Рішення

від 29.08.2024 по справі 320/18002/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року № 320/18002/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 10365004399 від 20.10.2020 року про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України починаючи з дати звернення - 30 червня 2016 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/18002/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відсутність правових підстав для прийняття рішення про призначення пенсії позивачу, з огляду на відсутність в поданих документах інформації про реєстрацію або фактичне місце проживання позивача у Київській області та те, що позивач не є громадянином України згідно наданого закордонного паспорта серії НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до липня 1997 року проживала у м. Броварах Київської обл., згодом виїхала до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в Ізраїлі.

30.06.2016 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 особисто звернувся до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком.

Пенсійним органом було відмовлено в прийнятті та реєстрації заяви у зв`язку з відсутністю внутрішнього паспорта ОСОБА_1 з реєстрацією в м. Броварах.

08.07.2016 у зв`язку з неприйняттям заяви та документів, заява про призначення пенсій за віком ОСОБА_1 із засвідченням на ній справжності підпису довіреної особи та встановленням його дієздатності нотаріусом з доданими документами, в тому разі оригіналом трудової книжки, направлені до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поштою.

Листом Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області № 349/3-01 від 26.07.2016 в призначенні пенсій відмовлено. В обґрунтування відмови зазначено, що в поданих документах відсутня інформація про реєстрацію або фактичне проживання ОСОБА_1 у м. Броварах та Броварському районі Київської області.

20.02.2017 представник позивача звернувся до суду з позовом.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2018 по справі № 361/1348/17, залишеним без змін постановою Київського адміністративного суду від 26.06.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 361/1348/17 адміністративне провадження № К/9901/56080/18 зобов`язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяви подані ОСОБА_2 про призначення пенсій за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2021 проведено заміну сторони у виконавчому листі, виданому Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/1348/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов`язання призначити пенсію, а саме: замінено боржника Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 37892505, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, бул. Незалежності, 11) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

03.03.2022 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просив:

- повідомити стан виконання постанови Верховного суду від 24.09.2020р.

- долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про виплату пенсії на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТПбанк» від 28.12.2021р.

- пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на картковий рахунок відкритий в АТ «ОТПбанк».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 17.03.2023 року надіслано рішення № 10365004399 від 20.10.2020 року, яким в призначенні пенсії відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно частини 4 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.1 цього Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п.п.1.6, 1.7 Порядку, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Аналізуючи зміст викладених норм, слідує висновок, що право громадянина України на пенсійне забезпечення є беззаперечним та становить складову гарантованого Конституцією права на соціальний захист для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості. Відповідне право не може пов`язуватись, зокрема, з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Разом з тим, наведеними нормами закону та підзаконних нормативно-правових актів передбачено механізм реалізації відповідного права особи. Дотримання вказаного механізму є обов`язковим не тільки для суб`єкта владних повноважень, але й для особи, що звернулась за призначенням пенсії.

Одним з обов`язкових вимог до заявника є подання ним разом з заявою паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (п.2.22 Порядку №22-1).

У статті 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» наведено перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а саме: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, представником позивача не надано до відповідача належного посвідчення особи (позивача) в розумінні наведеної норми.

Фактично представником позивача надано копію закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , строк дії якого закінчився у 2007 році.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки його представником подано заяву про призначення та виплату пенсії за віком без дотримання вимог ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган ПФУ виконав обов`язок щодо розгляду заяви та роз`яснення порядку призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі №805/465/18-а.

Щодо можливості використання паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , як документа, що посвідчує громадянство України, особу заявника, його вік, місце проживання (реєстрації), суд враховує таке.

Строк дії даного паспорту закінчився у 2007 році. При цьому, будь-які відомості про продовження його терміну відсутні.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI).

Так, відповідно ч.ч.1, 3, 10 ст.22 наведеного Закону, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

У разі втрати паспорта громадянина України для виїзду за кордон або закінчення строку його дії під час перебування в Україні громадянина, який постійно проживає за кордоном, оформлення та видача йому паспорта для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі закінчення строку дії документа або смерті особи її документи в порядку і строки, визначені законодавством, здаються уповноваженому суб`єкту, який видав такий документ, якщо інше не передбачено цим Законом, а якщо така особа проживає (проживала) за кордоном - ЗДУ (ч.ч.1, 8 ст.16 Закон №5492-VI).

Відповідно приписів п.2 ч.1 ст.27 Закону №5492-VI, в разі, зокрема, закінчення строку дії документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та надають право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну, документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), дає право на в`їзд в Україну є посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно підп. 2 п.89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року №152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі, зокрема, закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.

З системного аналізу положень наведених норм слідує висновок, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії вказаного документа обмежений та становить для осіб, які досягли шістнадцятирічного віку - 10 років.

Після спливу вказаного строку особа не втрачає громадянства України чи будь-яких інших прав, однак сам документ вже не може бути використаний за своїм безпосереднім призначенням. Такий документ визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується. Замість нього, в разі знаходження особи за кордоном документом, що тимчасово заміщує функції паспорта громадянина України для виїзду за кордон є посвідчення особи на повернення в Україну.

Таким чином, законом не передбачена можливість використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон після закінчення строку його дії, такий паспорт підлягає обміну на новий.

Підсумовуючи викладене, суд враховує, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, не може бути використаний як документ, що посвідчує громадянство України, особу заявника, її вік, місце проживання (реєстрації).

Враховуючи відсутність всіх необхідних додатків до заяви позивача про призначення пенсії за віком, відповідач не мав можливості розглянути її по суті та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Питання щодо призначення пенсії позивачу не може бути розглянуте без надання передбаченого законом документа, що посвідчує особу заявника.

Аналогічний висновок стосовно того, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон не може вважатись належним документом, що посвідчує особу, сформований Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 року по справі №805/153/18-а та від 21.12.2019 року по справі №663/574/17 та має, на думку суду, бути застосований й до спірних правовідносин.

Суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що останній досяг усіх необхідних умов для призначення пенсії, оскільки вказані обставини повинні бути перевірені пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, на підставі повного переліку документів, який передбачений чинним законодавством та який позивачем не було надано відповідачу у необхідному обсязі.

Також, суд враховує, що відмова позивачу в розгляді його заяви про призначення пенсії не позбавляє позивача права на пенсійне забезпечення. Таке право може бути реалізоване позивачем за умови дотримання всіх необхідних процедур та механізмів, визначених законодавством, у тому числі, шляхом надання необхідних документів.

Інші доводи позивача, на думку суду, є безпідставними та не стосуються предмета доказування у справі.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно вказано на недоліки заяви про призначення пенсії з підстав ненадання необхідних документів, у зв`язку із чим виконано обов`язок щодо розгляду заяви та роз`яснення порядку призначення пенсії, вірно застосовано положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1, а також, дотримано вимоги, передбачені ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 1.380.2019.001249.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.