Рішення

від 22.07.2024 по справі 510/117/24

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/117/24

Провадження № 2/510/874/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.24 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Міхайліченко В.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 із ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія заповіту ОСОБА_4 від 20.03.2017р., оформленого на ім`я ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 ; копія свідоцтва про народження позивачки; копія державного акту серії ІV ОД №010094 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 1,83 га, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія державного акту серії ІV ОД №010092 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 2,17 га, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії інформаційних довідок ДЗК від 15.01.2024р. про право власності та речові права на земельну ділянку; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.06.2022 р.; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 27.02.2024р.; копія заяви ОСОБА_1 від 20.07.2021р. про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_6 ; копія заяви ОСОБА_2 від 20.07.2021р. про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21.07.2021р. (свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 не видавалось); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21.07.2021р. (заповіт, спадковий договір не укладались); копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.07.2021р.; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 22.02.2024р. (дата заведення спадкової справи 21.07.2021р.); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 22.02.2024р. (спадкова справа не зводилась і свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалось); довідка старости Нагірненського старостинського округу виконкому Ренійської міськради Ізмаїльського району від 13.03.2024р. про склад сім`ї ОСОБА_4 на день її смерті.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є онукою нині померлої ОСОБА_4 та відповідача у справі, нині померлому ОСОБА_6 вона приходилась племінницею.

За життя ОСОБА_4 належало наступне майно:

-земельна ділянка площею 1,83 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV ОД №010094 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю.

За життя ОСОБА_4 розпорядилась належним їй майном, 20.03.2017р. склала заповіт на ім`я свого сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. На день смерті ОСОБА_4 разом із нею мешкали її чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_6 , донька ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 (матір позивачки) померла у 2013 році.

Після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, однак прийняв її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті матері спільно мешкав із нею та батьком однією родиною. ОСОБА_2 після смерті дружини спадщини не приймав. За оформленням прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 не звертався, відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_6 належало наступне майно:

- земельна ділянка площею 2,17 га, розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 ), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV ОД №010092 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю.

ОСОБА_6 також належала і земельна ділянка площею 1,83 га, яка була успадкована ним після смерті матері.

За життя ОСОБА_6 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка (як племінниця ОСОБА_6 ) звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом (дата заведення спадкової справи 21.07.2021р.). Батько ОСОБА_6 ОСОБА_2 (спадкоємець першої черги за законом) 20.07.2021р. подав заяву нотаріусу про відмову від прийняття спадщини після смерті сина. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 немає.

Отже, позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 свого дядька (як спадкоємець п`ятої черги за законом) юридично, оскільки вона своєчасно подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незважаючи на прийняття спадщини позивачкою, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в неї відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 28.06.2022р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_6 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_6 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує (відмовився від спадщини), інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого степеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею п`ятої черги за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Як зазначила позивачка, після смерті її дядька ОСОБА_6 у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даномувипадку позивачкаприйняла спадщинуюридично,оскільки їїволя,як спадкоємцяза законом,була вираженау їїдіях по подачі нею заяви про прийняття спадщини, її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1265, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку площею 1,8289 га із кадастровим номером 5124181200:01:005:1141, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV ОД №010094 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю (що рахується зареєстрованим на ім`я ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 );

-земельну ділянку площею 2,1741 га із кадастровим номером 5124181200:01:005:1157, розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 ), виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІV ОД №010092 від 12.03.2004р. на право приватної власності на землю,

що належали ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник