Рішення

від 04.09.2024 по справі 460/2640/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2024 року м. Рівне№460/2640/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доУправління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі, - позивачі) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати її дітям з 01.10.2023 щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої допомоги.

За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивачі мають статус осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, проживають в населеному пункті, що віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №6-р/2018, відповідач повинен був відновити виплату такої допомоги, проте всупереч цьому допускає протиправну бездіяльність. За таких обставин, просили позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав через підсистему Електронний суд. У встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.6). У спірний період позивачі зареєстровані та проживають в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Листом від 22.12.2023 у відповідь на заяву позивача Управління повідомило, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 стаття 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключена, відповідно нарахування цієї допомоги було зупинено. Так як зміни до Закону України №796 щодо відновлення дії ст.37 не вносились, то нарахування вказаної допомоги з 17.07.2018 не проводилось.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у належному розмірі, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує та виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, а також соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до положень статті 37 цього Закону (у редакції, чинній із 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання.

У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" №107-VI від 28.12.2007, текст статті 37 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, за змістом якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.

Разом з тим, у 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VІІІ від 28.12.2014, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, статті 31, 37, 39 та 45 Закону №796-XII виключено.

Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто остання з 17 липня 2018 року є чинною.

Враховуючи зазначене, з 17 липня 2018 року громадянам, що проживають в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, відновлено право на отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою, а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 та статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 має право на нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року). При цьому, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12.2016, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000, незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України, зокрема, порядок його виконання, відповідні державні органи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 17.07.2018 відновлено право позивачів, як осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, а не від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, як стверджували і просили у позові позивачі.

Оскільки зазначену виплату відновлено не було, то вказане доводить існування протиправної бездіяльності відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивачів, заявлені в межах строку позовної давності, підлягають до задоволення частково.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним бездіяльності у спірних правовідносинах: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав, натомість доводи позивачів ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_1 , з 01.10.2023 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_1 ,, починаючи з 01.10.2023, щомісячну грошову допомогу, встановлену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації (вул. Соборна, буд. 23,смт. Володимирець,Вараський р-н, Рівненська обл.,34300. ЄДРПОУ/РНОКПП 44130979)

Повний текст судового рішення складено 04 вересня 2024 року.

Суддя Н.С. Гудима