Постанова

від 03.09.2024 по справі 266/4503/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/386/24 Справа № 266/4503/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про захист прав споживачів та стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" про захист прав споживачів і стягнення збитків. Стягнуто з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 10035 грн.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Першотравневого районного суду Донецької області на Ленінський районний суд м.Дніпропетровська.

Розпорядженням голови Верховного Суду №40 від 22 липня 2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка не є учасником справи, не брала участі у справі, просила рішення суду у справі № 266/4503/19 від 22 березня 2021 року скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" про захист прав споживача і стягнення збитків, порушуються її права, посилалася на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ "ОТП Банк" просили закрити апеляційне провадження у справі, а у разі наявності підстав для розгляду апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2 , залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі №266/4503/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" про захист прав споживачів та стягнення збитків - закрито (т.2 а.с.173-173).

03 червня 2024 року засобами поштового зв`язку, представник АТ "ОТП Банк" звернувся із заявою про розподіл судових витрат у справі №266/4503/19, в якій просив суд ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у Дніпровському апеляційному суді у розмірі 119550 грн. (т.2 а.с.202-206).

ОСОБА_2 направила на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду заперечення на заяву АТ "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення та проти задоволення заяви АТ "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі заперечувала, посилаючись на безпідставність вимог заяви, завищений розмір заявленої суми витрат на правову допомогу.

Вивчивши заяву, матеріали справи, вислухавши думку учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява АТ "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному перегляах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).

За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).

При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Велика Палата Верховного Суду у справі №357/380/20 від 08 червня 2022 року звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 , відповідач АТ "ОТП Банк" зазначали про те, що у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції планує понести витрати на правову допомогу у розмірі 3000 доларів США, та відповідна сума буде визначена у національній валюті на дату виставлення відповідного рахунку (т.2 а.с.100-111).

28 травня 2024 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено постанову за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року та апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року у справі №266/4503/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" про захист прав споживачів та стягнення збитків - закрито (т.2 а.с.173-173).

03 червня 2024 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення постанови апеляційним судом, засобами поштового зв`язку АТ "ОТП Банк" звернувся із заявою про розподіл судових витрат у справі №266/4503/19, в якій просили суд ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, надану у Дніпровському апеляційному суді, у розмірі 119550 грн. (т.2 а.с.202-206).

Встановлено, представництво інтересів відповідача АТ "ОТП Банк" у суді апеляційної інстанції у цій справі здійснювалося адвокатом АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" на підставі Договору про надання правничої допомоги №24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року, укладеного між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" та АТ "ОТП Банк", у якому його сторони безпосередньо зафіксували вартість послуг Об`єднання за правничу допомогу у Дніпровському апеляційному суді у цій справі (т.2 а.с.207-211).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року його сторони досягли згоди, що вартість вказаних у його пункті 1 послуг становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 2500 доларів США, у тому числі ПДВ - суму, еквівалентну 500 доларів США, що разом становить - 3000 доларів США.

При цьому, вказана сума сплачується в національній валюті України (гривні), що визначається із застосуванням комерційного курсу продажу готівкового долара США за гривню в касах клієнта на дату виставлення відповідного рахунку Об`єднанням

(п. 3.2 Договору № 24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року.

Відповідно до наданого заявником детального опису робіт адвокатом надані наступні послуги:

- аналіз апеляційної скарги та клопотання про звільнення від судового збору за подання апеляційної скарги - 1,5 години;

- підготовка стратегії захисту прав АТ "ОТП Банк" у справі №266/4503/19 - 1 година;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду заперечення АТ "ОТП Банк" на клопотання ОСОБА_2 про звільнення від судового збору за подання апеляційної скарги - 1,5 години;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду відзиву АТ "ОТП Банк" на клопотання ОСОБА_2 про звільнення від судового збору за подання апеляційної скарги - 5,5 години;

- аналіз відповіді ОСОБА_2 на відзив на апеляційну скаргу - 0,75 години;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду заперечення АТ "ОТП Банк" проти доводів відповіді ОСОБА_2 на відзив на апеляційну скаргу;

- представництво інтересів АТ "ОТП Банк" в Дніпровському апеляційному суді під час розгляду справи №266/4503/19 - 0,75 години;

- підготовка інших документів, зокрема, написання та подання до Дніпровського апеляційного суду заяви про розподіл судових витрат у справі, заяви про участь в режимі відеоконференції, вчинення відповідних додаткових дій - консультування представників банку щодо руху справи №266/4503/19 в апеляційному суді, а також вчинення інших дій, необхідних для захисту прав та законних інтересів банку у Дніпровському апеляційному суді - 2,5 години. Всього часу: 16 годин (т.2 а.с.205).

Вартість 1 годину часу, витраченої адвокатом при наданні правової допомоги АТ "ОТП Банк" орієнтовно дорівнює 187,5 доларів США (3000 доларів США / 16 годин).

Станом на дату виставлення рахунку №85 від 16 травня 2024 року складала - 119550 грн. (т.2 а.с.212).

Таким чином, сторонами зазначеного Договору № 24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року було встановлено фіксований розмір винагороди Об`єднання за обсяг робіт (послуг), передбачених у пункті 1 цієї угоди.

Оплата послуг АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" у розмірі, визначеному в п. 3.1 Договору №24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року, проводилася відповідачем на підставі виставленого Об`єднанням рахунку № 85 від 16 травня 2024 року за платіжною інструкцією Банку №2901579983 від 22 травня 2024 року (т.2 а.с.213).

Вартість послуг Об`єднання за п. 3.1 Договору № 24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року складала 119 550,00 грн (в т.ч. ПДВ).

Аналогічна вартість наданих Банку Об`єднанням послуг в суді апеляційної інстанції вказана і в Акті № 1 від 29 травня 2024 року (т.2 а.с.239).

Станом на 16 травня 2024 року - дата виставлення рахунку № 85 - комерційний комерційний курс продажу готівкового долара США у касах АТ "ОТП Банк" становив 39,8500 грн.

Тобто, 3000 доларів США х 39,8500 грн = 199 550 грн.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі про надання правничої допомоги №24/04-23-Б від 23 квітня 2024 року у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що "при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

ОСОБА_2 направила на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду заперечення на заяву АТ "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення та проти задоволення заяви АТ "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі заперечувала, посилаючись на безпідставність вимог заяви, завищений розмір заявленої суми витрат на правову допомогу.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг у апеляційному суді, обсяг наданих адвокатом - представником АТ "ОТП Банк" послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що ОСОБА_2 заперечувала проти стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача АТ "ОТП Банк" витрати на правову допомогу, надану апеляційному суді, у розмірі - 2 000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг у апеляційному суді, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про захист прав споживачів та стягнення збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (ЄДРПОУ 21685166) витрати на правову допомогу, надану у апеляційному суді у розмірі - 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова