Рішення

від 04.09.2024 по справі 480/12671/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року Справа № 480/12671/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юбігруп" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юбігруп" звернулось з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення: №711018280703 від 07.11.2023 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 429800,00 грн, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 42980,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені внаслідок придбання товарів за результатами здійснення господарських взаємовідносин. На підтвердження таких господарських операцій товариством під час перевірки надано податковому органу первинні документи бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, в тому числі на вимогу контролюючого органу проведено інвентаризацію активів в межах предмету перевірки, тобто підтверджено законність декларування ПДВ за липень 2023 року. Зокрема, первинні документи: договори, податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, які підтверджують реальне здійснення господарських відносин ТОВ «Юбігруп» по взаємовідносинам з вказаними в акті перевірки контрагентами, зокрема, з ФГ «Первомагро», а також бухгалтерські та інші документи на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, однак, вони в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки-контролюючим органом протиправно не були взяті до уваги. Первинні документи, надані для перевірки, мають усі обов`язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, а обставини спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що є ознакою господарської операції, також не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Юбігруп» з ФГ «Первомагро» позивач зазначає, що на підтвердження реальності вчинення правочину з вищевказаним контрагентом у ТОВ «Юбігруп» наявні всі належні первинні документи, які за формою та змістом не містять жодних недоліків, що підтверджують факт отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності. До того ж, стверджуючи про порушення контрагентом податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте посилання на проведення звірки в акті перевірки відсутні.

ТОВ «Юбігруп» надано контролюючому органу при проведенні перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують його господарські взаємовідносини із вказаним вище контрагентом, окрім того, контролюючому органу надавалися всі необхідні пояснення щодо здійснення господарської діяльності.

Висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, за наявності всіх первинних, бухгалтерських та інших документів, що стосуються господарських операцій, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення для провадження власної господарської діяльності, направленої на отримання прибутку.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юбігруп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок на 2906394 грн. у зв`язку не встановлення походження придбаної продукції по ланцюгу до виробника, а також у зв`язку із неможливістю підтвердження фактичних залишків продукції (пшениця) на підприємстві.

Відповідач звертає увагу, що ТОВ «Юбігруп» в липні 2023 р. відобразило в складі податкового кредиту податок на додану вартість по контрагенту ФГ «Первомагро`з придбання пшениці, але підтверджуючі документи щодо транспортування придбаної продукції до перевірки не надані.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Юбігруп» операції з придбання пшениці у ФГ «Первомагро» відображено, підтверджено перерахування коштів в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. Разом із тим, податковим органом під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юбігруп» не встановлено походження придбаної пшениці, оскільки позивачем не надано жодного документу щодо підтвердження походження пшениці.

ФГ «Первомагро» протягом липня-вересня 2023 р. здійснює реалізацію с/г продукції у значних розмірах, що унеможливлює встановити його виробника, оскільки на самому підприємстві перебуває лише 140,81 га ріллі, а придбана продукція від інших суб`єктів господарської діяльності немає реального походження. Згідно наявних баз даних ДПС України контрагент позивача не є виробником пшениці та проведеним аналізом інформаційних баз даних ДПС не встановлено походження придбаної продукції у контрагентів ФГ «Первомагро» по ланцюгу до виробника, підприємства не формували кредит по взаємовідносинах з придбання сільськогосподарської продукції.

Позивачем жодним чином не підтверджено документально товарність господарських операцій, а документи, на підставі яких позивач сформував дані свого податкового обліку містять інформацію, що не відповідає дійсності. Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 429 799,99 грн. не може бути включена до складу податкового кредиту ТОВ «Юбігруп» по декларації за липень 2023 р. Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення на 429 800,00 грн. внаслідок порушення п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200, у зв`язку не встановлення походження придбаної продукції по ланцюгу до виробника.

Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також судом було відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи в загальному провадженні, витребувано додаткові докази у позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юбігруп» щодо дотримання при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами проведення якої було складено акт перевірки № 6110/18-28-07-03-07/41588033/277 від 03.10.2023 (далі акт від 03.10.2023).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині завищення заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 429800,00 грн. по декларації з ПДВ за липень 2023 року. Зокрема, під час перевірки податковим органом встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність господарських взаємовідносин ТОВ «Юбігруп» з ФГ «Первомагро».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 711018280703 від 07.11.2023 року (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 429800,00 грн., а також застосування штрафних санкцій у розмірі 42980,00 грн.

Позивач не погодився із висновками, викладеними в акті від 03.10.2023, та прийнятим на підставі вказаного акту перевірки податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).

Водночас лише факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу вказаних господарських операцій суд враховує вказівки Верховного Суду, який за результатами розгляду касаційної скарги відповідача наголосив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Також вказав, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо надання послуг за переліченими вище договорами; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Аналізуючи зміст господарських операцій позивача з його контрагентами, судом встановлено наступне.

Між ФГ «Первомагро» (постачальник) та ТОВ «Юбігруп» (покупець) було дійсно укладено договір купівлі-продажу № 26-06-2023 від 26.06.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити насіння соняшника.

Пунктом 1.2. вказаного Договору передбачено, що загальна кількість Товару складає 500 тонн ±10,0%. Ціна за одну тону Товару складає: 6140,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник здійснює поставку Товару умовах ЕХW за адресою складу продавця.

На підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин позивачем під час перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні. Встановлено, що ТОВ «Юбігруп» відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання продукції на рахунку Д-т 281 «Товари» К-т «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Розрахунки з ФГ «Первомагро» здійснювались в безготівковій формі, заборгованість за вказаним договором відсутня. Зазначені обставини відображені на стор. 24-25 акту від 03.10.2023.

Разом із тим, податковим органом під час перевірки було встановлено та відображено в акті від 03.10.2023, що ТОВ «Юбігруп» не надало жодних доказів щодо підтвердження транспортування придбаної продукції, не надано документів щодо підтвердження походження пшениці. Разом із тим, контрагент позивача ФГ «Первомагро» має посівну площу лише 140,81 га, на підприємстві працює лише 6 осіб. Крім того, ФГ «Первомагро» здійснює придбання пшениці у значній кількості, зокрема, ТОВ «Бріллет», ТОВ «Зернотрейд Пром», ТОВ «Грейн-Трейд», які, згідно податкової звітності, не є виробниками товару, не придбавали пшеницю в інших суб`єктах господарювання, у таких підприємствах відсутній персонал, відсутня наявність землі для вирощування пшениці, не придбавають мінеральні добрива, не формують кредит по взаємовідносинах з придбання сільськогосподарської продукції. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем станом на 25.09.2023 (дата завершення інвентаризації, яку було проведено без участі перевіряючих) будь-які документи щодо підтвердження фактичної наявності пшениці у кількості 7645,650 т до перевірки не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері шляхом обміну видатковими та податковими накладними.

Під час проведеної перевірки відповідач в акті відобразив відсутність у позивача будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне переміщення товару, відсутність у ТОВ «Юбігруп» товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ФГ «Первомагро», відсутність документів, що підтверджують фактичну наявність пшениці в кількості 7645,650 т.

Судом враховується, що абзацом двадцять п`ятим та двадцять шостим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил № 363, зокрема, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, документи, які передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21.

За правилами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А тому, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Зазначений висновок суду узгоджується із останньою правовою позицією Верховного Суду, викладеними в постанові від 29.08.2024 по справі № 380/2672/23 адміністративне провадження № К/990/2231/24, яка враховується судом під час розгляду справи.

Отже, відсутність такого документа чи суттєві недоліки в його виготовленні можуть породжувати сумніви щодо реальності господарської операції, особливо при урахуванні інших обставин, що свідчать про її безтоварність. Наприклад, це може включати об`єктивну неможливість контрагента здійснювати господарські операції, що враховує податкову інформацію про характер його діяльності, відсутність визначення джерела походження товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання), не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання, наявність кримінальних проваджень щодо контрагента, відсутність бухгалтерських документів або суттєві недоліки в їхньому виготовленні, і так далі, тощо.

У постанові від 29.07.2024 по справі № 560/2607/20 адміністративне провадження № К/990/24596/23 Верховним Судом зазначено, що у межах зазначеної справи у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено факт укладання та виконання договорів перевезення, їх належне документальне оформлення за документами податкового та бухгалтерського обліку, та інше, що пов`язане з цим питанням.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов

В даному випадку, оскільки реальність вчинення господарських операцій по взаємовідносинам між ТОВ «Юбігруп» та ФГ «Первомагро» повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами, в т.ч. і доказами фактичного отримання, переміщення та використання в господарській діяльності придбаного товару, судом у відповідності до вимог ст.ст. 9,90 КАС України для офіційного з`ясування всіх обставин справи було витребувано ухвалою від 11.07.2024 у ТОВ «Юбігруп» усі докази, що підтверджують реальність здійсненої господарської операції по взаємовідносинам із ФГ "Первомагро", та стосуються спірних правовідносин, а саме докази транспортування придбаної продукції (пшениці), докази використання придбаної продукції (пшениці) у господарській діяльності, докази зберігання придбаної продукції (пшениці), усі документи, наявність яких передбачена договором від 26.06.2023 №06-2023, тощо.

Ухвалу суду позивачем отримано 11.07.2024 через підсистему «Електронний суд», але станом на час розгляду справи по суті від позивача жодних письмових пояснень, чи витребуваних доказів надано не було, в матеріалах справи відсутні.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, відповідно до яких ТОВ «Юбігруп» отримало значну кількість товару, а саме пшеницю.

Разом із тим, докази того, яким чином позивачем було отримано зазначений товар в матеріалах справи відсутні. Позивачем не зазначено в позові, не підтверджено жодними доказами того, яким чином товар було транспортовано від ФГ «Первомагро», яким саме транспортом, за якою адресою складу ФГ «Первомагро», де саме було відвантажено товар, місце зберігання позивачем придбаного товару та подальше використання такого товару в господарській діяльності.

Крім того, судом враховується, що Верховним Судом у постанові від 29.07.2024 по справі № 560/2607/20 адміністративне провадження № К/990/24596/23 зазначено наступне. «За умовами договорів поставки, якість товару повинна відповідати державним стандартам та/або заявленим у Специфікаціях сторонами характеристикам. Кількісні та якісні характеристики визначаються на зерновому складі. Тобто обов`язковим документом, що підтверджує якість зерна мав бути саме висновок лабораторії або інші документи, що можуть бути необхідними та достатніми для підтвердження якості придбаного товару».

В матеріалах справи відсутні докази того, на підставі яких документів позивачем встановлено якість товару ДСТУ3768:2019, вимоги щодо дотримання яких ФГ «Первомагро» визначено п. 1.3 Договору. Судом витребовувалися усі документи, наявність яких передбачена договором від 26.06.2023 №06-2023, але документи позивачем не надані до матеріалів справи.

В разі фактичного придбання товару у позивача повинен бути в наявності належним чином оформлений документ на підставі якого позивачем встановлено, що придбаний товар у ФГ «Первомагро» відповідає якості та державним стандартам, а саме ДСТУ3768:2019. Жодних доказів та документів позивачем не надано, в матеріах справи відсутні. Відсутні докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, відсутні докази зберігання придбаного саме у ФГ «Первомагро» товару.

Судом такі докази витребовувалися у позивача, але вимоги суду не виконано, жодних доказів не надано, матеріалами справи не підтверджується. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача щодо відсутності реальності здійсненої господарської операції під час перевірки, в т.ч. і не надано суду жодних доказів в підтвердження реальності господарської операції на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2024.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки підстави для скасування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юбігруп" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення: №711018280703 від 07.11.2023 (форма «В1») про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 429800,00 грн, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 42980,00 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета