Рішення

від 30.05.2024 по справі 908/2246/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/51/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Справа № 908/2246/21(908/900/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія, код ЄДРПОУ 33913835 (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59А)

про стягнення 199 875,35 грн

в межах справи № 908/2246/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія, код ЄДРПОУ 33913835 (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59А)

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

ПозивачОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 187 982,39 грн та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 11 892,96 грн, для розгляду в межах справи № 908/2246/21 про банкрутство відповідача.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2024 справу №908/900/24 розподілено судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 187 982,39 грн та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 11 892,96 грн, для розгляду в межах справи № 908/2246/21 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.05.2024 о/об 12-00 год.

Ухвалою суду від 14.05.2024 відкладено судове засідання на 30.05.2024р. о 12-00, в режимі відеоконференції. Зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву, з одночасним його направленням позивачу. Зобов`язано позивача надати суду розрахунок заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату до дати визнання відповідача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (до 03.05.2023 року включно).

До суду через систему «Електронний суд» 21.05.2024 надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості станом на 03.05.2023 року.

29.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому просить суд відмовити позивчу у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 30.05.2024. Про час і місце розгляду справи, відповідач повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представника Відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.

Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи відповідача, за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

У судовому засіданні 30.05.2024 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач зазначає, що з травня 2021 року по день подання позовної заяви останній обіймає посаду директора ТОВ "ТОКМАЦЬКА ФЕРОСПЛАВНА КОМПАНІЯ", що підтверджується наказом від 20.05.2021 року №4-к, протоколом №29/04/2021 загальних зборів учасників ТОВ ТФК від 29.04.2021 року та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Починаючи з січня 2022 року ТОВ "ТОКМАЦЬКА ФЕРОСПЛАВНА КОМПАНІЯ" не виплачує позивачу заробітну плату. З моменту вступу на посаду позивачу була встановлена заробітна плата за штатом в розмірі 18600,00 грн. (до відрахування податків), що підтверджується наказом від 20.05.2021 року №4Ш та штатним розкладом.

В подальшому в період з січня 2022 року по червень 2023 року з метою зменшення витрат підприємства позивачем кожного місяця приймалися накази про встановлення заробітної плати на кожний місяць.

Суд зауважує, що такі накази в матеріалах справи відсутні.

Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості з виплати заробітної плати за період з січня місяця 2022 року по лютий місяць 2024 року складає 187982,39 грн., компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за 2022 рікк, 2023 рік та січень місяць 2024 року складає 11 892,96 грн.

Судом вставновлено, що постановою Господарського суду Запорізької області 04.05.2023 р. по справі №908/2246/21 серед іншого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія, код ЄДРПОУ 33913835 (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59А) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 149 від 18.02.2013; адреса: а/с 9, м. Київ, 03035).

12.02.2024р. постановою Центрального апеляційного господарського суду по справі №908/2246/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ді.Ер.Ай. на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023р. у справі № 908/2246/21 залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023р. у справі № 908/2246/21 залишено без змін.

Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОКМАЦЬКА ФЕРОСПЛАВНА КОМПАНІЯ" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Разом з тим, за змістом ст.28 ЗУ «Про оплату праці», у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУПБ з 21.10.2019р.)

За змістом ч.1 ст.59 КУПБ, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

За такого, з 04.05.2023р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКМАЦЬКА ФЕРОСПЛАВНА КОМПАНІЯ" не виникає жодних додаткових зобов`язань, при цьому повноваження органів управління банкрута в т.ч. керівника банкрута, припиняються, а тому нарахування заробітної плати Позивачем з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є безпідставним.

На виконання вказаних приписів законодавства, арбітражним керуючим було видано наказ №04/05/23-к про розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40, яким керуючись пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України було звільнено « 04» травня 2023 року ОСОБА_3 з займаної посади.

Даний наказ для ознайомлення, арбітражним керуючим було направлено поштовим зв`язком на відому адресу Позивача разом з листом «Щодо виплати заробітної плати» №02-01/98-198 від 15.03.2024р., яким також повідомлялось про неможливість надання довідки щодо заборгованості підприємства по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати з відповідними розрахунками позаяк, в порядку ч.2 ст.59 КУПБ бухгалтерська та інша документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору посадовими особами банкрута ліквідатору не передавалось.

Вказаний лист повернуто з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до положень статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок позовних вимог та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме:

2022 рік Нараховано заробітної плати,гри.Заробітна плата до виплати, гри.Компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, грн.січень6631,005338,001724,16лютий7200,005796,001750,39березень7043,005669,001394,72квітень8182,006586,001369,99травень7365,005930,001043,47червень6857,005520,00778,30липень3428,002982,00367,02серпень4090,003293,00398,39вересень3273,002858,00263,48жовтень3600,002898,00211,55листопад3273,002858,00173,89грудень3273,002857,84152,82Загальний розмір заборгованості за 2022 рік64215,0052585,849628,18 2023і | І !Нараховано заробітної плати, гри.Заробітна плата до виплати, грн.Компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, грн.січень3273,732634,55131,73лютий3600,002898,00124,61березень3130,432520,0068,04 квітень3130,432520,0063,00і травень272,20219,124,38Загальний розмір заборгованості за період з січня 2023 року но 03.05.2023 року13406,7910791,67391,76Загальний розмір заборгованості за період 2022 рік та з січня 2023 року по 03.05.2023 року77621,7963377,51 ...10019,94 Такий самий розрахунок заборгованості представник позивача надав до суду.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно представленого розрахунку розмір понесених позивачем витрат склав 5 000,00 грн., що включає такі витрати: складання та направлення на адресу ліквідатора відповідача Кучака Ю.Ф. супровідного листа із долученими до нього заявами позивача; надання правової допомоги за робочим місцем адвоката, витрачено 2 години; розмір оплати узгоджений сторонами в пункті 3.3. договору про надання правової допомоги від 30.08.2021 року №3-30/08/2021 та становить 2000,00 грн. Ця правова допомога була оплачена позивачем в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №29 від 12.02.2024 року; підготовка документів, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду; надання правової допомоги за робочим місцем адвоката, витрачено 3 години; розмір оплати узгоджений сторонами в пункті 3.3. договору про надання правової допомоги від 30.08.2021 року №3-30/08/2021 та становить 3000,00 грн. Ця правова допомога була оплачена позивачем в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №50 від 28.03.2024 року.

Згідно з частинами 1,3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, позивачем у встановлений процесуальним законом строк та спосіб було заявлено про понесення ним судових витрат.

Суд вважає обґрунтованими та доведеними витрати позивача у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія, код ЄДРПОУ 33913835 (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з січня 2022 року по 03 травня 2023 року у розмірі 63 377 (шістдесят три тисячі триста сімдесят сім) грн. 51 коп. та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 10 019 (десять тисяч дев`ятнадцять) грн 94 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Токмацька феросплавна компанія, код ЄДРПОУ 33913835 (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59А) на користь Державного бюджету України 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 03.09.24.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.