Рішення

від 04.09.2024 по справі 480/1304/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року Справа № 480/1304/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1304/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області від 30.08.2023 року № 184050003292 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до спеціального стажу що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періодів роботи з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006, з 14.02.2007 по 20.01.2011 роки на посаді акомуляторника ДП ДАК "Хліб України";

- поновити ОСОБА_1 порушені права шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періодів роботи з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006, з 14.02.2007 по 20.01.2011 роки на посаді акомуляторника ДП ДАК "Хліб України" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 114 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення за призначенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.08.2023 позивач звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу з урахуванням положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Позивач зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, не було зараховано періоди його роботи з 09.10.1995 по 31.03.1996, 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 в ДП ДАК "Хліб України" Кролевецький комбінат хлібопродуктів.

На думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області є протиправними, оскільки періоди його роботи 09.10.1995 по 31.03.1996, 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 на посаді «акумуляторник» підтверджено як записами у трудовій книжці, так й уточнюючою довідкою, відтак підлягали врахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2.

Отже, на перконання позивача, він набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.08.2023 року №184050003292 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що порушує його право на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 22.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 10.04.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Втім, на виконання вимог ухвали відповідач надав витребувані судом докази (а.с.38-53).

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 23.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) (зв.бік а.с. 50-51).

За результатами розгляду заяви позивача 30.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення № 184050003092 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в заявника пільгового стажу (зв. бік а.с. 40-41).

При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що рік заявника складає 55 років.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи позивача з 09.10.1995 по 31.03.1996, 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 82 від 23.08.2023 року, виданої Дочірнім підприємством ДАК Хліб України Кролевецький комбінат хлібопродуктів, яка потребує перевірці, оскільки вказана довідка підписана ліквідатором. Крім того, відсутня довідка про фактично відпрацьований час у шкідливих умовах праці та не надані накази про результати атестації робочих місць.

Вважаючи вказане рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, останній звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Так, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, щодо позивача право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відтак, наявність спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців є обов`язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 55 років.

Згідно із ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У свою чергу, Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В свою чергу, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу, уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку № 637.

Однак, суд зауважує, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи за Списком № 2, яка надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж. Натомість надання для підтвердження стажу роботи за Списком № 2 уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку № 637, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :

- 09.10.1995 - переведений на посаду акумуляторника Кролевецького комбінату хлібопродуктів (наказ від 09.10.1995 № 69);

- 21.09.2006 - звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням численості штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України (наказ від 21.09.2006 № 149-П);

- 14.02.2007- прийнятий на роботу акумуляторником 4 розряду ДП ДАК "Хліб України" Кролевецький комбінат хлібопродуктів (наказ від 14.02.2007 № 20-П);

- 20.01.2011 - звільнений з роботи за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 20.01.2011 № 10-п).

Суд зауважує, що у період роботи позивача з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 були чинними Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (чинна з 11.03.1994 року по 16.01.2003 року) та Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (чинна з 16.01.2003 року по 03.08.2016 року).

Як вбачається зі Списків № 1, 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а саме розділу XXXIII "Загальні професії" код 23200000-10047 до Списку № 2 належить професія акумуляторника. Водночас, Списками № 1, 2, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, а саме розділу XXXIII "Загальні професії" код 33 до Списку № 2 належить професія акумуляторника.

Отже, факт роботи позивача за професією "акумуляторник", що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, на підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 09.10.1995 по 31.03.1996, 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011позивачем надавалася уточнююча довідка ДП ДАК "Хліб України" Кролевецький комбінат хлібопродуктів від23.08.2023 №82, яка підписана головою ліквідаційної комісії (а.с. 50).

У вказаній довідці у відповідності до вимог пунктом 20 Порядку № 637 зазначено:

- період роботи, що зараховуються до пільгового стажу стажу (з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011);

- професія ("акумуляторник");

- характер виконуваної роботи (зайнятість 8-годинний робочий день протягом п`ятиденного робочого тижня);

- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи (список № 2 розділ XXXIII, позиція 23200000-10047, код КП 7241, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36);

- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка ( наказ від 09.10.1995 № 69, наказ від 01.04.1996 № 29-к, наказ від 20.08.1996 № 94-к, наказ від 21.09.2006 № 149-п, наказ від 14.02.2007 № 20-п, нказ від 15.09.2009 № 232-п, наказ від 20.01.2011 № 10-п особова картка (ф. Т-2), документи, що підтверджують атестацію робочого місця за посадою акумяляторник відсутні).

Разом з тим, довідка ДП ДАК "Хліб України" Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 23.08.2023 № 82, не була взята відповідачем до уваги з огляду на відсутність інформації про право підпису ліквідатором пільгової довідки.

Так, відповідно до ст. 1 Кодексу України з питань банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Статтею 61 вказаного Кодексу встановлені повноваження ліквідатора, зокрема, - виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Керівнику юридичної особи належить право підпису документів.

З огляду на наведене, ліквідатор як керівник юридичної особи має право підпису відповідних довідок.

При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 05761318) ДП ДАК "Хліб України" Кролевецький комбінат хлібопродуктів перебуває в стані припинення з 04.03.2014 року, запис №16151100013000259. Головою комісії з припинення юридичної особи є ОСОБА_2 , дані щодо якої також внесені до вказаного Реєстру.

Отже, ОСОБА_2 мала право підпису на довідці від 23.08.2023 №82, що видана позивачу.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими, у зв`язку з чим вимоги надати підтвердження призначення ліквідатором є безпідставними.

Крім того, ненадання підтвердження повноважень щодо підпису жодним чином не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та доданих до неї документів, дійшло висновку, що стаж роботи позивача з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2 оскільки відсутні накази на підприємстві про результати проведення атестації.

У контексті вказаного доводу, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту а статті 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, з огляду на те, що періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, так і уточнюючою довідкою, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 та з 14.02.2007 по 20.01.2011 до пільгового стажу з підстав відсутності наказів на підприємстві про результати проведення атестації діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.08.2023 року № 184050003292, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 114 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення за призначенням.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.08.2023, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 на посаді акумуляторника Кролевецького комбінату хлібопродуктів, а з 14.02.2007 по 20.01.2011 на посаді акумуляторника ДП ДАК "Хліб України" "Кролевецький комбінат хлібопродуктів".

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.08.2023 року № 184050003292 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.08.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи ОСОБА_1 з 09.10.1995 по 31.03.1996, з 20.08.1996 по 21.09.2006 на посаді акумуляторника Кролевецького комбінату хлібопродуктів, а з 14.02.2007 по 20.01.2011 на посаді акумуляторника ДП ДАК "Хліб України" "Кролевецький комбінат хлібопродуктів".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко