Рішення

від 03.09.2024 по справі 520/20770/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року Справа № 520/20770/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за 2014-2017 роки; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2014-2017 років з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплачених частин за 2014-2017 роки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 03.10.2011 по 03.04.2018 проходив військову службу у відповідача. Розмір допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначався без включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, адже така входить до складу грошового забезпечення згідно з Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Із відповідного питанням звернувся до відповідача, однак отримав відмову у зв`язку із тим що допомогу на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачені у повному обсязі. Вважає такі дії протиправними у зв`язку із чим просить відповідача зобов`язати до вчинення певних дій, а позов задовольнити.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 26.07.2024 адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 , з 03.10.2011 по 03.04.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 03.04.2018 позивача звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджено копією витягу з наказу відповідача /а.с. 20/.

15 грудня 2014 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 /а.с. 14/.

13.06.2024 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо виплат допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з включенням до їх складу щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 /а.с. 23/.

13.07.2024 відповідач надав відповідь листом № 589/1351, у якому вказав, що позивачу у повному обсязі виплачено допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення за спірні періоди /а.с. 24/.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (п. 1 цієї постанови).

Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Отже зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 (справа № 0640/4032/18) зазначено, що оскільки позивачу на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Отже, додаткова грошова винагорода носить систематичний, щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення, а тому не врахування її відповідачем у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2014-2017 роки, є протиправною бездіяльністю.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 (справа №825/997/17) щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Суд бере до уваги той факт, що позивач в своїй позовній заяві не заперечує факт отримання ним в період 2014-2017 року матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, проте зазначає, що остання виплачувалась без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та доказів правомірності не включення такої допомоги із сторони суб`єкта владних повноважень не подано, судом не установлено із матеріалів справи, а відтак таке не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанові № 899.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що відповідач під час виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках не врахував до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової винагороди, адже така входить до її складу, а відтак такі дії відповідача слід визнати протиправними та з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати останнього провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2014-2017 роки з урахування до складу щомісячного грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, а позов в цій частині задовольнити.

Щодо частини позовної вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осі., суд прийшов наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» затвердженого постановою КМУ від 15.01.20214 № 44 (надалі- Постанова № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу, тобто після та за результатом нарахування та виплати основної суми грошового забезпечення, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести виплату сум грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання компенсації при виплаті матеріальної допомоги та допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди буде порушене відповідачем, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 року (справа №120/4555/18-а).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене доходжу висновку про задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за період 2014-2017 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за період 2014-2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено суддею 03 вересня 2024 року.

Суддя М. І. Садова