Рішення

від 29.08.2024 по справі 914/2736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024 Справа № 914/2736/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одрі», с. Підберізці Львівського району Львівської області,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бегаля Михайла Миколайовича, м. Рівне,

про: відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням у розмірі 172 846,93 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Михалевський Ю.В. - представник

відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одрі» до Фізичної особи-підприємця Бегаля Михайла Миколайовича про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням у розмірі 172 846,93 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 07.12.2023 зупинено провадження у справі №914/2836/23 до вирішення Пустомитівським районним судом Львівської області справи №450/1293/23 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 24.07.2024 провадження у справі № 914/2736/23 поновлено, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 08.08.2024.

Ухвалою суду від 08.08.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/2736/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024.

В судовому засіданні представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано обов`язком відповідача відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП за участі особи, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, яка не покривається страховим відшкодуванням.

В судове засідання 29.08.2024 представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвали суду засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , а також адресу: 33001, м. Рівне, провулок Підгайний, буд. 20/15.

Поштові відправлення на адресу відповідача з ухвалами суду повернулися до суду. Причина повернення поштового відправлення відповідачу на адресу: 33001, м. Рівне, провулок Підгайний, буд. 20/15 - «за закінченням встановленого терміну зберігання», а на адресу: 35307, Рівненська область, с. Обарів, провулок Шостий, буд. 1 « за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), зважаючи на те, що відкрито провадження у даній справі ще 13.09.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

В судовому засіданні 29.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2020 року близько 14:40 год. на автодорозі Київ - Чоп (542 км. + 800 м.) поблизу с. Чишки Пустомитівського району Львівської області відбулося ДТП за участі автопоїзда в складі сідлового тягача марки «Iveco Stralis» р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа марки «Krone» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 автобуса марки «Van Нооl» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та інших транспортних засобів.

Внаслідок описаного ДТГІ було пошкоджено автобус «Van Нооl» р.н. НОМЕР_3 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії «САР» № НОМЕР_4 . власником автобуса «Van Нооl» р.н. НОМЕР_3 є TOB «ОДРІ».

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.06.2024 кримінальне провадження № 12020140270000904 від 11.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (справа № 450/1293/23).

Тобто звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відбулось за нереабілітуючої підстави

У відповідності до висновку судової автотехнічної експертизи, ДТП відбулось внаслідок порушень ПДР України ОСОБА_1 - водія транспортного засобу «IVECO» з номерним знаком НОМЕР_1 з причепом з номерним знаком НОМЕР_2 .

Транспортний засіб «Iveco Stralis» р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП 11.09.2020 був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.200233923, виданого ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Згідно вказаного полісу ОСЦПВ, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 130 000 грн, а франшиза - 0 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 є власником сідлового тягача марки «Iveco Stralis» р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа марки «Krone» р.н. НОМЕР_2 .

Як вбачається із наказу № 01-09к від 10.09.2020 та трудового договору від 10.09.2020. ОСОБА_1 на момент ДТП працював на ФОП Бегаль М.М.

Таким чином, шкода ТОВ «ОДРІ» була заподіяна під час виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, у зв`язку із чим на ФОП Бегаля М.М., як роботодавця ОСОБА_1 покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, яка не покривається страховим відшкодуванням.

Відтак позивач звернувся з позовом до суду з матеріально правовою вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП від 11.09.2020, яка не покривається страховим відшкодуванням. в розмірі 172 846,93 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування, завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц. провадження № 61-34581св18, зазначено, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Транспортний засіб «Iveco Stralis» р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП 11.09.2020 був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.200233923, виданого ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Згідно вказаного полісу ОСЦПВ, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 130 000 грн, а франшиза - 0 грн.

Як вбачається із Звіту №SOS - 20091 6-205716 від 18.11.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VANHOOL р.н.з. НОМЕР_3 з врахуванням зносу та ПДВ на запасні частини складає - 302 846,93 грн.

Із цього слідує, що розмір заподіяного матеріального збитку 302 846,93 грн. перевищує страхову суму 130 000 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-108цс13, підтриманим у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року в справі № 760/28302/18, від 23 березня 2020 року в справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року в справі № 534/872/16-ц, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається із наказу № 01-09к від 10.09.2020 та трудового договору від 10.09.2020 ОСОБА_1 на момент ДТП працював у ФОП Бегаль М.М.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування, завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц. провадження № 61-34581св18, зазначено, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, враховуючи наведене та те, що у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в розмірі 130000,00 грн, а розмір заподіяного матеріального збитку становить 302 846,93 грн, сума збитку в розмірі 172 846, 93 грн, яка не покривається страховим відшкодуванням, покладається на ФОП Бегаля М.М.

Відтак вимоги позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди в розмірі 172 846, 93 грн підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно із п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, ТОВ «ОДРІ» звільнене від сплати судового збору, оскільки наявним позовом заявлено вимоги про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, та задоволення позовних вимог в даній справі, судові витрати покладаються на відповідача, які підлягають стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 3028,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бегаля Михайла Миколайовича (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одрі» (код ЄДРПОУ: 31659165, адреса: 81146, Львівська обл., Львівський р-н, с. Підберізці, вул. Польова, 25) 172 846,93 грн відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бегаля Михайла Миколайовича (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України 3028,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.09.24

СуддяБерезяк Н.Є.