Ухвала

від 04.09.2024 по справі 420/27523/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27523/24

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

04 вересня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» до Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АМБРА ГРУП») до Одеської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» повністю.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №420/27523/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Лебедєвій Г.В.

02.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду ТОВ «АМБРА ГРУП» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- зупинити дію рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» до завершення розгляду у справи 420/27523/24 за позовом ТОВ «АМБРА ГРУП» до Одеської міської ради та набранням рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви товариство з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» зазначає, що предметом позову є те, що Одеська міська рада, у відповідності до свого рішення №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» у судовому порядку стягує з ТОВ «АМБРА ГРУП» 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої: «Підприємства торгівлі: складські бази» на загальну суму 7762703,72 грн. безпідставно збережених коштів (Господарський суд Одеської області, справа №916/885/24). ТОВ «АМБРА ГРУП» не погоджуються із Рішенням №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» як на підставу нарахування 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої: «Підприємства торгівлі: складські бази», адже відповідне спірне рішення містить застарілі види цільового використання земель, що не відповідають нормам діючого законодавства, зокрема ТОВ «АМБРА ГРУП» користується земельною ділянкою, площею 24,3219 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:02:002:0005, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Категорія даної землі: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Тому, підстав для стягнення з ТОВ «АМБРА ГРУП» 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове використання якої: «Підприємства торгівлі: складські бази» з посиланням на рішення №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» у Одеської міської ради немає, так як ТОВ «АМБРА ГРУП» не має у використанні земельної ділянки з цільовим використанням «Підприємства торгівлі: складські бази», і взагалі законодавство України не містить такого виду цільового використання землі. Таким чином, на думку позивача, рішення №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», що не відповідає нормам діючого законодавства, слугує підставою для незаконного визначення Одеською міською радою, на осліп, кожному суб`єкту господарювання у тому числі ТОВ «АМБРА ГРУП» високого відсотку від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

ТОВ «АМБРА ГРУП» вказує, що у випадку невжиття судом заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення шляхом забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі, зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності ТОВ «АМБРА ГРУП», завдасть несприятливі наслідки у вигляді понесення значно вищих витрат, тобто сплати значно вищої суми та може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав ТОВ «АМБРА ГРУП».

04.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких зазначено, що позивачем у спірній заяві не обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не вказано про зв`язок між обраним заходом і предметом позову, не зазначено про неспроможність виконання рішення суду у цій справі у випадку невжиття заходів забезпечення позову та проігноровано те, що дія оскаржуваного рішення міської ради, поширюється не лише на позивача, але й на інших осіб, що здійснюють користування земельними ділянками, з огляду на що ТОВ «АМБРА ГРУП» не дослідило та не зазначало про жодні наслідки, які можуть настати внаслідок зупинення дії такого рішення. Оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежене коло осіб (фактично на всіх орендарів земельних ділянок у м. Одесі), а не лише на ТОВ «АМБРА ГРУП», з огляду на що позивач у заяві про забезпечення позову не врахував наслідки, які настануть для міста у випадку зупинення дії даного рішення, адже у випадку задоволення заяви питання визначення ставок орендної плати за використання земельних ділянок в м. Одесі залишиться поза правовим регулюванням, що може призвести до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів. Одеська міська рада наголошує, що на підставі оскаржуваного рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» нараховується відповідна плата за землю орендарям землі по всій Одесі, а разом із цим, дана плата спрямовуються саме до місцевого бюджету. Таким чином, зупинення дії цього оскажуваного рішення до набрання законної сили рішенням суду спричинить настання більш негативних наслідків для міста, ніж їх незастосування для позивача, оскільки фактично паралізує справляння та стягнення плати за землю і, очевидно, наповнення місцевого бюджету щонайменше на час розгляду цієї справи, що вочевидь свідчить про нерозумність, неспівмірність та неадекватність обраного позивачем заходу забезпечення позову. Крім того, на думку відповідача, у випадку зупинення дії оскаржуваного акта адміністративним судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, оскільки адміністративний суд завчасно надасть оцінку правомірності та законності цього акта, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову та призначити розгляд заяви про забезпечення позову за участю уповноваженої особи Одеської міської ради, завчасно повідомивши про дату, час та місце судового розгляду, оскільки вирішення питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» має важливе значення для відповідача, тому що зупинення дії оскаржуваного рішення фактично означатиме припинення справляння плати за землю орендарями земельних ділянок у м. Одесі, місцевий бюджет, на який в умовах воєнного стану покладено додатковий тягар, втратить великий обсяг надходжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Підстави та обставини для вжиття заходів забезпечення позову є індивідуальними в кожній справі.

Так, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що наразі є необхідність застосувати заходи забезпечення позову, оскільки у випадку невжиття судом заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення шляхом забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі, зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності ТОВ «АМБРА ГРУП», завдасть несприятливі наслідки у вигляді понесення значно вищих витрат, тобто сплати значно вищої суми та може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав ТОВ «АМБРА ГРУП».

Поряд з наведеним слід зауважити, що відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, у справах про оскарження нормативно-правового акта, забезпечення позову шляхом зупинення такого нормативного документу допускається лише за умови встановлення очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 18.07.2022 у справі №380/9646/21.

У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Так, звертаючись з заявою про забезпечення позову, ТОВ «АМБРА ГРУП» просить суд зупинити дію рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

А тому, слід дійти висновку, що положення частини п`ятої статті 151 КАС України є застосованим у спірних правовідносинах під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки оскаржуване рішення відповідача має ознаки нормативно-правового акту.

Відтак, розглядаючи заяву про забезпечення позову щодо скасування нормативно-правового акта, суд має з урахуванням аргументів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта та ним порушуються права чи інтереси позивача; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд вважає, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту (аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19).

Правова оцінка питань правомірності рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи з метою перевірки того, чи дійсно органом місцевого самоврядування було порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, заявник не навів достатніх доводів та не надав доказів, які б вказували на існування реальної небезпеки заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливлює захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо ймовірності понесення позивачем значно вищих витрат, що зумовить настання негативних наслідків для господарської діяльності, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:

«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».

Крім того, слід також звернути увагу, що дія оскаржуваного рішення міської ради поширюється не лише на позивача, але й на інших осіб, що здійснюють користування земельними ділянками, однак ТОВ «АМБРА ГРУП» не врахувало наслідки, які можуть настати для міста у випадку зупинення дії даного рішення, адже у випадку задоволення заяви питання визначення ставок орендної плати за використання земельних ділянок в м. Одесі залишиться поза правовим регулюванням, що може призвести до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів.

Враховуючи зазначені доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМБРА ГРУП» до Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 04.09.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва