Рішення

від 14.12.2007 по справі 12/8456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/8456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2007 р.Справа № 12/8456

Розглянувши матеріали за позовом Міського комунального підприємства “Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юміс” м. Хмельницький

про стягнення 7390грн. 18коп.

Суддя            Шпак В.О.

Представники сторін:

Позивача:      Пястук А.О. –за довіреністю №1 від 04.01.2007р.

Відповідача:  Лісовська Н.В. –директор

                        Ткачук Ю.Г. –за довіреністю №28 від 03.12.2007р.

Рішення приймається 14.12.2007р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Міське комунальне підприємство “Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юміс” м. Хмельницький про стягнення 7390грн. 18коп., з яких 6760грн. 18коп. заборгованості, 355грн. 39коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 67грн. 23коп. 3% річних, 207грн. 38коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №737/653 від 01.10.2002р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що позовні вимоги визнає частково в сумі 4828грн. 78коп., позивач протиправно нараховує на суму заборгованості пеню відповідно до Господарського кодексу України, та індекс інфляції та річні відповідно до Цивільного кодексу України. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що сплатив частину заборгованості в сумі 1931грн. 48коп. Крім того, ТОВ „Юміс” 01.10.2007р. не укладало з МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” договору на споживання теплової енергії. Також відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення терміном на шість місяців.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.10.2002р. між Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юміс” (споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії №737/653.

Відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.6.1, п.6.3, п.10.1) за цим договором енергопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач здійснює розрахунок з постачальником за спожиту теплову енергію щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, відповідно одержаних від постачальника рахунків. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.10.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмове заявлено однією з сторін.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, постачав споживачу (відповідачу) теплову енергію у період з 01.03.2007р. по 01.10.2007р. та щомісячно виставляв відповідачеві для сплати відповідні рахунки.

Відповідач умов договору належно не виконав, розрахунків за спожиту теплову енергію вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього станом на 08.11.2007р. виник борг перед позивачем в сумі 4828грн. 70коп., оскільки відповідач квитанціями №47/55, №48/57 від 29.10.2007р. сплатив 1931грн. 48коп.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем 4828грн. 70коп. заборгованості в добровільному порядку.

Пунктом 7.2.3 договору від 01.10.2002р. встановлено, що споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно, позивачем нараховано 207грн. 38коп. пені за період з квітня 2007р. по вересень 2007р.

Посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 355грн. 39коп. різниці від встановленого індексу інфляції та 67грн. 23коп. 3% річних за період з березня 2007р. по вересень 2007р.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України до господарських та цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки договір №737/653 на відпуск теплової енергії від 01.10.2002р., укладений між сторонами, вважається пролонгованим, на кожний наступний рік за відсутності письмової заяви жодної із сторін щодо його припинення, а зобов'язання, що виникли на його підставі продовжують існувати, при прийнятті рішення суд керується нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору №737/653 на відпуск теплової енергії від 01.10.2002р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із вищенаведеного, позов Міського комунального підприємства “Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юміс” м. Хмельницький в частині стягнення 4828грн. 70коп. заборгованості, 355грн. 39коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 67грн. 23коп. 3% річних, 207грн. 38коп. пені є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

В стягненні 1931грн. 48коп. належить відмовити, оскільки дана частина боргу сплачена відповідачем до подання позовної заяви до суду.

Оскільки відповідачем не подано належних доказів про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду терміном на шість місяців належить відхилити.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем пені, різниці від встановленого індексу інфляції, 3% річних судом не приймаються, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

          Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Міського комунального підприємства “Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юміс” м. Хмельницький про стягнення 7390грн. 18коп. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юміс” м. Хмельницький, проспект Миру, 66 (р/р 26009526260001 в Хмельницькій філії КБ „Приватбанк”, МФО 315405, код 31285753) на користь міського комунального підприємства “Хмельницьктеплокомуненерго” м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5 (р/р 26006301211420 в ЦВ Промінвестбанку, МФО 315278, код ЄДРПОУ 03356571) –4828грн. 70коп. (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 70коп.) заборгованості, 207грн. 18коп. (двісті сім гривень 18коп.) пені, 355грн. 39коп. (триста п'ятдесят п'ять гривень 39коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 67грн. 23коп. (шістдесят сім гривень 23коп.) 3% річних, 75грн. 34коп. (сімдесят п'ять гривень 34коп.) державного мита, 87грн. 15коп. (вісімдесят сім гривень 15коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В стягненні 1931грн. 48коп. відмовити.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано в 3 примірниках: 1.До справи; 2.Позивачу; 3.Відповідачу.