Ухвала

від 29.08.2024 по справі 922/2640/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2640/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю:

розпорядника майна : арбітражний керуючий Борових І.А.

представника ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" : Синяк Д.О., дов-ть №14/03-79 від 25.04.23, посадова інструкція від 2021 р., наказ про призначення №31 від 14.03.2023

пр-ка ТОВ "Опті-Ком"- Косинська О.В. (ордер серії ВА №1063172 від 05.10.23),

пр-ка ТОВ "Модера Оіл" - Макарова О.В. (ордер серії АХ №1147889 від 05.10.23),

пр-ка ТОВ "Лівайн Торг" - Калашник В.В. (ордер серії ХВ №897000026 від 05.10.23),

пр-ка ТОВ ЮБК ПЛЮС" - Хосейн Е. (ордер серії АХ №1151911 від 05.10.23),

пр-ка боржника - Чернишов К.О. (адвокат)

розглянувши заяву ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюАкціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі №922/2640/23 про банкрутство ТОВ "Рефілл". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борових І.А. (свідоцтво №923 від 14.05.2013).

На виконання вимог ухвали суду від 01.08.23 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.08.2023 було опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за номером №71125.

До господарського суду 04.09.2023 надійшла заява ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Рефілл" (вх. №23631), в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги у розмірі 33 333 451,16 грн.

22.09.2023 до суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Лівайн Торг", відповідно до якого розпорядником майна визнані вимоги заявника частково у розмірі 31 879 842,66 грн, решту вимог відхилено.

Боржником заявлені вимоги ТОВ "Лівайн Торг" у розмірі33 333 451,16 грн. визнані у повному обсязі, про що свідчить повідомлення про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Лівайн Торг" (вх. № 26643 від 02.10.2023).

03.10.2023 до суду від ТОВ "Лівайн Торг" надійшли додаткові пояснення щодо заявлених кредиторських вимог до боржника на суму 33 333 451,16 грн.

Розпорядником майна арбітражним керуючим Борових І.А. у письмовому повідомленні про розгляд вимог кредитора ТОВ "Лівайн Торг" від 28.01.2024 вимоги кредитора на загальну суму33 333 451,16 грн відхилені у повному обсязі, в зв`язку з тим, що загальний баланс платежів між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" по всім укладеним між ними іншим договорам становить 15100104,50 грн. (Дебет) та складається на користь боржника.

07.03.2024 через кабінет системи "Електронний суд" від ТОВ "Лівайн Торг" надійшла уточнена заява з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" до ТОВ "Рефілл" у розмірі 36 833 451,16 грн

08.03.2024 та 27.03.2024 до суду від ТОВ "Лівайн Торг" надійшли додаткові пояснення щодо заявлених кредиторських вимог.

13.03.2024 від ініціюючого кредитора надійшли заперечення щодо визнання кредиторських вимог ТОВ "Лівайн Торг".

27.08.2024 року до суду від ТОВ "Лівайн Торг" надійшли додаткові пояснення щодо погодження ТОВ "Рефілл" та ТОВ "Лівайн Торг" платежу згідного платіжного доручення № 64044 від 22.06.2021 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ЛТ21-48 від 06.04.2021.

Присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Лівайн Торг" підтримав заяву із грошовими вимогами до боржника, просив суд задовольнити її.

Розпорядник майна не визнає заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у наданому до суду повідомленні.

Присутній в судовому засіданні представник боржника, підтримав свою позицію, викладену ним в повідомленні про результат розгляду вимог кредитора від 02.10.2023, вимоги кредитора визнав у повному обсязі.

Стаття 202 ГПК України визначає наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Частина 1 цієї статті встановлює, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частина 3 цієї статті передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд констатує, що всіх учасників даного судового засідання було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв`язку з чим суд розглядає заяву ТОВ "Лівайн Торг" по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника до ТОВ "Рефілл", надані суду документи, вислухавши пояснення представника заявника, боржника та розпорядника майна, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВСУ: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Також, для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суд розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство при розгляді вимог кредитора полягає, зокрема, в перевірці обґрунтованості та розміру вимог кредитора незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку, при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Як було вказано вище, до господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Рефілл", в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги на загальну суму 33333 451,16 грн.

Підставою подання заяви кредитора ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника стала наявність заборгованості ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" у розмірі 33 333 451,16 грн, яка виникла за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ЛТ21-48 від 06.04.2021.

В подальшому, заявник подав уточнену заяву, в якій збільшив заявлені вимоги та просив суд визнати грошові вимоги ТОВ "Лівайн Торг" до ТОВ "Рефілл" у розмірі 36 833 451,16 грн.

Проте,суд зазначає, що чинним Кодексом з процедур банкрутства не передбачено збільшення грошових вимог шляхом подання уточнень до вже заявлених кредиторських вимог, поза межами строку, визначеного ч.1 ст.45 цього Кодексу.

В цьому випадку кредитор має право заявити додаткові вимоги до боржника, втім така заява має бути оформлена відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з питань банкрутства, заява кредитора має містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Подана до суду уточнена заява ТОВ "Лівайн Торг" не відповідає вимогам, визначеним ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, отже не є додатковою заявою із грошовими вимогами до боржника у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, а тому наразі вищевказана уточнена заява ТОВ "Лівайн Торг"не приймається судом до уваги та не розглядається.

Таким чином, судом розглядається первісна заява ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 33 333 451,16 грн., з якої вбачається наступне.

Так, 06.06.2021 між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48.

Згідно п.1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 06.10.2022 до вищевказаного договору, ТОВ "Лівайн Торг" надає ТОВ "Рефілл" фінансову допомогу в сумі, що не перевищує 70000000,00 грн, а останній зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений договором термін.

Термін користування фінансовою допомогою визначений сторонами з моменту перерахування підприємством грошових коштів до моменту пред`явлення в порядку ст. 1049 Цивільного кодексу України письмової вимоги Користувачу (п.3.1.договору в редакції додаткової угоди від 04.04.2022 р.)

З матеріалів заяви вбачається, що ТОВ "Лівайн Торг", згідно платіжних доручень (інструкцій) №60158 від 14.04.2021 на суму 1 350 000,00 грн, №73719 від 21.12.2021 на суму 324 837,01 грн., №74010 від 23.12.2021 на суму 2 947 985,45 грн, №74152 від 28.12.2021 на суму 100 000,00 грн, №301 від 11.01.2022 на суму 2770000,00 грн., №506 від 17.01.2022 на суму 600 000,00 грн, №7575 від 29.07.2022 на суму 79017,08 грн., №8087 від 11.08.2022 на суму 10000,00 грн, №10278 від 07.10.2022 на суму 45 750 000,00 грн, №11363 від 22.11.2022 на суму 7 030 000,00 грн, №13676 від 20.02.2023 на суму 100000,00 грн., №13747 від 21.02.2023 на суму 600000,00 грн, №918 від 25.08.2023 на суму 19,98 грн. на рахунок ТОВ "Рефілл" були перераховані грошові кошти на загальну суму 61 661 859,52 грн з призначенням платежу «надання фін. допомоги згідно дог. ЛТ21-48 від 06.04.21 без ПДВ».

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Лівайн Торг" були перераховані грошові кошти боржнику з іншим призначенням платежу.

Так, 07.04.2021 ТОВ "Лівайн Торг", згідно платіжного доручення №59859 на рахунок ТОВ "Рефілл" були перераховані грошові кошти в сумі 1 014 310,67 грн. з призначенням платежу «надання фін допомоги згідно дог.№Р21/5-ФД від 31.03.21р., без ПДВ».

07.04.2021 листом вих.№312/2 ТОВ "Лівайн Торг" просило ТОВ "Рефілл" вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні №59859 від 07.04.2021 на суму 998538,94 грн «повернення фін. допомоги зг. дог.№Р21/5-ФД від 31.03.21р., без ПДВ» та на суму 15771,73 грн «надання фін. допомоги зг. дог. ЛТ21-48 від 06.04.21 без ПДВ».

22.06.2021 ТОВ "Лівайн Торг", згідно платіжного доручення №64044 на рахунок ТОВ "Рефілл" були перераховані грошові кошти в сумі 41540000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ГСМ согл.дог.ПО21-79/ЛТ от 18.06.21 в т.ч.ПДВ 20%-6923333,33 грн».

22.06.2021 листом вих.№618/02 ТОВ "Лівайн Торг" просило ТОВ "Рефілл" вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні №64044 від 22.06.2021 на суму 26 890 867,26 грн. «Оплата за ПММ згідно дог.№П18-111/ЛТ від 27.07.2018р., в т.ч. ПДВ 20% - 4481811,21», на суму 13304228,27 грн. «повернення фін. допомоги згідно дог. №Р21/5-ФД від 31.03.2020 р., без ПДВ», на суму 1 344 904,47 грн «надання фін допомоги згідно дог.№ЛТ21-48 від 06.04.21р., без ПДВ».

26.07.2021 ТОВ "Лівайн Торг", згідно платіжного доручення №66297 на рахунок ТОВ "Рефілл" були перераховані грошові кошти в сумі 90432,30 грн з призначенням платежу «надання фін. допомоги згідно дог. №Р21/5-ФД від 31.03.2020 р., без ПДВ»

26.07.2021 листом вих.№743/01 ТОВ "Лівайн Торг" просило ТОВ "Рефілл" вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні №66297 від 26.07.2021 на суму 90432,30 грн «надання фін. допомоги зг. дог. ЛТ21-48 від 06.04.21 без ПДВ».

26.07.2021 ТОВ "Лівайн Торг", згідно платіжного доручення №66298 на рахунок ТОВ "Рефілл" були перераховані грошові кошти в сумі 2500,00 грн з призначенням платежу «надання фін. допомоги згідно дог. №Р21/5-ФД від 31.03.2020 р., без ПДВ»

26.07.2021 листом вих.№743/02 ТОВ "Лівайн торг" просило ТОВ "Рефілл" вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні №66298 від 26.07.2021 на суму 90432,30 грн «надання фін. допомоги зг. дог. ЛТ21-48 від 06.04.21 без ПДВ».

Доказів надсилання стороні або факт отримання ТОВ "Рефілл" вищезазначених листів про зміну призначення платежу судом не встановлено.

З матеріалів заяви вбачається, що боржником, в рамках договору про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 була повернута частина отриманої фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на суму 6210676,20 грн, згідно наступних платіжних доручень (інструкцій):

- №11521 від 08.07.2021 на суму 694 904,47 грн,

- №11506 від 07.07.2021 на суму 650000,00 грн,

- №11036 від 07.05.2021 на суму 175 771,73 грн,

- №10924 від 22.04.2021 на суму 420000,00 грн,

- №10902 від 19.04.2021 на суму 490000,00 грн,

- №10892 від 16.04.2021 на суму 140000,00 грн,

- №10805 від 15.04.2021 на суму 140000,00 грн,

- №1100 від 25.08.2023 на суму 830 238,58 грн,

- №1101 від 28.08.2023 на суму 2 669 761,42 грн..

Також сторонами був проведений залік зустрічних однорідних вимог на суму 23478408,36 грн, відповідно до Заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №3004-1 від 30.04.2023, всього боржником було повернуто заявнику 29 689 084,56 грн. за договором поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021.

Крім того, 29.07.2021 ТОВ "Рефілл", згідно платіжного доручення №11642 на рахунок ТОВ "Лівайн Торг" були перераховані грошові кошти в сумі 740000,00 грн з призначенням платежу «повернення ПФД зг. дог. №Р21/5-ФД від 31.03.2020 р., без ПДВ»

29.07.2021 листом вих.№71/2 ТОВ "Рефілл" просило ТОВ "Лівайн Торг" вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні №11642 від 29.07.2021 на суму 92932,30 грн «повернення поворотної фін.допомоги зг. дог. ЛТ21-48 від 06.04.21 без ПДВ», на суму 647067,70 грн «надання поворотної фін допомоги згідно дог. №Р21/5-ФД від 31.03.2020 р., без ПДВ».

Втім, доказів надсилання стороні або факт отримання ТОВ "Лівайн торг" вищезазначеного листа судом не встановлено.

Отже, заявник вважає, що внаслідок вказаних фінансово-господарських відносин, заборгованість ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" за договором № ро надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 становить 33 333 451,16 грн

Проте, суд вважає, що заборгованість ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" у загальному розмірі 33 333 451,16 грн не підтверджена належними доказами та визнається судом частково, виходячи з наступного.

Так, в поданій заяві ТОВ "Лівайн Торг" зазначає, що боржнику було надано фінансову допомогу саме за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021, що підтверджується у тому числі листами ТОВ "Лівайн Торг" №741/01 від 26.07.2021 року, №312/2 від 07.04.2021, №741/02 від 26.07.2021, №618/02 від 22.06.2021 про зміну призначення платежу, а також листом ТОВ "Рефілл" № 71/2 від 29.07.2021.

Щодо зміни призначення платежу в платіжних дорученнях, суд зазначає, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затвердженапостановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22.

Згідно з пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоюпостановою Правління НБУ від 21.01.2004 тза №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1.8 даної Інструкції Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Із системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належалоТОВ "Лівайн Торг".

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.

Згідно зістаттею 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Разом із цим, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що діяв в момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним.

Отже, внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим, а питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.

Водночас твердження розпорядника майна про неможливість здійснення змін до призначення платежуу платіжному дорученніє помилковим, оскільки до списання банком грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізиті "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення з банку, оскількиправільність заповнення платіжного доручення згідно наведених вище законодавчих норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валютіє те,що вони регулюють правовідносини між банком та платником.

Суд звертає увагу, як було зазначено вище, положення ст.5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачають, що відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України. Тобто, після перерахування грошових коштів платником на рахунок отримувача (незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні) доручення платника вважається банком виконаним, і подальша зміна волевиявлення у розпорядженні коштами між кредитором та боржником, без участі банку, є господарськими правовідносинами та повинно визначатись цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами договору № ЛТ21-48 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.04.2021.

Отже, на думку суду, ТОВ "Лівайн Торг" та боржник зобов`язані були оформити правовідносини щодо помилкового перерахування грошових коштів за іншим призначенням платежу шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди між сторонами до договору № ЛТ21-48 від 06.04.2021 року про надання поворотної фінансової допомоги.

Близька за змістом є правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 за № 910/15023/21.

Натомість в матеріалах заяви ТОВ "Лівайн Торг" відсутнє документальне підтвердження укладання угоди (додаткової угоди) між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" про узгодження (погодження) сторонами призначення платежу згідно платіжних дорученьза №59859 від 07.04.2021 року, №66297 від 26.07.2021, №66298 від 26.07.2021, №11642 від 29.07.2021 в зв`язку з допущеної технічної помилки у призначення платежу під час перерахування кредитором боржнику фінансової допомоги за договором № ЛТ21-48 року від 06.04.2021.

Складені ТОВ "Лівайн торг" в односторонньому порядку листи №741/01 від 26.07.2021 року, №312/2 від 07.04.2021, №741/02 від 26.07.2021, №618/02 від 22.06.2021 про зміну призначення платежу, без доказів його направлення, отримання та схвалення боржником, не свідчить про наявність згоди обох сторін на зміну волевиявлення щодо розпорядження грошовими коштами у загальному розмірі 42647242,97 грн, перерахованими банком на рахунок ТОВ "Рефілл". Теж саме стосується листа боржника № 71/2 від 29.07.2021 про зміну призначення платежу №11642 від 29.07.2021 на суму 740000,00 грн. Отже суд робить висновок про відсутність господарської операції з надання поворотної фінансової допомоги по договору № ЛТ21-48 від 06.04.2021 року по цих платежах.

Додана ТОВ "Лівайн Торг" в обґрунтування заявлених вимог угода про розірвання договору поставки нафтопродуктів від 10.11.2021 року № ПО21-79/ЛТ, в яких ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" погодили призначення платежу за платіжним дорученням №64044 від 22.06.2021 на суму 41 540 000,00 грн. не може бути прийнята судом у якості належного доказу на підтвердження узгодження сторонами призначення платежу по договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лівайн Торг" звернувся з заявою про визнання грошових вимог 04.09.2023. В подальшому заявник підтверджував свою правову позицію щодо заявлених вимог численними додатковими поясненнями. В вищевказаних документах ТОВ "Лівайн Торг" обґрунтовував правомірність зміни призначення платежу в односторонньому порядку безпосередньо листами, інших документів до суду від заявника не надходило, відповідних запитів на адресу ТОВ "Рефілл", з приводу погодження зміни призначення платежу за договором поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021, заявник не надсилав.

Суд звертає увагу на те, що ані заявник (ТОВ "Лівайн Торг") ані ТОВ "Рефілл" також не надали жодних додаткових доказів (цивільно-правової угоди) щодо узгодження сторонами призначення платежу до договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021, хоча на момент відкриття провадження у справі про його банкрутство (01.08.2023) та весь час розгляду заяви ТОВ "Лівайн Торг" з грошовими вимогами до боржника, ТОВ "Рефілл" та заявнику було достеменно відомо про існування угоди від 10.11.2021 про розірвання договору поставки нафтопродуктів № ПО21-79/ЛТ, укладеної між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" про узгодження (погодження) сторонами призначення платежу №64044 від 22.06.2021 по договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021.

Разом із тим, лише після винесення господарським судом ухвал від 25.07.2024 про розгляд грошових вимог ТОВ "Альдіва", ТОВ "Борей-С", ТОВ "Нова сістемз" до ТОВ "Рефілл" з аналогічними вимогами та подібними підставами, в яких суд відмовив вищевказаним товариствам в задоволенні вимог з підстав відсутності документального підтвердження щодо укладання угоди міжТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" про узгодження сторонами призначення платежу, 27.08.2024 ТОВ "Лівайн Торг" надав додаткові пояснення по справі, де вказав про наявність угоди від 10.11.2021 р. про розірвання договору поставки нафтопродуктів № ПО21-79/ЛТ, укладеної між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" про узгодження (погодження) сторонами призначення платежу по договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021.

Суд відноситься до цього критично та вважає, що такі дії з боку ТОВ "Лівайн Торг" та боржника свідчать про недобросовісність поведінки та порушенні принципу «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Так, у пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, в пункті 76.1 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 зазначено, що добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Суд наголошує, що свобода договору, здійснення цивільних прав передбачена статтями 6,13, 627 ЦК України, полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Отже, закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами. Тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов`язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо).

А тому суд має всі підстави сумніватися в наявності угоди від 10.11.2021 року про розірвання договору поставки нафтопродуктів № ПО21-79/ЛТ про узгодження (погодження) сторонами призначення платежу по договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 року від 06.04.2021, як на момент звернення ТОВ "Лівайн Торг" до суду з заявою про визнання грошових вимог, так і за весь період розгляду цих вимог. Отже такий документ не може прийняти судом у якості належного доказу.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що документально підтверджена заборгованість ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" за договором поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 складає 31 972 774,96 грн (61661859,52 грн. 29689084,56грн.)

Суд не погоджується з доводами розпорядника майна про відхилення грошових вимог ТОВ "Лівайн Торг" в повному обсязі, що викладені в відомостях про результат розгляду кредиторських вимог від 28.01.2024 №02-15/03-120, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Лівайн Торг" звернувся з грошовими вимогами до боржника щодо заборгованості, яка виникла із зобов`язань між сторонами за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021. В своїх запереченнях розпорядник майна зазначає, що загальний баланс платежів між ТОВ "Лівайн Торг" та ТОВ "Рефілл" по всім укладеним між ними договорам, а саме: договір №ЛТ19-42/01 від 05.12.2019, договір №ЛТ19-22 від 24.06.2019, договір №ЛТ20-32 від 25.05.2020, договір №ЛТ21-102 від 30.06.2021, договір №Р21/5-ФД від 31.01.2021, договір №Р64-ФД від 08.08.2020, договір №51-ФД від 20.12.2019, договір №ЛТ21-48 від 06.04.2021, складається на користь ТОВ "Рефілл". Отже фактично, на думку розпорядника майна, ТОВ "Рефілл" за вищевказаними договорами є кредитором ТОВ "Лівайн Торг" на загальну суму 15100104,50 грн., тому арбітражний керуючий робить висновок про відсутність заборгованості ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021.

Разом із тим, суд зазначає, що предметом розгляду заявлених грошових вимог є саме відносини, які склалися між ТОВ "Рефілл" та ТОВ "Лівайн Торг" саме за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021. Зобов`язання по іншім договорам мають самостійні обсяги доказування, підтверджуються різними доказами та можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженню в межах справи про банкрутство ТОВ "Рефілл" (стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Лівайн Торг").

Розпорядником майна не спростовано наявність заборгованості боржника перед ТОВ "Лівайн Торг" за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021. До того ж самим арбітражним керуючим у наданих до суду відомостях про результат розгляду кредиторських вимог від 28.01.2024 №02-15/03-120 зазначено, що баланс платежів за договором № ЛТ21-48 від 06.04.2021 року між ТОВ "Рефілл" та ТОВ "Лівайн Торг" становить 31 972 754,98 грн. (63115468,02 грн. (Кредит) - 29689084,56 грн. (Дебет) -1453628,48 грн. (Дебет)) на користь ТОВ "Лівайн Торг", отже, за власними підрахунками розпорядника майна, боржник має кредиторські зобов`язання перед ТОВ "Лівайн торг" у розмірі 31 972 754,98 грн за договором № ЛТ21-48 від 06.04.2021 року.

Разом із тим, суд зазначає, що згідно зі ч.1. ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, це зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, та є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.4.ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

Відповідно до ст. 526 ЦК України встановлено загальні умови виконання зобов`язання між сторонами. Так, ч.1 цієї статті передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України визначає строк (термін) виконання зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Термін користування фінансовою допомогою за договором поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 визначений сторонами з моменту перерахування підприємством грошових коштів до моменту пред`явлення в порядку ст. 1049 Цивільного кодексу України письмової вимоги Користувачу (п.3.1.договору в редакції додаткової угоди від 04.04.2022 р.)

ТОВ "Лівайн Торг" звернувся до ТОВ "Рефілл" з вимогою від 24.02.2023 №15/1 про повернення фінансової допомоги по договору поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 в розмірі 23 478 408,36 грн в 30 денний термін з дня отримання вимоги. ТОВ "Рефілл" отримав зазначену вимогу 27.02.2023, про що свідчить надпис директора ТОВ "Рефілл".

Згідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Вищенаведене кореспондується з ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

З вищенаведеного слідує, що моментом виникнення грошових вимог (права вимоги) кредитора до боржника в площині права неспроможності слід виходити з того, що боржником є особа, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги конкурсного кредитора до боржника, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.

Як встановлено судом, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл" відкрито на підставі ухвали суду від 01.08.2023 року.

Суд зазначає, що заборгованість ТОВ "Рефілл" перед ТОВ "Лівайн Торг" за договором поворотної фінансової допомоги №ЛТ21-48 від 06.04.2021 складає 31972774,96 грн (61661859,52 29689084,56), проте, на момент звернення кредитора до суду у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл" з заявою з грошовими вимогами, строк виконання зобов`язань за договором про поворотну фінансову договору №ЛТ21-48 від 06.04.2021 настав в розмірі вимоги від 24.02.2023 №15/1 про повернення фінансової допомоги в сумі 23478408,36 грн. В іншій частині вимог ТОВ "Лівайн Торг" до боржника на суму 8 494 366,60 грн строк виконання зобов`язання не настав, тому в цій частині ТОВ "Лівайн Торг" не є конкурсним кредитором.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відхиляючи доводи кредитора суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Таким чином, розглянувши заяву ТОВ "Лівайн Торг" із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги ТОВ "Лівайн Торг" обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 23 478 408,36 грн та 5368 грн судового збору, решту заявлених вимог відхиляє.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 77, 86, 233-235, 236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги кредитора ТОВ "Лівайн Торг" до боржника частково на суму 23 478 408,36 грн та 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Решту вимог ТОВ "Лівайн Торг" відхилити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвалу підписано 03.09.2024 року.

Суддя Міньковський С.В.