Ухвала

від 04.09.2024 по справі 334/6634/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 04.09.2024

Справа № 334/6634/24

Провадження № 1-кп/334/635/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/334/635/24 за клопотанням прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12013080020001618, внесеного 14.06.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьою статті 190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

встановив:

прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування клопотання зазначила, що 12.06.2013 о 16.41 годині невстановлена особа, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, двома платіжними дорученнями незаконно списала з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «МетаБанк», що належить ТОВ «ФІРМА «АЛЬФА-ПЛЮС» грошові кошти у загальному розмірі 966463,37 грн., які були переведені на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ТОВ ТД «Чернігів Агропродукт». Згодом грошові кошти у розмірі 886038 грн. були заблоковані на рахунку № НОМЕР_2 , що належить ТОВ ТД «Чернігів Агропродукт». У ході досудового розслідування встановити особу, яка причетна до вчинення вказаного кримінального правопорушення, не виявилось можливим. Зазначене кримінальне правопорушення було вчинено 14.06.2013, відповідно до статті 12 КК України кримінальне правопорушення за частиною четвертою статті 190 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, отже з урахуванням положень статті 49 КК України воно підлягає закриттю.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання та обставини, якими воно обґрунтоване, підтримала.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду клопотання. Причини неявки не повідомив.

Заслухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Законність відповідно до частини другої статті 9 КПК України полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Публічність згідно зі статтею 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до частини четвертої статті ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.

Частиною другою статті 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках на потерпілого.

У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.

Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що закриття кримінального провадження за вказаною правовою підставою може мати місце лише у разі доведеності події кримінального правопорушення, її юридичної кваліфікації та за умов не встановлення особи, яка його вчинила, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор в клопотанні посилається на те, що під час досудового розслідування не встановлена особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 190 КК України та тим, що станом на 14.08.2024 закінчились строки, визначені частиною першою статті 49 КК України.

Пунктом 4 частини першої статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

На час вчинення даного злочину санкція частини третьої статті 190 КК України передбачала відповідальність за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Після внесення змін до статті 190 КК України Законом від 13.07.2023 № 3233-IX цей злочин кваліфікується за частиною четвертою статті 190 КК України. Відповідно до статті 12 КК України вказаний злочин відносився до тяжких злочинів.

Проте судом встановлено, що об`єктом злочину були грошові кошти в сумі 966463,37 гривень. Відповідно до примітки 4 до статті 185 КК України, пункту 5 підрозділ 1 розділу XX та підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України, статті 7 Закону України від 06.12.2012 № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» вказаний розмір на момент вчинення злочину був особливо великим, оскільки в шістсот і більше разів перевищував неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що передбачено частиною четвертою статті 190 КК України, в редакції чинній на момент вчинення злочину та частиною п`ятою статті 190 КК України в чинній редакції. Відповідно до статті 12 КК України вказаний злочин є особливо тяжким.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином станом на 14.08.2024 строки притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний злочин не спливли, оскільки він є особливо тяжким злочином.

За таких обставин у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 284, 369 - 372, 376 КПК України, суд

постановив:

у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 04 вересня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1