Рішення

від 02.09.2024 по справі 160/11703/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/11703/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №045750023849 від 02.08.2023р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2024р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про відмову №045750023849 від 02.08.2023р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві;

- зобов`язати відповідачів-1,2 зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164);

- зобов`язати відповідачів-1,2 призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві з дати його звернення з 25.07.2023р. за заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2023р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №045750023849 від 02.08.2023р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1 та у рішенні зазначено про те, що до пільгового стажу не враховано період роботи згідно пільгових довідок №08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017 №401, оскільки не відповідають вимогам додатку №5, а саме не зазначені дати та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи, відсутній підпис головного бухгалтера, також в переліку документів відсутні витяги або накази про результати атестації робочого місця. Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем до пенсійного органу трудова книжка та пільгові довідки підтверджують його пільговий стаж. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 03.06.2024р. було поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.41).

18.06.2024р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову позивачеві в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж складає 32 роки 6 місяців 18 днів, пільговий стаж за Списком №1 відсутній; до пільгового стажу не враховано період роботи згідно пільгових довідок №08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017 №401, оскільки не відповідають вимогам додатку №5, а саме не зазначені дати та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи, відсутній підпис головного бухгалтера, також в переліку документів відсутні витяги або накази про результати атестації робочого місця (а.с.48-50).

12.07.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, всебічно розглянувши надані позивачем документи встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж 32 роки 06 місяців 18 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 відсутній, при цьому, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди згідно пільгових довідок № 08/31-885 від 16.03.2017, № 08/31-614 від 16.03.2017, оскільки вони не відповідають вимогам Додатку № 5 до Порядку № 637 (не зазначено дати та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи, відсутній підпис головного бухгалтера), також в переліку документів відсутні витяги або накази про результати атестації робочого місця. Оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яке прийняте у формі рішення від 02.08.2023 № 045750023849, складене відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то, відповідно, повторний розгляд заяви позивача повинен здійснити той суб`єкт владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення, з чим погодився Третій апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 15.09.2022 по справі № 160/26288/22 та від 22.03.2023 № 160/15264/22 Також, відповідач-1 вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Окрім того, відповідач-1 посилається на свої дискреційні повноваження у даних правовідносинах (а.с.61-64).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 26.07.2024р. по 30.08.2024р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 02.09.2024р.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 є громадянином України, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копіями паспорта та довідки від 20.05.2022р. №1239-5001622747 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.10-11).

25.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, до якої надав, зокрема, трудову книжку та довідки про пільговий стаж, що підтверджується копією оспорюваного рішення від 02.08.2023р. (а.с.19) та не заперечується учасниками справи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №045750023849 від 02.08.2023р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1 та у рішенні зазначено про те, що до пільгового стажу не враховано період роботи згідно пільгових довідок №08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017 №401, оскільки не відповідають вимогам додатку №5, а саме не зазначені дати та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи, відсутній підпис головного бухгалтера, також в переліку документів відсутні витяги або накази про результати атестації робочого місця, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.19).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 про відмову №045750023849 від 02.08.2023р. щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення відповідача-2 протиправним, його скасування та зобов`язання відповідачів-1,2 зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164); призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві з дати його звернення з 25.07.2023р. за заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №1) після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №1, за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць.

У разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. позивач працював з повним робочим днем в металургійному виробництві ПрАТ «Донецький металургійний завод» на посаді електрозварника ручної зварки в різних цехах, що підтверджується копіями трудової книжки позивача та довідок №08/31-885, №08/31-614 від 16.03.2017, виданих ПрАТ «Донецький металургійний завод», наявними в матеріалах справи (а.с.12-17,23-26).

Вказані періоди не було зараховано пенсійними органами до пільгового стажу відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення (на підставі записів у трудовій книжці), так як довідки не відповідають вимогам додатку №5, а саме не зазначені дати та номери наказів про зарахування та звільнення з роботи, відсутній підпис головного бухгалтера, також в переліку документів відсутні витяги або накази про результати атестації робочого місця, що підтверджується копією оспорюваного рішення №045750023849 від 02.08.2023р. (а.с.19).

Тобто, фактично, вказаний період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працював.

Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У спірні періоди роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58).

За приписами пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.

Окрім того, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також і відповідно до п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 6 Порядку №442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з п.10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Так, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020р. сформулювала правовий висновок, згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Доказів того, що посада електрозварних ручної зварки в металургійному виробництві, яку займав позивач у спірні періоди, не належить до Списку №1 матеріали справи не містять, а відповідачем-2 суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у трудовій книжці, які підтверджують факт роботи позивача на посаді, яка передбачена Списком №1 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.

Вказаний висновок узгоджується і з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у його постанові від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а та Верховного Суду, викладеними у його постанові від 12.07.2019р. у справі №348/2182/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховується і те, що зі змісту копій довідок №08/31-885, №08/31-614 від 16.03.2017, виданих ПрАТ «Донецький металургійний завод», вбачається, що вони містять всю інформацію необхідну для врахування спірних періодів роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №1 (а.с.23-26).

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за приписами ч.1 ст.50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Тобто, саме на підприємство, яке видає пільгові довідки, покладається відповідальність за зазначення у таких довідках недостовірних даних.

За викладених обставин, аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу всіх вище досліджених судом документів, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 за не зараховані періоди, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам в одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, відповідачем-2 безпідставно та необґрунтовано не було зараховано до пільгового стажу роботи позивача відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону вищенаведені спірні періоди роботи позивача та протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішенням №045750023849 від 02.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем-2 не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем-2 оспорюваного рішення №045750023849 від 02.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які наведені вище та не спростовані відповідачем жодними доказами.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача-1 у відзиві на адміністративний позов на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки ухвалою суду від 03.06.2024р. було задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом з підстав, викладених у заяві та з урахуванням позиції Конституційного Суду України, яка викладена у його рішеннях від 04.06.2019 року №2-р/2019, від 25.01.2012 року №3-рп/2012, від 26.12.2011 року №20-рп/2011, згідно до вимог ст.ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.41).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття рішення відповідача-2 №045750023849 від 02.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві, суд приходить до висновку, що відповідач-2, при прийнятті оспорюваного рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що прийнявши оспорюване рішення, відповідач-2 порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №045750023849 від 02.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також, слід зобов`язати відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164), враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із не зарахуванням таких періодів та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164), є належним способом захисту прав позивача.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідачів-1,2 призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачеві з дати його звернення з 25.07.2023р. за заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача необхідного загального та пільгового стажу, визначених п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов`язувати призначати пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 щодо відмови позивачеві у призначенні пільгової пенсії, а також і зобов`язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164), є саме зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 25.07.2023р., відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачеві пенсії за віком.

З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22, висновки викладені в яких підлягають обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №3419-9451-2411-1120 від 03.05.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: 1211,20 грн./2 (а.с.9,28).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №045750023849 від 02.08.2023р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №045750023849 від 02.08.2023р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098398) зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.1993р. по 01.05.1997р., з 01.05.1997р. по 28.02.2000р. та з 01.03.2000р. по 17.01.2001р. згідно довідок від 08/31-885 від 16.03.2017, №08/31-614 від 16.03.2017, які видані Публічним акціонерним товариством "Донецький металургійний завод" (ЄДРПОУ 00191164).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098398) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 25.07.2023р., відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098398) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять грн. 60 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва