Ухвала

від 04.09.2024 по справі 902/327/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/327/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши питання розподілу судових витрат

у справі №902/327/23

за позовом компанії BB TRENDS S.L. (далі - Компанія, позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмотор» (далі - Товариство, відповідач, скаржник)

про припинення порушення прав інтелектуальної власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А., від 06.08.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито; касаційну скаргу відповідача в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №902/327/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення; касаційні скарги Товариства на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №902/327/23 залишено без змін.

2. У пункті постанові від 06.08.2024 у справі №902/327/23 Судом вказано таке:

« 5.2. Також, у відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із касаційним розглядом справи складає розмір витрат на правову допомогу (адвокатські послуги), які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в касаційному суді становить 1 500 євро, що еквівалентно 65 278,20 грн, із розрахунку, де 1,00 євро дорівнює 43,5188 грн, згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату подання даного відзиву на касаційну скаргу (25.06.2024).

5.3. У пункті 4 прохальної частини відзиву на касаційну скаргу Компанія просила Суд стягнути з Товариства на свою користь витрати на правничу (правову) допомогу, пов`язані з касаційним розглядом справи у розмірі 1 500 євро, що еквівалентно 65 278,20 грн, із розрахунку, де 1,00 євро дорівнює 43,5188 грн, згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання даного відзиву на касаційну скаргу (25.06.2024).

5.4. До відзиву на касаційну скаргу додано, зокрема, такі документи:

- ордер на надання правової допомоги;

- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копія додаткової угоди від 18.06.2024 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг;

- копія рахунку-фактури від 19.06.2024 №LS-137;

- копія витягу з офіційного сайту НБУ щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 25.06.2024;

- докази направлення примірника відзиву на касаційну скаргу і доданих до неї документів на адресу Товариства»;

« 10.2. Щодо означеної Компанією у відзиві вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України».

3. Від Товариства 06.08.2024 до Суду надійшли заперечення (клопотання) щодо ухвалення додаткового рішення.

4. Слід зазначити, що постанова (повний текст) від 06.08.2024 у справі №902/327/23 доставлено в електронні кабінети 10.08.2024, а саме:

- о 01:09 в електронний кабінет Місечка Володимира Миколайовича (адвокат Компанії);

- о 01:09 в електронний кабінет Якименка Євгена Петровича (адвокат Товариства);

- о 01:09 в електронний кабінет Товариства.

5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2024 у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М. і Ємця А.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/327/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.

6. Верховний Суд виходить з того, що пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що до основних засада (принципів) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

7. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

9. Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

10. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

11. Верховний Суд ураховує, що за положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

12. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

13. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

14. За змістом статті 7 ГПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

15. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

16. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

17. Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

-практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

18. Слід зазначити, що представником Компанії під час судових засідань (16.07.2024 та 06.08.2024) не було заявлено про поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та не вказано, що ним вони будуть подані протягом п`яти днів.

19. Також, докази не були подані Суду протягом п`яти днів з моменту ухвалення постанови у цій справі (06.08.2024), що є порушенням приписів частини восьмої статті 129 ГПК України.

20. Крім того, такі докази не були подані Суду ні протягом п`яти днів з моменту отримання постанови у електронному кабінеті (10.08.2024), ані на час постановлення цієї ухвали.

20.1. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

21. У питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі», правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;

- « 29.Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності», пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20;

-«критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення», пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи», пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

22. За таких правових висновків щодо застосування частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, Суд дійшов висновку, що передбачена процесуальними нормами можливість протягом п`яти днів подати суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

23. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [далі - Закон №5076-VI]).

23.1. Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

23.2. До договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (пункти 132, 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

23.3. Верховним Судом взято до уваги, що зі змісту додаткової угоди від 18.06.2024 №1 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг, а саме пункту 1 вбачається, що Компанія і адвокатське об`єднання «Місечко та Партнери» домовилися, що виконавець в доповнення до послуг передбачених договором від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг надасть, а замовник прийме такі юридичні послуги:

- підготовка відзиву на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду та інших процесуальних документів у справі №902/327/23;

- участь в судовому засіданні у справі №902/327/23, що відбудеться 16.07.2024 в приміщенні Верховного Суду, та інших судових засіданнях у даній справі.

24. Слід зазначити, що як зі змісту договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг, так і зі змісту додаткової угоди від 18.06.2024 №1 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг вбачається, що сторонами не було узгоджено порядок приймання-передачі професійної правничої допомоги.

25. Разом з тим, у пункті 2 додаткової угоди від 18.06.2024 №1 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг сторони домовились, що вартість послуг, зазначених у пункті і цієї угоди становить 1 500 євро та сплачується замовником на підставі виставленого інвойсу протягом 5 робочих днів.

8.26. Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в якій вирішувалось питання визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару:

« 139.Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

140. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;

« 168.Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

27. Втім, Компанією не подано доказів, які б підтверджували факт прийняття вказаних послуг зі сторони замовника в силу приписів додаткової угоди від 18.06.2024 №1 до договору від 14.12.2021 №14/12-21 про надання адвокатських послуг.

28. Також, Компанією не було подано Суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в порушення приписів частини третьої статті 126 ГПК України.

29. Неподання (1) заяви (клопотання) про подання доказів про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) неподання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, виключає можливість на цій стадії вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на підставі документів доданих до відзиву на касаційну скаргу.

28. З огляду на викладене, встановивши, що Компанією не заявлено про подання доказів про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та не подано на виконання частини третьої статті 126 ГПК України детального опису та доказів на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення клопотання позивача про стягнення з Товариства витрат на правничу (правову) допомогу, яке означено у пункті 4 прохальної частини відзиву, без розгляду.

Керуючись статтями 118,124, 129, 234, 235, 244 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання компанії BB TRENDS S.L., зазначене пункті 4 прохальної частини відзиву на касаційну скаргу про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, які пов`язані з касаційним розглядом справи, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок