Рішення

від 22.08.2024 по справі 693/590/24

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/590/24

2/693/270/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Некрасова О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Уманського району Черкаської області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 16 жовтня 2004 року вступив у шлюб з відповідачкою. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області у справі № 693/519/21 від 29.09.2021 року шлюб було розірвано.

Позивач мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки № 28 від 18.01.2024 року, виданої виконавчим комітетом Баштечківської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 мешкає за адресою реєстрації із дочкою ОСОБА_1 .

Згідно довідки від 30.01.2024 року, виданої Нагірнянським закладом середньої загальної школи І-ІІІ ступенів Баштечківської сільської ради, ОСОБА_1 навчається у 9 класі.

За місцем проживання заявника створені всі необхідні умови для проживання, навчання та відпочинку доньки.

Батько систематично приділяє увагу питанню, здоров`ю дитини, її розвитку та вихованню.

Позивач піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Так, дитина факультативно займається волейболом, що позитивно впливає на зміцнення імунітету, загартування організму, а також виховуються комунікативні якості, необхідні для подальшого життя людини.

За місцем проживання ОСОБА_1 створені всі необхідні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Позивач повністю матеріально забезпечує дитину всім необхідним. Підтвердженням доброго матеріального стану позивача є довідка про доходи. Батько має постійне місце роботи, працює слюсарем у ТОВ «Ясенсвіт». Відповідно до довідки про заробітну плату має середню заробітну плату 8700 грн. за останній квартал.

З початком збройної агресії російської федерації проти України, матір дитини після розірвання шлюбу виїхала до Чеської Республіки та мешкає там, підтвердженням є чеська віза. Відповідачка бажає, щоб дитина мешкала з нею в Чехії, але із цим не згоден батько дитини та дитина.

Так як для виїзду дитини за кордон у зв`язку з війною в Україні не потрібен дозвіл другого з батьків, позивач побоюється, що позивачка вивезе дитину закордон без його згоди та всупереч бажанню дитини.

Дитина постійно мешкає з ОСОБА_1 на законних підставах та він бажає, щоб, згідно чинного законодавства, було визначено місце проживання дитини із ним та дитина залишилася на виховання йому.

З огляду на вищезазначене, позивач вимушений звернутись до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 24.04.2024 року постановлено прийняти справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.

01.05.2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову.

Згідно ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У підготовчому засідання 01.08.2024 року відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у прийнятті заяви про визнання позову із занесенням до протоколу судового засідання і продовжено судовий розгляд, оскільки визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 01.08.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Некрасов О.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявлений позов визнала повністю та просила його задовольнити.

У судове засідання представник служби у справах дітей виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Самар Т.В. не з`явилася, при цьому до суду направила заяву про слухання справи у її відсутності. Не заперечує проти задоволення позову.

У судовому засідання допитано неповнолітню ОСОБА_1 , яка суду пояснила, що вона дійсно проживає з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , бажає у подальшому проживати з батьком.

Суд, вислухавши учасників провадження, неповнолітню дитину, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом установлено, що з 16 жовтня 2004 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який станом на день розгляду цієї справи між ними розірвано на підставі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.09.2021 (а.с. 17-20).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с. 16).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Баштечківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 18.01.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно має неповнолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з батьком (а.с.7).

Відповідно до довідки ТОВ «Ясентсвіт» від 30.01.2024 року, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Ясенсвіт» з 10.10.2023 року за основним місцем роботи, займає посаду слюсар з ремонту технологічних установок та його заробіток з жовтня 2023 року по грудень 2023 року складає 26019, 12 грн ( а.с.9).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Баштечківської сільської ради щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , керуючись статтями 19, 160 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає, що на даний час спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній, оскільки від самого народження і по даний час дитина проживає із батьком ОСОБА_1 за його місцем реєстрації, для дитини створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку ( а.с.93-94).

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Як слідує з обставин, якими позивач обґрунтував свій позов :

-мати дитини з початком збройної агресії російської федерації проти України, та після розірвання шлюбу виїхала до Чеської Республіки та мешкає там, дитина залишилася проживати з позивачем;

- на даний час (з позовом позивач звернувся до суду 18.04.2024) донька ОСОБА_1 постійно проживає з позивачем, який забезпечує дитині належне виховання, утримання і розвиток, що підтверджується доданими до позову довідками. Позивач має змогу забезпечити утримання доньки, має постійний дохід достатнього розміру;

Як вбачається з висновку виконавчого комітету органу опіки та піклування виконавчого комітету Баштечківської сільської ради щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , мати дитини з початком збройної агресії російської федерації проти України та після розірвання шлюбу виїхала до Чеської Республіки та мешкає там. Дочка залишилася проживати з позивачем. Неповнолітня дочка повідомила, що з матір`ю спілкується по телефону, вона її матеріально не забезпечує. Зазначила, що вона бажає, щоб місце її проживання було визначено з батьком. Зі слів дитини мати не виявила бажання забрати її до себе на спільне проживання та утримання в Чехію.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

У судовому засіданні мати дитини не заперечувала, що з того часу, як вона покинула сім`ю, дитина проживає з батьком. У свою чергу позивач повідомляв суду, що він не забороняє відповідачці бачитися з дитиною та спілкуватися з нею.

Поведінка та пояснення відповідачки в судовому засіданні дають суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

Також суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Баштечківської сільської ради щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , відповідно до якого орган опіки та піклування вважає, що на даний час спір про визначення місця проживання дитини з батьком відсутній, оскільки від самого народження і по даний час дитина проживає із батьком ОСОБА_1 за його місцем реєстрації, для дитини створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

У постанові КЦС ВС від 10.07.2024 № 127/16211/23 (61-1964 св 24) наведено наступний правовий висновок «спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

Наведені норми та встановлені обставини вказують на те, що між сторонами не існувало спору щодо визначення місця проживання дитини до досягнення чотирнадцяти років. Після досягнення такого віку дитина продовжила проживати з батьком.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1215 ЦК України, ч.1 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Баштечківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 02 вересня 2024 р.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик