Рішення

від 30.11.2007 по справі 15/310-07-8190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/310-07-8190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "30" листопада 2007 р.Справа  № 15/310-07-8190

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                 Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –       Дубовка С.А.;

від відповідача –  Семененко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Макс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська фабрика „Олімпія” про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Макс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська фабрика „Олімпія” про визнання за позивачем права власності на виробничі будівлі, які в цілому складаються з нежилих будівель, зазначених літерами: „А”, „Б” –основне, „Г” –котельня, „Д” – цех імпортної лінії, „Е” –склад, „Ж” –майстерня, „П” –склад, загальною площею 2 245,6 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 3 130 кв.м та розташовані за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні будівлі були придбані позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2005 р. у ЗАТ „Бупром”. Проте, відповідачем не визнається право власності позивача на спірні будівлі, про що свідчить лист відповідача на адресу позивача. При цьому в якості правової підстави позовних вимог позивач посилається на ст. 392 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності. Таким чином, невизнання відповідачем права власності позивача на спірні будівля  стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом згідно ст. 16 Цивільного кодексу України.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2007 р. порушено провадження у справі № 15/310-07-8190 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому  засіданні проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що йому не відомо про право власності позивача на спірні будівлі і останні перебувають у незаконному володінні позивача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

19.10.2005 р. між Закритим акціонерним товариством „Бумпром” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макс” був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ЗАТ „Бумпром” продало, а ТОВ „Макс” купило виробничі будівлі, які в цілому складаються з нежилих будівель, зазначених літерами: „А”, „Б” –основне, „Г” –котельня, „Д” –цех імпортної лінії, „Е” –склад, „Ж” –майстерня, „П” –склад, загальною площею 2 245,6 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 3 130 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51, за фактичним користуванням. Так, зазначені вище нежилі будівлі ЗАТ „Бумпром” були передані ТОВ „Макс” згідно акту прийому-передачі від 19.10.2005 р.

При цьому слід зазначити, що вказаний договір купівлі-продажу відповідно до вимог законодавства був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запольською О.В. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 1623980 від 19.10.2005 р.).    

На підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2005 р. КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майне зареєструвало за ТОВ „Макс”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 8810001 від 01.11.2005 р.

До того ж 06.02.2006 р. на ім'я ТОВ „Макс” був виготовлений технічний паспорт (реєстровий № 3137-46 неж-151) на спірні нежилі будівлі.

Між тим як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Одеська фабрика „Олімпія” листом б/н від 01.11.2007 р. повідомило ТОВ „Макс” про те, що ВАТ „Одеська фабрика „Олімпія” є власником спірних нежилих будівель, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Балтська дорога, 51, а також звернулось до позивача з пропозицією узгодити оформлення відповідних правовстановлюючих документів на ВАТ „Одеська фабрика „Олімпія”.

Як з'ясовано судом, позивач не погодився на пропозицію відповідача щодо узгодження оформлення правовстановлюючих документів на зазначене вище нерухоме майно за ВАТ „Одеська фабрика „Олімпія” з огляду на те, що у нього як у власника наявні усі необхідні правовстановлюючі документи на вказані виробничі будівлі. Відповідач в свою чергу у судовому засіданні зазначив про те, що йому нічого не відомо про право власності позивача на спірні будівлі та останні перебувають у незаконному володінні позивача, що всупереч положенням ст. 391 Цивільного кодексу України дії позивача створюють перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому нерухомим майном. Однак, слід зазначити, що доказів в підтвердження своїх доводів про наявність у нього права власності на спірні будівлі не надав, у зв'язку з чим такі доводи відповідача до уваги суду не приймаються.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем право власності на спірне  нерухоме майно було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2005 р., укладеного із дотриманням вимог, встановлених ст. ст. 655, 656, 657, 658, 659 Цивільного кодексу України. До того ж правомірність виникнення права власності у продавця (первісного власника) –ЗАТ „Бумпром” на зазначене нежиле приміщення було перевірено позивачем, про що свідчить надане позивачем свідоцтво про право власності на виробничі будівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 26.04.2003 р. на ім'я ЗАТ „Бумпром”, зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 14.08.2003 р. за № 26 неж. стр. 110 р 3137. Крім того, як зазначено в п. 1.3 договору купівлі-продажу від 19.10.2005 р., до укладення цього договору об'єкт іншим особам не відчужено; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі, податковій заставі не перебуває; боргом за житлово-комунальні платежі не обтяжений.

Отже, правомірність набуття позивачем права власності на спірні нежилі будівлі підтверджується наявними в матеріалах справи правовстановлюючими документами, зокрема, договором купівлі-продажу від 19.10.2005 р., витягом КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про реєстрацію права власності № 8810001 від 01.11.2005 р., технічним паспортом реєстр. № 3137-45 неж-151.          

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Також згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведене та те що відповідачем оспорюється право власності позивача на спірне нерухоме майно, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на нежилі будівлі, зазначені літерами: „А”, „Б” –основне, „Г” –котельня, „Д” –цех імпортної лінії, „Е” –склад, „Ж” –майстерня, „П” –склад, загальною площею 2 245,6 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 3 130 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51, за фактичним користуванням цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Макс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська фабрика „Олімпія” про визнання права власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Товариством з обмеженою відповідальністю „Макс” (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 64; код ЄДРПОУ 32901478) право власності на виробничі будівлі, які в цілому складаються з нежилих будівель, зазначених літерами: „А”, „Б” –основне, „Г” –котельня, „Д” –цех імпортної лінії, „Е” –склад, „Ж” –майстерня, „П” –склад, загальною площею 2 245,6 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 3 130 кв.м. та розташовані за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, 51, за фактичним користуванням.

3.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Одеська фабрика „Олімпія” (65011, м. Одеса, вул. Осипова, 10; код ЄДРПОУ 30377440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Макс” (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 64; код ЄДРПОУ 32901478) витрати по держмиту в сумі 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. та витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                        Суддя                                                                                       Петров В.С.