Постанова

від 20.06.2024 по справі 910/7445/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. Справа№ 910/7445/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.06.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023

у справі №910/7445/23 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор Трейд Україна"

до Міністерства юстиції України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Україна"

про скасування наказу в частині

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» (далі - позивач, ТОВ «Лінкор Трейд Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мінюст, скаржник) про скасування наказу в частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №556/5 від 09.02.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд скасувати зазначений наказ в частині пункту 3, щодо скасування рішення від 24.06.2022 №63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23 позов задоволено повністю. Вирішено скасувати наказ Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги» в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.

Рішення мотивоване тим, що наказ Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятий відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до непропорційного та неправомірного втручання у мирне володіння позивачем майном, набутого ним на законних підставах, а, відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор Трейд Україна" до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна, Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Україна" про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2023 №556/5 "Про задоволення скарги" в частині пункту 3 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятий з дотриманням чинного законодавства та процедурних норм. Зокрема, скаржник зазначає, що Міністерство юстиції України наділене правом скасовувати реєстраційні записи, які є наслідком прийнятих незаконних рішень чи вчинених незаконних реєстраційних дій. Зокрема, відповідач зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 757/7185/19-к було заборонено всім суб`єктам реєстрації, окрім Мін`юсту, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі прав з нерухомим майном, що належить СПАТ «Україна». Відтак, рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 04.10.2023 позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що оскаржуваний наказ №556/5 від 09.03.2023 було прийнято з грубим порушенням положень законодавства та внаслідок таких дій Мінюсту мало місце порушення гарантованого позивачу ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на мирне володіння майном, шляхом протиправного позбавлення такого права та породження необхідності у судовому порядку відновлювати свої порушені права.

03.10.2023, 26.02.2024, 01.03.2024 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення письмові поясненняёзі змісту яких вбачається, що третя особа-1 просить прийняти рішення згідно чинного законодавства Україїни і розглядати справу без участі останньої.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 справу №910/7445/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий судді - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

18.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про усунення недоліків із доказів направлення копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінкор Трейд Україна", Державному реєстратору Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторії Вікторівні та Сільськогосподарському публічному акціонерному товариству "Україна" за належною адресою листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на 19.10.2023.

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, у зв`язку із неодноразовими змінами складу колегії суду та неявкою учасників апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23 призначено на 20.06.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача і відповідача з`явилися в судове засідання 20.06.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 20.06.2024 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи неявку учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у межах виконавчого провадження № 60442029 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олефіром С.В. було з`ясовано, що у боржника - Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» (третя особа 2) відсутні достатні кошти та нерухоме майно, що може бути використаним для погашення заборгованості перед стягувачем - Ізмаїльським управлінням ГУ ДПС в Одеській області.

У зв`язку з цим та відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 (акт від 02.06.2020) з метою погашення заборгованості Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна».

01.06.2022 відбулися електронні торги з реалізації вищевказаного арештованого нерухомого майна. Переможцем торгів став ТОВ «Лінкор Трейд Україна» (позивач).

13.06.2022 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олефіром С.В. винесено постанову про передачу реалізованого майна.

24.06.2022 приватним нотаріусом Кушнір І.В. було видано свідоцтво про придбання майна з торгів та на підставі рішення № 63979220 від 24.06.2022 здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14950288) за ТОВ «Лінкор Трейд Україна».

Разом з тим, 26.01.2023 Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна (третя особа 1) звернулась до Міністерства юстиції України (відповідача) зі скаргою № 17-07/21, у якій зазначила про незаконне вчинення невідомими особами від її імені реєстраційних дій з метою зняття/накладання обтяжень, арештів з нерухомого майна.

За наслідками розгляду скарги державного реєстратора Калинченко В.В., Міністерством юстиції України прийнято наказ № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги», яким скасовано ряд рішень державних реєстраторів.

З оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України (п. 6) вбачається, що внаслідок припинення арешту № 30683643 (на підставі рішення від 29.12.2021 № 62645104), 24.06.2022 було зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 від Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» до ТОВ «Лінкор Трейд Україна». Відповідач зазначив, що рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, наказ Міністерства юстиції України №556/5 від 09.02.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, вказаним наказом фактично позбавлено позивача права власності на майно, добросовісним набувачем якого він є. Так, позивач зазначає, що набув спірне майно в результаті примусової реалізації останнього відповідно до закону, а тому наявність арештів жодним чином не впливає на можливість здійснення за позивачем реєстрації права власності на таке майно. Позивач стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції, фактично оцінивши не тільки законність вчинення реєстраційних дій, але й законність акту про реалізацію арештованого майна та нотаріальних дій. Крім того, відповідачем проігноровано порушення, які були допущені скаржником при оформленні скарги (відомість виконаних реєстраційних дій з приводу яких подано скаргу не підписана скаржником, відсутні реквізити оскаржуваних рішень, відсутня прохальна частина, пропущено строк звернення зі скаргою).

З огляду на викладене, позивач просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 №63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятий з дотриманням чинного законодавства та процедурних норм. Зокрема, відповідач зазначає, що Міністерство юстиції України наділене правом скасовувати реєстраційні записи, які є наслідком прийнятих незаконних рішень чи вчинених незаконних реєстраційних дій. Зокрема, відповідач зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 757/7185/19-к було заборонено всім суб`єктам реєстрації, окрім Мін`юсту, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі прав з нерухомим майном, що належить СПАТ «Україна». Відтак, рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.01.2023 Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою № 17-07/21, у якій зазначила, що 25.01.2023 нею, як державним реєстратором було виявлено незаконно проведену дію в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 25.01.2023 проведено реєстраційну дію стосовно ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» (ЄДРПОУ 31966932). Крім цього, за результатами вибіркової перевірки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скаржницею було встановлено випадки використання її реєстраційних рішень з метою зняття обтяжень, арештів нерухомого майна, яке розташоване за межами Лозівської міської територіальної громади. Однак, вона зазначила, що не має жодного відношення до таких реєстраційних дій та яким чином було використано її рішення, скаржниці не відомо.

Зі скарги вбачається, що державний реєстратор Калинченко В.В. дізналась про порушення її прав не раніше 20.01.2023 (що підтверджується сформованими звітами, доданими до скарги), інших доказів на підтвердження того, що скаржниця дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав раніше вказаної дати, матеріали даної справи не містять, з огляду на що суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення строку на подачу скарги.

Колегією суддів встановлено, що за наслідками розгляду скарги державного реєстратора Калинченко В.В., Міністерством юстиції України прийнято наказ № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги», яким скасовано ряд рішень державних реєстраторів.

Так, зі змісту оскаржуваного наказу Мін`юсту (п. 6) вбачається, що внаслідок припинення арешту № 30683643 (на підставі рішення від 29.12.2021 № 62645104), 24.06.2022 було зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 від Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» до ТОВ «Лінкор Трейд Україна». Мін`юст зазначив, що рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підпунктом 5 пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Приписами статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання держави у конституційне право можливе на підставі приписів, що відповідають вимозі юридичної визначеності, яка вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин та лише за допомогою засобів, які є домірними.

Так, ухвалення Міністерством юстиції України рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно може бути кваліфіковано, насамперед, як припинення офіційного визнання і підтвердження державою юридичного факту набуття особою такого права власності внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносять запис про скасування державної реєстрації права власності. Отже, особа втрачає можливість вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.

У контексті вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує Товариство в розпорядженні майном.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи № 910/7445/23 доказів, зокрема, Акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 13.06.2022, позивач набув право власності на нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 внаслідок придбання такого майна на аукціоні з примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні № 60442029.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19.

У свою чергу колегія суддів констатує, що доказів оскарження та/або скасування Акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 13.06.2022 матеріали справи не містять.

Відтак, право власності позивача на зазначене вище нерухоме майно підтверджується належними доказами.

При цьому, згідно з п. 6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно не впливає на державну реєстрацію такого майна, оскільки, нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 набуте позивачем у результаті його примусової реалізації відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Також колегія суддів зазначає, що безпосередньо рішення № 63979220 від 24.06.2022 про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не було предметом скарги № 17-07/21 від 26.01.2023, а ухвала Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/7185/19-к на яку скаржник посилається у своїй апеляційній скарзі, по-перше, не була визначена серед підстав для скасування рішення № 63979220 від 24.06.2022, по-друге, такою ухвалою було накладено арешт на нерухоме майно площею 17838,5 кв.м за адресою Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Князева, 92, яке зареєстроване на праві власності за Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Україна» та заборонено всім суб`єктам державної реєстрації прав, крім Мін`юсту, проводити будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, що належить Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Україна», тоді-як, позивачем було набуто право власності на нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73.

Відтак, скасування відповідачем рішення № 63979220 від 24.06.2022 про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки, спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує ТОВ «Лінкор Трейд Україна» в розпорядженні майном, добросовісним набувачем якого він є (доказів протилежного матеріали справи не містять).

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги, констатує, що наказ Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятий відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до непропорційного та неправомірного втручання у мирне володіння позивачем майном, набутого ним на законних підставах, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/7445/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Міністерством юстиції України.

4. Матеріали справи № 910/7445/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 03.09.2024. (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

С.О. Алданова