність.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що у 2016 році він та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки, до складу якого входив і недобудований об`єкт готелю. Оскільки готель був не звершений будівництвом, вирішили 21.10.2016 нотаріально оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки та торговельного комплексу, а продаж готелю оформити розпискою. За готель він спатив ОСОБА_3 50 тис. доларів. Гроші на придбання готелю йому позичили друзі - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які привезли після підписання договору по 10 тис доларів кожен. Всі накладні на будівельні матеріали, що були використані під час будівництва готелю, ОСОБА_3 передав йому наступного дня після написання розписки. Після цього він уклав договір з ФОП ОСОБА_10 на придбання будівельних матеріалів та протягом 2016-2017 років проводив у готелі ремонтні роботи, у 2018 році була пробита скважина. На 1 поверсі готелю була облаштована громадська вбиральня, яка функціонує, але в експлуатацію окремо не вводилася. Після початку повномасштабного вторгнення всі документи відповідач передав дочці у Грузію, серед яких була і ця розписка, оригінал якої наразі втрачено.

Представник відповідача адвокат Гордієнко Ю.П., заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що спірні будівельні матеріали розташовані на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2016. Вказаний договір оспорювався позивачем у судовому порядку, але не був визнаний недійсним. Позивач до смерті її чоловіка (продавця майна) до суду не зверталася, претензій щодо цього майна не виникало. Позивачу було відомо про продаж будівельних матеріалів за розпискою. Після передання відповідачу недобованого готелю він вступив у володіння і користування цим об`єктом, почав облаштовувати приміщення вбиральні, зробив скважину.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Пирятинської міської ради Полтавської області у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що товаришує з ОСОБА_1 Пояснив, що у жовтні 2016 року останній звертався та просив позичити йому гроші для придбання у ОСОБА_3 недобудованого готелю. Острянському позичали гроші він, їх товариш ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 10 000 доларів кожен. В той же день ОСОБА_4 показував свідку дві розписки, зміст яких свідок не читав. Відповідач пообіцяв, що віддасть кошти, а у разі відсутності грошей надасть йому частку в бізнесі, який придбав.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що товаришує з відповідачем ОСОБА_1 . Останній звернувся до нього та ще двох спільних друзів за фінансовою допомогою, щоб придбати у ОСОБА_3 готель та павільйон, розташовані на трасі Київ-Харків. Пообіцяв, що як добудується готель, то у них буде доля у справі. В день передачі коштів вони з Обручем приїхали до кафе, де зустрілися з ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . Свідок віддав ОСОБА_4 10 000 доларів. Невдовзі на своєму авто під`їхав ОСОБА_5 і вони зустрілися з ОСОБА_4 . Потім вони разом з ОСОБА_4 поїхали до кафе « Пароплан », де він показував їм документи - розписки, щоб пояснити, що він купив на їх гроші. В розписці значилася сума 50 тисяч доларів США. Розписки про позику у Острянського свідок не брав.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що є товаришем ОСОБА_1 , який звернувся до нього у жовтні 2016 року за фінансовою допомогою. Гроші йому були необхідні, щоб вкласти в будівництво готелю, який належить ОСОБА_3 . ОСОБА_4 пропонував йому партнерство в цьому бізнесі. В день передачі коштів він зустрівся з ОСОБА_5 в кафе, потім до них приєдналися ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Вони всі позичили ОСОБА_4 по 10 000 доларів. Той передав їх ОСОБА_3 , після цього ОСОБА_4 показував їм розписки на підтвердження передачі коштів за готель та трансформатор. Так як свідок відповідачу довіряє, то розписку про отримання коштів у нього він не вимагав.

Свідок ОСОБА_15 є сином відповідача. Пояснив, що покійний ОСОБА_3 у 2016 році вирішив продати свій торгівельний комплекс і запропонував його купити ОСОБА_1 . До складу майнового комплексу входили земельна ділянка, торгівельний комплекс із павільйонів, незавершена будівля готельно-ресторанного комплексу і трансформатор. Все розміщувалося на одній земельній ділянці. Він, оскільки має юридичну освіту, допомагав батьку в оформлені документів. На момент укладення договору купівлі-продажу вже було встановлено, що торгівельний комплекс був зареєстрований, а будівля з цегли не була зареєстрована. Тому будівля була придбана як будівельні матеріали. Знає, що за купівлю будівельних матеріалів було сплачено 50 тисяч доларів США, за трансформатор 1000 доларів США. ОСОБА_5 була написана розписка про продаж будівельних матеріалів, які використовувалися під час будівництва даної споруди, було передано всі документи та Акти прийому-передачі виконаних робіт. Розрахунок за будівельні матеріали відбувався готівкою Після укладення договору батько проводив ремонті роботи, вкладаючи свої кошти - було облаштовано вбиральню та пробита свердловина. Він планував закінчити будівництво і відкрити готель. ОСОБА_5 його вирішив продати, так як мав намір виїхати з міста.

Свідок ОСОБА_16 дав суду пояснення, що працював у ФОП ОСОБА_10 , допомагав йому складати кошториси на будівництво. Йому відомо, що ОСОБА_4 укладав договір підряду на виконання будівельних робіт у торгівельному комплексі з Шульгою. У жовтні-листопаді 2016 року проводилося виконання внутрішніх робіт по облаштуванню вбиральні: клали кахель, робили перегородки, установлювали сантехніку. За дорученням підрядчика свідок виконував кошторисні роботи. На вулиці відновили стару свердловину для водопостачання. Замовником був ОСОБА_4 так як був власником об`єкту. Про це йому відомо з розмов, які ходили містом. Говорили, що ОСОБА_5 продав комплекс ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.07.2004 рішенням № 633 виконавчого комітету Пирятинської міської ради надано дозвіл ПП ОСОБА_17 на виготовлення проектної документації на будівництво торгівельного комплексу на орендованій земельній ділянці на автошляху Київ-Харків-Довжанський (157 км справа ) (том 1 а.с. 28,29).

За заявою ОСОБА_18 від 17.03.2005 виготовлено робочий проект Торговий комплекс на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (км 156 + 830) в м. Пирятин Полтавської області, за яким передбачено будівництво адміністративно-готельного блоку (том 1 а.с. 72-123).

Торгівельний комплекс відповідно до робочого проекту мав складатися з торгівельних павільйонів (базар), адміністративно-готельного блоку, магазину «Автозапчастини» та ін. (том 1 а.с. 77-80). Площа земельної ділянки виділена для будівництва склала 1500 м.кв.

25.12.2006 ОСОБА_3 укладено з ПП «Лубнибудмонтаж» Договір № 9 підряду на виконання будівельних робіт торгівельного комплексу на автодорозі Київ-Харків-Довжанський ( АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 152).

15.08.2007 ОСОБА_17 подарувала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом торгівельний комплекс та земельну ділянку, на якій розміщений цей незакінчений будівництвом торгівельний комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та в цілому складається з незакінченого будівництвом торгівельного комплексу А-1, процент готовності якого складає 28% та земельної ділянки для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності розміром 0,150 га (том 1 а.с. 9).

За період з грудня 2006 року по грудень 2008 року ОСОБА_3 як замовнику були надані довідки про вартість виконаних робіт, а ним було підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період (том 1 а.с. 154-191). Відповідно до даних довідок та актів ПП «Лубнибудмонтаж» виконувало будівельні роботи по зведенню торгового комплексу, а також адміністративно-готельного блоку. Судом також досліджені копії накладних, якими підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів у ТОВ «Укрбудпостач» (том 1 а.с. 192-204), ВАТ «Завод залізобетонних виробів № 2» (а.с.205-225), та у ТОВ «Стройпартнер» (том 1 а.с. 226-228).

Станом на 03 червня 2009 року виготовлено технічний паспорт на торгівельний комплекс в АДРЕСА_1 , відповідно до якого вказаний об`єкт складається з нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» (до складу якого входять приміщення, приміщення персоналу та приміщення торгівлі - базар) площею 502,7 кв.м., сарай «В» площею 3,0 кв.м., замощення «І» площею 66,8 кв.м., огорожа № 1-3 площею 52,4 кв.м. (том 1 а.с. 10-11).

Відповідно до наявних у Департаменті ДАБІ України у Полтавській області відомостей об`єкт будівництва «Торговельний комплекс, 1 черга ринок на автошляху Київ-Харків-Довжанський, км 156 + 830» по АДРЕСА_1 прийнятий у експлуатацію, що підтверджується Свідоцтвом про відповідність об`єкта будівництва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 09.10.2009 (том 1 а.с. 240-244).

Відповідно до договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав торгівельній комплекс по АДРЕСА_1 , що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв.м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3 (том 1 а.с. 12-14).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:00:045:0001, цільовим призначенням для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, яка розташована по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 15-17).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 168663069 від 30.05.2019 торгівельний комплекс (об`єкт нежитлової нерухомості) зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, та має наступний опис: загальна площа (кв.м.): 298, опис: нежитлова будівля А-1, сарай В, замощення І, огорожа №1-3 (том 1 а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до заповіту від 13.09.2010 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів повністю своїй дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 8).

30.04.2018 ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 частин належного спадкодавцю ОСОБА_3 нерухомого майна ( том 1 а.с. 30), а 1/8 частину, як обов`язкову частку у спадщині, отримала неповнолітня дочка спадкодавця ОСОБА_19 (том 3 а.с. 31).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було проведено розподіл земельної ділянки кадастровий номер 5323810100:00:045:0001 площею 0,1500 га, придбаної за договором купівлі-продажу від 21.10.2016 ОСОБА_1 у ОСОБА_3 . З аналізу матеріалів справи вбачається, що саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033 розміщене спірне майно - недобудований адміністративно-готельний комплекс ( АДРЕСА_1 ) (том 1 а.с. 19-20).

Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного 27.06.2019, при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, станом на 21.10.2016, експерту не було забезпечено огляд всередині незавершеної будівництвом будівлі адміністративно готельного блоку, тому розрахунки проводилися на основі наданих на дослідження вихідних даних та згідно даних натурного дослідження зовні будівлі. Виходячи з наведеного ринкова вартість будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва вказаного приміщення адміністративно-готельного комплексу, могла складати 1562830 грн (том 1 а.с. 127-149).

Вказаний об`єкт незавершеного будівництва не був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016.

Договором купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 передбачено, що його предметом є торгівельний комплекс, що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» загальною площею 502,70 кв. м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3.

Відповідно до п. 4 вказаного договору всі технічні характеристики відповідають технічному паспорту, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009, у зв`язку з чим покупець не наполягає на проведенні поточної технічної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна. Згідно п. 5 договору покупець повідомляє продавця, що торгівельний комплекс, який є предметом цього договору, візуально оглянутий ним до оформлення цього договору, недоліки чи дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування не застереженні у правовстановлюючому документі та технічному паспорті, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009 на момент огляду покупцем виявлені не були.

Пунктом 11 договору передбачено, що сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу зазначеного торгівельного комплексу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення (том 1 а.с. 13).

Представником відповідача суду надана копія розписки, за якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 50000 доларів США готівкою за будівельні матеріали, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, який не увійшов у перелік майна по договорам купівлі-продажу від 21.10.2016. Розписка дана 21.10.2016 (том 1 а.с. 49).

Об`єктом спірних правовідносин є будівельні матеріали, використані при будівництві приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що указане приміщення є об`єктом незавершеного будівництва.

На переконання позивача, оскільки вона є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за заповітом та прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про отримання спадщини, то на указане майно необхідно визнати право власності у порядку спадкування. Набуття відповідачем права власності на ці будівельні матеріали на підставі розписки позивачем не визнається з огляду на сумніви у її оформленні та підписанні зі сторони ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Одночасно частиною третьою статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати особі на праві приватної власності.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 та Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 352/90/16-ц (провадження № 61-303св19).

Спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Обставини того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідачем не заперечуються.

Встановлено, що ОСОБА_3 за життя за договором дарування прийняв в дар незакінчений будівництвом торговельний комплекс на АДРЕСА_1 , процент готовності якого складав 28%, та продовжував будівництво об`єкта.

Згідно з договорами купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 торговельний комплекс по АДРЕСА_1 , що складається із нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв. м, сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3, а також земельну ділянку за вказаною адресою.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на частині земельної ділянки, придбаної ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року у ОСОБА_3 , розміщено спірне майно - недобудований адміністративно-готельний комплекс ( АДРЕСА_1 ).

Тобто на проданій земельній ділянці розташовані будівельні матеріали - фактично об`єкт незавершеного будівництва.

Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 27 червня 2019 року встановлено, що при будівництві приміщення адміністративно-готельного комплексу були використані будівельні матеріали: бетонні фундаментні блоки у кількості 300 шт.; цегла керамічна - 292 000 шт.; залізобетонні плити - 168 шт.; профнастил - 335 кв. м; віконні блоки - 67,64 кв. м; розчин - 177,0 куб. м.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний об`єкт незавершеного будівництва не був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2016 року та договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року і фактично будувався за кошти ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження укладення договору відчуження об`єкту незавершеного будівництво (будівельних матеріалів) з власником цього об`єкту відповідач надав письмову розписку.

За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, відповідач ОСОБА_1 подав письмову розписку.

Згідно змісту розписки від 21.10.2016, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 50 000,00 дол. США готівкою за будівельні матеріали, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, який не увійшов у перелік майна за договорами купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року.

Сторона позивача заперечує факт підписання указаної розписки ОСОБА_3 , тому користуючись своїм правом, на доведення перед судом своїх заперечень, заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, надавши зразки підписів ОСОБА_3 для проведення експертного дослідження (а.с.236-252 том 3).

Ухвалою суду від 17.07.2022 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи виконано підпис на указаній вище розписці ОСОБА_3 чи іншою особою. Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 для проведення експертизи надати суду оригінал розписки.

Ухвалою суду від 20.09.2022 скасовано проведення призначеної судом експертизи у зв`язку з відсутністю предмета дослідження. Відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що оригінал розписки ним втрачений.

Відповідно до приписів ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У зв`язку з викладеним, враховуючи ухилення сторони відповідача від надання матеріалів для проведення експертизи, суд не може встановити факт підписання наведеної вище розписки саме ОСОБА_3 , незважаючи на те, що її оригінал надавався для огляду при розгляді справи попереднім складом суду. Візуальний огляд розписки не дає можливості встановити справжність підпису особи на ній. Відтак суд не дає правової оцінки змісту указаної розписки та характеру правовідносин, що склалися між сторонами унаслідок її складення, ураховуючи неможливість перевірити її справжність експертним шляхом. З огляду на це суд відхиляє доводи сторони відповідача про належність йому спірних будівельних матеріалів відповідно до поданої розписки.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та свідченнях лише свідків.

Тому суд не бере до уваги також показання свідків зі сторони відповідача на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, оскільки показання свідків не є належними доказами для підтвердження обставин укладення правочинів.

Той факт, що земельна ділянка під об`єктом незавершеного будівництва перейшла у власність відповідача (з приводу якої наразі тривають судові спори між сторонами ) не може бути беззаперечним доказом дійсних намірів сторін, а саме відчуження цього об`єкту на користь відповідача, а не будь яких інших способів розпорядження власника своїм майном. Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що замовником ОСОБА_3 йому були передані документи на будівельні матеріали, що були використані при будівництві, а також документи, що стосувалися самого будівнцитва. Наявність цих документів у відповідача не свідчить про перехід права власності на будівельні матеріали до відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом

ОСОБА_3 за життя за договором дарування прийняв в дар незакінчений будівництвом торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 , процент готовності якого складав 28% та продовжував будівництво об`єкту. По справі надані належні та допустимі докази в частині здійснення ОСОБА_3 будівельних робіт (договори підряду на виконання будвільних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати), акти приймання будівельних робіт, накладні на придбання будівельних матеріалів, видаткові накладні тощо (т.1. а.с. 152-228) на ім"я ОСОБА_3 .

Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного 27.06.2019, при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно готельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , встановлено, що при будівництві були використані наступні будівельні матеріали: бетонні фундаментні блоки у кількості 300 шт.; цегла керамічна у кількості 292000 шт.; залізо-бетонні плити у кількості 168 шт.; профнастил 335 кв.м.; віконні блоки 67,64 кв.м.; розчин 177,0 куб.м.

Відповідач не погодився з висновком вказаної експертизи з огляду на його неповноту та необ`єктивність, оскільки експерт ОСОБА_20 не проводила внутрішнього натурного обстеження об`єкту незавершеного будівництва, тому її висновки вважає недостовірними.

У судовому засіданні допитана експерт ОСОБА_20 підтвердила, що їй не було забезпечено огляд всередині незавершеної будівництвом будівлі готелю, тому нею досліджувалися документи - проектна документація на будівництво готелю, перелік матеріалів, використаних при будівництві об`єкту, що були надані заявником, та проводилося зовнішнє натурне обстеження будівлі.

Відповідачу та його представнику судом на виконання вимог статті 12 ЦПК роз`яснено право заявити клопотання про проведення повторної експертизи та роз`яснено наслідки невчинення таких дій. Водночас, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про призначення повторної експертизи, відтак належними доказами не спростував висновки, які містяться у висновку експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, складеного 27.06.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності в порядку спадування на будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, в частці, на яку вона має право за заповітом. За заповітом від 13.09.2010 ОСОБА_3 все своє майно заповів повністю дружині ОСОБА_2 . Його неповнолітня донька ОСОБА_19 ( на час розгляду справи є повнолітньою) отримала право на 1/8 частини майна померлого ОСОБА_3 , як обов`язкову частку у спадщині.

У зв`язку з цим, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - за нею слід визнати право власності на 7\8 частин спірного майна.

Відно п.п. 141,142,144,146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16 власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означає введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва в порядку спадкування після смерті замовника будівництва, а задоволення судом цієї вимоги є належним та достатнім способом захисту порушеного права та не потребує задоволення вимоги про його витребування, яка є самостійним способом захиту порушеного права у випадку, коли слід витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Рішення суду про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва є підставою для їх повернення ОСОБА_2 . Вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та повернення їх спадкоємцю замовника будівництва може мати місце у разі відмови відповідача у поверненні цього майна. Така позовна вимога є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.09.2019 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт незавершенного будівництва приміщення адміністративно- готельного комплексу, що належав померлому ОСОБА_3 (замовнику будівництва), яке знаходиться за у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033, зареєстрованої за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного арешт на час ухвалення рішення скасуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, заявив про подання ним доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у справі.

Дослідивши заяву представника відповідача ОСОБА_21 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач у зв`язку з розглядом справи поніс витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надання адвокатом Гордієнком Ю.П. відповідачу ОСОБА_1 адвокатських послуг при розгляді справи в суді підтверджується, зокрема, договором про надання правничої допомоги №20 від 12.06.2022, додатковою угодою до договору від 01.07.2022, детальним описом робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат для надання професійної правничої допомоги на загальну суму 90 000 грн, з розрахунку 2000 грн. за одну годину роботи адвоката по наданню правничої допомоги (крім участі у судових засіданнях) та 4000 грн за одне судове засідання (вартість наданих послуг визначено сторонами на підставі п.3 договору); квитанцією № 16/07 від 16.07.2022 про отримання адвокатом гонорару в сумі 20 000 грн, квитанцією № 23/08 від 23.08.2024 про отримання адвокатом гонорару в сумі 70 000 грн за надані послуги (а.с.38-40).

Представник позивача у судовому засіданні заявив про необґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу, з огляду на критерії виваженості та розумності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При дослідженні наданого адвокатом розрахунку суми гонорару, встановлено, що надана ним правова допомога є реальною та підтверджена матеріалами справи. Кількість витраченого часу відповідає характеру наданої правової допомоги. Вартість гонорару обрахована відповідно до погодженої сторонами вартості правничої допомоги адвоката.

Таким чином, визначений адвокатом Гордієнко Ю.П. розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт. В свою чергу позивачем недоведено неспівмірність визначених витрат.

Тому, суд дійшов висновку про підтвердження заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 90 000 грн.(а.с.150-155 том 4)

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що вимоги позивача ОСОБА_2 відхилено на 12,5%, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру вимог, в частині яких було відмовлено, у розмірі 11250 грн =90000 *12,5%.

Щодо заяви представника відповідача про поворот виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.07.2020.

У заяві представник відповідача зазначив, що вказаним рішенням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 768 грн та у відшкодування витрат на правничу допомогу 16 000 грн.Постановою від 14.09.2020 Полтавського апеляційного суду рішення залишено без змін. На підставі рішення суду та заяви стягувача були відкриті виконавчі провадження ВП №63389298 та ВП № 63389399, в межах якого відповідач Острянський сплатив вказані суми судових витрат.

Постановою від 18.05.2022 Верховний Суд постановив: «Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в часті - вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва, скасувати. Справу № 544/1061/19 в цій частині передати на новий розгляд до суду першоі інстанції».

Тому просив при ухваленні рішення вирішити питання про поворот виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.07.2020. У порядку повороту виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.07.2020: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 768,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 444 Цивільного процесуального кодексу України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

З урахуванням того, що суд ухвалив рішення про задоволення вимог позивача ОСОБА_2 в меншому розмірі (87,5%), тому відповідачу ОСОБА_1 підлягають поверненню сплачені ним судові витрати на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.07.2020 пропорційно частині вимог, у задоволенні яких було судом відмовлено - у повернення сплаченого судового збору 96 (дев`яносто шість) грн та 2000 (дві тисячі ) грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви про поворот виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 7/8 частин будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5323810100:00:045:0033 належній ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292000 шт.; залізобетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв.м.; віконних блоків 67,64 кв.м.; розчину 177,0 куб.м.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В порядку поворота виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.07.2020 стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_5 ) у повернення сплаченого судового збору 96 (дев`яносто шість) грн та 2000 (дві тисячі ) грн витрат на правничу допомогу, а всього стягнути 2096 ( дві тисячі дев`яносто шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_5 ) у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 11 250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят ) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 04.09.2024.

Суддя О.О.Сайко