Постанова

від 04.09.2024 по справі 120/9078/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9078/23

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

04 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 18.04.2023 за №358556.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 18.04.2023 за №358556.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2023 у пункті габаритно-вагового контролю А/Д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286км+274 км, посадовими особами Відділу надання адміністративних послуг Подільського міжрегіонального управління Укртранбезпеки проведено перевірку транспортного засобу КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 з причіпом НЕФАЗ номерний знак НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено акт №356012 від 29.03.2023, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", які полягають у тому, що під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень у водія ОСОБА_1 була відсутня індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водія, чим порушено абз. 3 ч. 1 та п. 6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року.

На підставі даного акту, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №358556 від 18.04.2023, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

За правилами абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За змістом частини третьої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

-транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) N 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85,Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух. Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

У пункті 6.1 Положення закріплено, що про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.

З матеріалів справи з`ясовано, що згідно витягу ЄДРПОУ ТОВ "Аграрний фонд Терещенка" здійснює підприємницьку діяльність: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), Допоміжна діяльність у рослинництві, Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Оптова торгівля хімічними продуктами; Складське господарство та ін.

Транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричіпом марки НЕФАС, реєстраційний номер НОМЕР_4 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ "Аграрний фонд Терещенка".

З матеріалів справи з`ясовано та не заперечується позивачем, водієм ОСОБА_1 на підставі товарно-транспортної накладної здійснено перевезення вантажу транспортним засобом марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричіпом марки НЕФАС, реєстраційний номер НОМЕР_4 , за відсутності індивідуальної контрольної книжки або копія графіка змінності водія.

Положеннями статті 48 Закону 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством. За відсутності документів, в даному випадку індивідуальної контрольної книжки або копія графіка змінності водія, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначене вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

В той же час, на переконання суду першої інстанції, позивач не надавав послуг з перевезення вантажу, оскільки здійснював перевезення придбаного ним товару для калібрування в цілях сільськогосподарських робіт відповідно до основного виду своєї діяльності, для його власних потреб.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.03.2023 ТОВ "Аграрний фонд Терещенка" (замовник) укладено з ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (виконавець) Договір про надання послуг №27-02/23. Предметом договору є калібрування сої.

Під час перевірки водій позивача надав посадовим особам відповідача ТТН №230329-005 від 29.03.2023, відповідно до якої здійснювалось перевезення сої; пункт завантаження: с. Байківка, Калинівський р-н, Вінницька обл, пункт розвантаження: вул. Барляєва, 28А. м. Жмеринка. Вінницька обл., 23100.

Згідно наданої водієм ТТН автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Аграрний фонд Терещенка", вантажоодержувач: ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (код ЄДРПОУ 37084484).

З 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Тобто починаючи з 01.10.2021 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вже не розмежовується, які саме повинні бути перевезення вантажу зокрема на договірних умовах чи для власних потреб.

Зазначене вище відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17.

Щодо висновку суду першої інстанції в тій частині, що оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажу на договірних засадах за винагороду, натомість здійснював перевезення власного вантажу технікою, призначеною для робіт у галузі сільського господарства, а тому на останнього розповсюджуються приписи пункту 1.4 Положення №340, колегія суддів вказує на слідуюче.

Так, за змістом пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Разом з тим, транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно з наявним у справі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , спеціалізованим вантажним самоскидом. Такий транспортний засіб призначений для перевезення вантажів та не підпадає під дію пункту 1.4 Положення №340, оскільки він не є транспортним засобом, який призначений виключно для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі сільськогосподарського господарства.

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваної постанови відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Гонтарук В. М.