Постанова

від 04.09.2024 по справі 904/2548/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2548/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Укрметал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 (Бєлік В.Г.)

у справі № 904/2548/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Укрметал"

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" (далі - ПрАТ "Хіммаш") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Укрметал" (далі - ТОВ "НЗСТ "Укрметал") про стягнення 245 743,75 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на заявлену до стягнення суму грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі № 904/2548/23 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "НЗСТ "Укрметал" на користь ПрАТ "Хіммаш" 245 743,75 грн збитків та 3 686,16 грн судового збору за подання позову.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання відповідачем обов`язку із реєстрації податкових накладних позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання у розмірі 245 743,75 грн, тобто позивач поніс збитки. Наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму. Щодо покладення на відповідача заявлених до відшкодування позивачем 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу, то у їх задоволенні відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ "НЗСТ "Укрметал" подано апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі № 904/2548/23 та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт вказував про недоведеність позивачем наявності збитків та сплати ним грошових коштів на користь держави у заявленому до стягнення розмірі. Посилаючись на виконання свого обов`язку щодо реєстрації двох податкових накладних, які долучені до матеріалів апеляційної скарги, відповідач стверджував про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 17.08.2020 між ПрАТ "Хіммаш" (покупець) та ТОВ "НЗСТ "Укрметал" (постачальник) укладено договір поставки № 01/1708 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію - труби сталеві (далі - товар).

Відповідно п. 2.3 договору при передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцю: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товаро-транспортну накладну (далі - ТТН), підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальника; сертифікат якості заводу-виробника; паспорт на товар, інструкцію з експлуатації (у разі необхідності).

Підпунктом 2.3.1 договору передбачено, що постачальник направляє покупцеві податкову накладну, складену відповідно до вимог Податкового кодексу (далі - ПК) України, українською мовою.

Зі змісту пункту 10.2 договору випливає, що покупець має право звернутися до постачальника з вимогою щодо відшкодування суми ПДВ згідно із податковою накладною та/або розрахунку коригування до податкової накладної, яка належним чином не відображена у податковій звітності постачальника у наступних випадках:

- нездійснення постачальником та/або порушення обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкових накладних;

- нездійснення постачальником та/або порушення постачальником строків чи порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- нездійснення постачальником та/або порушення порядку заповнення податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної;

Платіжним дорученням № 1026 від 28.09.2022 покупець перерахував постачальнику 915 399,97 грн.

Відповідно ТТН № 064 від 29.09.2022 ТОВ "НЗСТ "Укрметал" в особі директора Самсоненко А.М. здав, а ПрАТ "Хіммаш" в особі водія Воробієнко А.Г. прийняв товар на суму 915 399,97 грн, що також підтверджується видатковою накладною № 59 від 29.09.2022.

Платіжними дорученнями № 1230 від 02.11.2022 та № 1262 від 03.11.2022 покупець перерахував постачальнику 150 000,00 грн та 409 062,52 грн.

Згідно ТТН № 070 від 03.11.2022 ТОВ "НЗСТ "Укрметал" в особі директора Самсоненко А.М. здав, а ПрАТ "Хіммаш" в особі водія Воробієнко А.Г. прийняв товар на суму 1 105 625,02 грн, що також підтверджується видатковою накладною № 67 від 03.11.2022.

Зазначаючи, що відповідачем не було складено податкових накладних за вказаними платіжними дорученнями (у сумі 1 474 462,49 грн з ПДВ) та не зареєстровано їх в ЄРПН, у зв`язку з чим позбавлено позивача прав на віднесення ПДВ до складу податкового кредиту і на зменшення податкових зобов`язань на суму 245 743,75 грн (20 % ПДВ нарахованих на 1 228 718,74 грн), позивач звернувся до відповідача з претензію № 18/138 від 07.03.2023, - відповіді на яку матеріали справи не містять.

Доводячи відсутність складених податкових накладних відповідачем, позивач посилався на витяг з програмного забезпечення М.Е.DOC станом на 20.04.2023 щодо реєстру виданих та отриманих податкових накладних контрагентом - ТОВ "НЗСТ "Укрметал", згідно якого реєстрація податкових накладних за вищенаведеними господарськими операціями,- не вбачається.

Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку вказану суму збитків не було відшкодовано, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що невиконання відповідачем обов`язку із реєстрації податкових накладних позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання у розмірі 245 743,75 грн, а отже позивач поніс збитки і наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем. Тому, з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на відповідача, як продавця за договором поставки, покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Хоча обов`язок продавця зареєструвати податкові накладні є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.

Позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.04.2023 по справі № 906/824/21.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, власне і є протиправною поведінкою іншого контрагента.

Заперечуючи такі обставини апелянтом було долучено до матеріалів апеляційної скарги податкові накладні № 119 від 02.11.2022 на суму ПДВ - 25 000,00 грн та № 120 від 03.11.2023 на суму ПДВ - 68 177,09 грн, а також квитанції до них № 1 від 15.05.2023 (реєстраційний № 9311162346) та квитанцію № 1 від 15.05.2023 (реєстраційний № 9311162341).

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а отже суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо вони існували на час розгляду справи судом першої інстанції та якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції у виняткових випадках.

Надані відповідачем до матеріалів апеляційної скарги податкові накладні на здійснені позивачем господарські операції з оплати товару за платіжними дорученнями № 1230 від 02.11.2022 та № 1262 від 03.11.2022, зареєстровані відповідачем в податковому органі - 15.05.2023, тобто у день звернення позивача із даним позовом.

Водночас заявником не наведено та, відповідно, не доведено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від нього для надання таких доказів суду першої інстанції, а отже долучені ним додаткові докази апеляційним судом не приймаються до уваги.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3, 4 статті 13 ГПК України).

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що він був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 245 743,75 грн, яка фактично є збитками цієї особи.

Враховуючи вищевикладене та правову позицію щодо визначення суми збитків саме в розмірі неотриманого податкового кредиту викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 по справі № 910/3338/21, апеляційний господарський суд вважає помилковими доводи апелянта про відсутність у позивача права на стягнення заявлених збитків, у зв`язку з ненаданням доказів оплати грошових коштів на користь держави.

Стосовно покладення на відповідача заявлених до відшкодування позивачем 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу, то у їх задоволенні судом першої інстанції відмовлено за недоведеністю і рішення в цій частині не оскаржується.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Укрметал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі № 904/2548/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 у справі № 904/2548/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Укрметал".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяО.Г.Іванов