Ухвала

від 03.09.2024 по справі 380/9433/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9433/24 пров. № А/857/18430/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сеника Р.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) заяву Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» про забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі №380/9433/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді перебуває апеляційна скарга Державної служби з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/9433/24.

Відповідно до ухвал Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами.

16.08.2024 до Восьмого апеляційного адміністративного суду Приватним акціонерним товариством «Галнафтохім» подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №75567437 Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції га підставі виконавчого документа постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 055164 від 10.04.2024 до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі №380/94433/24.

В обґрунтування цієї заяви вказано, що оскаржена постанова є виконавчим документом, а факт оскарження постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті №ПШ055164 від 10.01.2024 не зупиняє її дію та примусове виконання у межах вказаного виконавчого провадження.

Відповідач вжив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, оскільки ймовірною є ситуація, що навіть у випадку скасування оскаржуваної постанови відповідача та набрання рішенням законної сили, штраф на цей момент може бути стягнуто органами Державної виконавчої служби України.

Заявник вказує, що порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення. А тому, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті №ПШ055164 від 10.01.2024 про накладення на ПрАТ «Галнафтохім» штрафу в розмірі 17000,00 грн унеможливлюють подальше вчинення виконавчих дій.

Окрім того, заходи забезпечення позову в заявлений ПрАТ «Галнафтохім» спосіб відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Щодо співмірності та адекватності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, обраний заявником, зауважено, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком відтермінування стягнення штрафу із ПрАТ «Галнафтохім», накладеного спірним рішенням відповідача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову. Водночас невжиття таких заходів, може спричинити для ПрАТ «Галнафтохім» негативні наслідки щодо втрати активів та необхідності вжиття ряду заходів із метою їх повернення.

За таких обставин, вказує, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Така правова позиція у даній справі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2019 (справа №640/7046/19).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Підсумовуючи викладене, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Така позиція колегія суддів узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 15.06.2022 у справі №440/12985/21, від 01.06.2023 у справі №640/10260/22.

Колегією суддів з`ясовано, що предметом оскарження у межах цієї справи є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055164 від 10.04.2024 в сумі 17000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 29 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За таких обставин, наслідком оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є зупинення її виконання, зокрема, в частині сплати штрафу.

До матеріалів заяви долучено копії постанов державного виконавця у ВП№75567437: від 18.07.2024 про відкриття виконавчого провадження; від 18.07.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 18.07.2024 про стягнення виконавчого збору; від 23.07.2024 про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19133,20 грн.

Зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження №7557437 від 18.07.2024 не є предметом оскарження у даній справі, а тому суд не може забезпечити позов шляхом зупинення вказаного виконавчого провадження (стягнення у такому провадженні).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що невжиття заходів може вплинути на те, що грошові кошти можуть бути списані з банківських рахунків позивача в рахунок погашення штрафу, який товариство вважає протиправним.

Разом з цим, позивач, звернувшись з зазначеним клопотанням про забезпечення позову, не навів та не надав доказів в підтвердження наведених обґрунтувань та жодним чином не мотивував в чому саме полягає ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Заявник фактично мотивує своє звернення з заявою про забезпечення позову наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції в адміністративній справі.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 у справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення даного позову за заявою позивача у справі, з врахуванням підстав позову, доказів, зазначених позивачем для підтвердження своїх вимог, колегія суддів не вбачає реальної загрози істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушеного права (інтересу) позивача або невиконання (суттєва перешкода у виконанні) рішення суду в разі якщо такі заходи не будуть вжиті.

Колегія суддів зауважує, що клопотання про вжиття заходів забезпечення позову має містити виклад фактів наявності реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, в чому саме вона полягає, чому без вжиття таких заходів стане неможливим захист прав, свобод та інтересів позивача. Сам по собі факт звернення до суду з клопотанням про вжиття заходів по забезпеченню позову не може бути підставою задоволення такого клопотання.

Доводи позивача щодо наявності відкритого виконавчого провадження та обмеження його в користуванні майном у разі здійснення державним виконавцем стягнення на підставі оскаржуваної постанови, що стала підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову, не обґрунтовано доказами, а тому колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову - немає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 311, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Онишкевич Т. В. Судова-Хомюк Н. М.