Рішення

від 26.08.2024 по справі 914/1492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2024 Справа № 914/1492/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні агротехнології», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт», м.Львів

про стягнення 101 488 грн

за участю представників: не викликалися

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні агротехнології», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт», м.Львів про стягнення 101 488,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 12.06.2024, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 12.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт».

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, з огляду на сплив строків подання відзиву на позов, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.02.2024 між сторонами було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2202/ФД, на виконання умов якого позивачем (кредитором) було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 100 000,00 грн, а відповідач (позичальник) зобов`язувався повернути надану поворотну фінансову допомогу позивачу в порядку та у строки, визначені цим договором.

Відповідач отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 100 000,00 грн в обумовлений договором строк, а саме до 01.03.2024, не повернув. У зв`язку з порушенням строків повернення поворотної фінансової допомоги позивач нарахував відповідачу 701,00 грн інфляційних втрат та 786,88 3% річних, а також вимагає повернення понесених ним витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 101 488,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

22.02.2024 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні агротехнології» (Кредитор) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (Позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2202/ФД (надалі - договір), відповідно до якого відповідачу було надано поворотну фінансову допомогу в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ. Вказаний договір був підписаний уповноваженими представниками сторін з накладенням кваліфікованого електронного підпису за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Згідно п. 1.1. договору Кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2., 2.2. договору, поворотна фінансова допомога це сума коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, умовами користування фінансовою допомогою не передбачено нарахування процентів або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Поворотна фінансова допомога використовується для споживчих потреб позичальника (п.2.3. договору).

На виконання умов договору Кредитор перерахував на банківський рахунок Позичальника грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 22.02.2024 року.

Згідно п. 3.2. договору повернення грошових коштів Позичальником проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Кредитора.

Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено строк повернення поворотної фінансової допомоги Кредитору протягом 6 (шести) робочих днів з дати підписання договору, тобто до 01 березня 2024 року включно.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання ТОВ «Юнісопт» перед ТОВ «Прогресивні агротехнології», останнім засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення направлено відповідачу претензію щодо сплати заборгованості №17 від 06.05.2024.

21.05.2024 року поштове відправлення з претензією повернулось відправнику назад до відділення поштового зв`язку з відміткою про неможливість вручення із зазначенням причини - «відсутність адресата за вказаною адресою».

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» своїх зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №2202/ФД від 22.02.2024, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн, а також інфляційних втрат в розмірі 701,00 грн. та 3% річних у розмірі 786,88 грн, нарахованих за період із 02.03.2024 по 06.06.2024, а також 3 028,00 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2202/ФД від 22.02.2024, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у встановлений договором строк.

Згідно із п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.3. договору, відповідач зобов`язувався повернути позивачу надану за цим договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 01.03.2024 включно.

Однак, у встановлений у п. 3.3. договору строк відповідач грошові кошти не повернув, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №2202/ФД від 22.02.2024 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 701,00 грн та 3% річних у розмірі 786,88 грн, нарахованих за період із 02.03.2024 по 06.06.2024, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд зазначає, що договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором позики, а тому до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем застосовуються положення ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В той же час, позивачем залишено поза увагою той факт, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року у справі № 910/8349/22)

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі воєнний стан продовжувався і триває до теперішнього часу.

За вказаних обставин, позивачем необґрунтовано нараховано на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати за період з 02.03.2024 по 06.06.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 983,60 грн. В іншій частині судовий збір слід залишити за позивачем.

Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):

- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 7 000,00 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачем визначено у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на вказану суму позивач у встановлений процесуальним законом строк подав до суду:

1)копію договору про надання правової допомоги №02/01-20232 від 02.01.2023, згідно із п. 1.1 якого бюро (Адвокатське бюро «Прими Лекс» зобов`язується надавати правову допомогу клієнту (Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогресивні агротехнології» з питань, що стосуються його статутної діяльності (здійснювати комплексний правовий супровід діяльності клієнта) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату за таку допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з її наданням.

Для надання правової допомоги клієнту за цим договором адвокатське бюро призначає адвоката Онищенка Євгена Михайловича (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №2144, видане Радою адвокатів Київської області 24.02.2005).

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 цього Договору за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт оплачує бюро гонорар із розрахунку 1 000,00 грн за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування на поточний рахунок бюро не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця авансового платежу в сумі 10 000,00 грн без ПДВ. Остаточний розрахунок здійснюється протягом п`яти робочих днів після отримання та підписання акту виконаних робіт.

2) копію Звіту від 07.06.2024 про виконання договору про надання правової допомоги від 02.01.2023, згідно із яким адвокатським бюро надано послуги, зокрема:

- вивчення документів - 0,5 години, вартість - 500,00 грн;

- складання та направлення тексту претензії щодо сплати заборгованості - 0,5 години, вартість - 500,00 грн;

- складання тексту позовної заяви - 4 години, вартість - 4 000,00 грн;

- формування та подання позовної заяви з додатками в системі «Електронний суд» - 2 години, вартість - 2 000,00 грн.

Загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги складає 7 000,00 грн.

У матеріалах справи наявна також копія Ордеру серії АІ №1629545 від 07.06.2024, виданого Адвокатським бюро «Прима Лекс» адвокату Онищенко Є.М.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію, згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

З урахуванням наведених правових позицій, суд зазначає, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Як вбачається з договору №02/01-2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, в ньому сторони не погодили ціну послуг у даній справі, а визначили лише порядок розрахунку такої. Позивачем також не надано доказів того, що сторони у вказаний договір вносили зміни, де визначали цю ціну. Єдиним письмовим доказом, де зазначено ціну послуг, є звіт про виконання договору про надання правової допомоги №02/01-2023 від 02.01.2023.

Водночас, такий звіт не є первинним документом, а є документом, який містить перелік виконаної роботи та підписаний лише адвокатом, тобто, носить інформаційний характер.

Відтак, такий документ не спричиняє для сторони, яка його отримала, беззаперечного обов`язку сплатити кошти, позивачем не долучено до матеріалів справи інших доказів на підтвердження того, що ним було погоджено вартість послуг, що вказані у звіті, зокрема, докази сплати вартості послуг.

Також відповідно до п. 4.2. договору №02/01-2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 остаточний розрахунок здійснюється протягом п`яти робочих днів після отримання та підписання акту виконаних робіт.

Однак позивачем не долучено підписаного сторонами акту виконаних робіт, що унеможливлює визначення обсягу наданих адвокатом позивачу послуг.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що в нього відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару станом на момент підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Шпитальна, будинок 9, офіс 10, ідентифікаційний код 44462524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні агротехнології» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1, ідентифікаційний код 43689329) 100 000,00 грн заборгованості, 2 983,60 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 26.08.2024.

СуддяМазовіта А.Б.