Ухвала

від 02.09.2024 по справі 911/1980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

02.09.2024Справа № 911/1980/24

Суддя Мандриченко О.В., розглянувши

позовну заяву ТОВ "Потенціал-Полісся"

до Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України"

про визнання неправомірними дій та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Потенціал-Полісся" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" щодо проставлення відмітки у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр в графі "примітка" щодо РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21.09.2023 про скасування запису про реєстрацію форми 3-ГР під державним номером У-23-176/1 від 25.09.2023;

- зобов`язати Державне науково - виробниче підприємство "Державний інформаційний геологічний фонд України" вчинити дії, а саме анулювати запис у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр в графі "примітка" щодо РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21.09.2023 проставлену відмітку "скасовано", про що на протязі 10 календарних днів після набрання рішенням законної сили повідомити ТОВ "Потенціал-Полісся".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 вирішено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Полісся" до Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

28.08.2024 матеріали судової справи № 911/1980/24 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 вказану справу передано на розгляд судді Мандриченко О.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним, адміністративним і господарським судам визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У позовній заяві позивач оскаржує дії відповідача щодо внесення відповідної інформації до журналу державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, а як на підставу позовних вимог посилається на лист Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" від 18.01.2024 № 05/305/-0179.

Як вбачається з вказаного листа, ДНВП "Геоінформ України" відповідно до доручення Державної служби геології та надр України здійснює опрацювання пакетів документів щодо реєстрації РДГВН.

Також відповідач звертав увагу позивача, що у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр в графі "примітка" щодо РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 проставлено відмітку скасовано, що окремим листом було погоджено з Державною службою геології та надр України.

Судом встановлено, що згідно підпункту 6 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань здійснює державну реєстрацію та веде облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр.

Так, відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14.06.2013 № 263, державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом додання електронними засобами інформації, зазначеної у пункті 3.3 розділу III цього Порядку, на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр.

Як вже зазначалось та було встановлено судом з листа Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" від 18.01.2024 № 05/305/-0179, відповідач у даному випадку здійснював опрацювання пакетів документів щодо реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр за дорученням Державної служби геології та надр України, а спірні дії щодо проставлення відмітки у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр були здійснені відповідачем за погодженням з Державною службою геології та надр України.

Отже, суд дійшов висновку, що фактично у даному випадку позивач оскаржує дії Державної служби геології та надр України з реалізації повноважень щодо державної реєстрації та ведення облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, що є ознакою публічно-правової діяльності суб`єкта владних повноважень, та, відповідно, наявністю у даному випадку публічно-правових відносин.

При цьому, суд зауважує, що у даному випадку дії відповідача полягають лише в адмініструванні журналу державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, яке здійснювалось за дорученням та погодженням із Державною службою геології та надр України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи ту обставину, що вказаний спір фактично є публічно-правовим, характер спірних правовідносин не відповідає приписам статей 4 і 20 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в адміністративному суді та не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, керуючись статтями 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ТОВ "Потенціал-Полісся" (34151, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Кривиця, вул. Вишнева, буд. 2-А) у відкритті провадження у справі.

2. Роз`яснити заявнику, що даний спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. В. Мандриченко