Ухвала

від 04.09.2024 по справі 873/122/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"04" вересня 2024 р. м. Київ Справа№ 873/122/24

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Станік С.Р.

розглянувши матеріали заяви Київської міської ради про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду від 19.06.2008 у третейській справі №10-111/08 (третейський суддя Джяутова В.І.)

у справі № 873/122/24

за позовом ОСОБА_1

до 1) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи

плюс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту

нерухомості

від 04.04.2008 №7/04

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи

плюс"

до 1) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів"

2) ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту та

визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" із позовом до Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" про визнання недійсним договору купівлі- продажу об`єкту нерухомості від 08.04.2008 №7/04, а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" звернулось з зустрічним позовом до 1) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", 2) ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту та визнання права власності.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 08.04.2008 у третейській справі №10-111/08 відмовлено в позові ОСОБА_1 , задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс".

03.09.2024 від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 08.04.2008 у третейській справі №10-111/08.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.09.2024 справу № 873/122/24 передано на розгляд судді Станіку С.Р.

Перевіривши матеріали заяви Київської міської ради про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 08.04.2008 у третейській справі №10-111/08, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за поданою заявою, з огляду на наступне.

Ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.

Ч. 1 ст. 346 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Ч. 4 ст. 346 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 175 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Ч. 1, 3, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

З норм ст. 4, 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок передбачений, зокрема, ч. 3, 4 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Так, дослідивши в рамках встановлення суб?єктного складу подані матеріали по справі №873/122/24, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа, звернувся з відповідним позовом, до Постійно діючого Третейського суд до Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" про визнання недійсним договору купівлі- продажу об`єкту нерухомості від 08.04.2008 №7/04, а також в рамках третейського спору розглянуто і зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" до 1) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", 2) ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту та визнання права власності.

Отже, суб?єктний склад третейського спору у справі №873/122/24 не відповідає ст. 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, адже учасником спору (позивачем - за первісним позовом, та одним з відповідачів за зустрічним позовом)- є фізична особа ОСОБА_1 , а участь вказаної фізичної особи у даній третейській справі, зумовлена стверджуваним ним порушенням його прав, як фізичної особи, а отже, виходячи з обставин звернення його з відповідним позовом до третейського суду з позовом, а також його процесуальний статус відповідача за зустрічним позовом - не є виключеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, що виключає підвідомчість третейської справи №873/122/24 саме господарському суду внаслідок того, що характер спірних правовідносин у даній третейській справі не носить ознак банкрутства, корпоративних або приватизаційних відносин, а стосується , зокрема, стверджуваних фізичною особою наявних певних цивільних прав щодо відповідних об"єктів цивільних правоідносин.

Суд звертає увагу також на те, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду №6-88/2008 від 31.07.2008 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 19.06.2008 у справі №10-111/08.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

Проте, як зазначено та встановлено вище, в рамках встановлення суб?єктного складу подані матеріали по справі №873/122/24, судом встановлено, що ОСОБА_1 , виступає у спірних правовідносинах як фізична особа, а не як суб?єкт господарювання з певним статусом.

Отже, аналіз вищевказаного суб`єктного складу та правовідносин свідчить про те, що між сторонами у справі № 873/122/24 виник спір щодо оскарження рішення третейського суду, прийнятого за участю фізичної особи, а отже, вказана заява підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, у зв?язку з чим заява подана Київською міською радою із порушенням правил суб?єктної та предметної юрисдикції, встановлених процесуальним законом (ст. ст. 4, 20, ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Принагідно, суд враховує і те, що розгляд справи/заяви судом, встановленим законом - є чіткою та необхідною процесуальною дією, яка вимагається від суду, як державного органу з визначеними законом повноваженнями. Текст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом, який створено на підставі закону. Зокрема, ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду), що було наголошено зокрема у рішеннях «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року)., у справі «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9 січня 2013 року), У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).

Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись наведеною нормою суд роз`яснює заявнику, що розгляд поданої заяви віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства за правилами ЦПК України, з врахуванням ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положенням п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 175, 234, 346 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Київській міській раді у відкритті провадження за заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду від 19.06.2008 у третейській справі №10-111/08 у справі № 873/122/24 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 04.04.2008 №7/04, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи плюс" до 1) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", 2) ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту та визнання права власності.

2. Роз?яснити Київській міській раді, що розгляд поданої заяви віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства за правилами ЦПК України.

Копії ухвали надіслати учасникам третейської справи та заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 04.09.2024.

Суддя С.Р. Станік