Ухвала

від 28.08.2024 по справі 761/22114/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 серпня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучене під час проведення обшуку, проведеного в офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: чорнові записи про відпрацьований час та осіб працівників за 2023 рік на 38 аркушах, чорнові записи про відпрацьований час та осіб працівників за 2022 рік на 10 аркушах, чорнові записи про відпрацьований час та осіб працівників за 2023 рік на 31 аркушах, зошит з чорновими записами стосовно отримання коштів працівниками за період з 2021 рік по 2023 рік на 44 арк, документи оренди ФОП ОСОБА_5 код НОМЕР_1 стосовно оренди оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на 14 аркушах.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 20 червня 2024 року клопотання прокурора розглянуто у відсутність представника власника майна, хоча сторона захисту зверталася до суду із клопотанням про проведення судового засідання за участю адвоката ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв`язку. 10 липня 2024 року на електронну пошту адвоката надійшла копія оскаржуваної ухвали, апеляційну скаргу направлено поштою 11 липня 2024 року. З цих підстав, захисник просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Апелянт зазначає, що у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, потерпілу особу, якій завдано майнової шкоди, не встановлено.

Вважає, що у клопотанні не зазначено, які потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права власника майна, як арешт майна.

В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 не з`явилася, через систему «Електронний суд» надіслала заяву в якій просила задовольнити апеляційну скаргу та розглянути її у відсутність сторони захисту. Про час та дату розгляду апеляційної скарги, апелянта повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначила, що 20 червня 2024 року клопотання прокурора розглянуто у відсутність представника власника майна, хоча сторона захисту зверталася до суду із клопотанням про проведення судового засідання за участю адвоката ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв`язку. 10 липня 2024 року на електронну пошту адвоката надійшла копія оскаржуваної ухвали, апеляційну скаргу направлено поштою 11 липня 2024 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 грудня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72023000210000084,за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням швейного обладнання та найманої праці здійснюють виробництво текстильної продукції в тому числі спортивні костюми з використанням торговельної марки «PUMA», чим завдали матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Орган досудового розслідування стверджує, що до протиправної діяльності причетний ОСОБА_5 та є засновником ТОВ «КОЛІБРІ ТЕКС» (код ЄДРПОУ 37377205), основним видом діяльності якого є виробництво спіднього одягу.

12 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2024 року проведено обшук приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено предмети та документи.

Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 13 червня 2024 року вилучені під час обшуку предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вказані предмети зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та є доказом факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

14 червня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення 12 червня 2024 року обшуку складських та офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ,

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72023000210000084, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв`язок із кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.

Доводи апелянта, що жодній особі про підозру не повідомлено, не заслуговують на увагу.

З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Єдиний унікальний № 761/22114/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Справа № 11сс/82/5125/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК