Рішення

від 04.09.2024 по справі 175/3273/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3273/24

Провадження № 2/175/497/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" вересня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Міст» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Міст» (місцезнаходження: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Бєляєва, буд. 113) через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказано, що позивач є балансоутримувачем гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , власником якого є Краматорська міська рада. За вищевказаною адресою у кімнаті № НОМЕР_1 зареєстрована відповідачка - ОСОБА_1 , при цьому остання за вищевказаною адресою не проживає більше шести місяців, не використовує її за призначенням. Також відповідачка за комунальні послуги не сплачує, через що утворилася заборгованість у розмірі 22263 грн 23 коп.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов також не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно рішення Краматорської міської ради «Про безоплатну передачу майна комунальному підприємству «Міст» № 26/v-42 від 18.03.2009 року КП «Міст» є балансоутримувачем комунального майна, а саме гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .

Власником будівлі гуртожитка по вищевказаній адресі, є територіальна громада в особі Краматорської міської ради.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 5 від 05.02.2014 року, ОСОБА_1 було видано ордер № 2 на жилу площу у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 у платне користування.

Згідно ордеру № 2 від 21.02.2014 року, ОСОБА_1 із сім`єю двоє осіб надано право зайняття житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання площею 18.1 кв.м, що складається з 1 кімнати АДРЕСА_4 строком на 1 рік.

Як вбачається з довідки № 1995 про зареєстрованих осіб та паспорту серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки по особовому рахунку № НОМЕР_3 за період з лютого 2016 року по лютий 2022 року через несплату за користування житловим приміщенням та за комунальні послуги у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 22263 грн. 23 коп.

Факт не проживання ОСОБА_1 у кімнаті № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з жовтня 2019 року по теперішній час підтверджено актом про не проживання № 01-26-31 від 15.12.2023 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст. 142, 143 Конституції України комунальна власність є матеріальною основою місцевого самоврядування в Україні. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах чи договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не проживає у наданій кімнаті та не користується нею, як житловою площею з жовтня 2019 року, що підтверджується поясненнями свідків.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач не проживає у кімнаті АДРЕСА_4 , що є комунальною власністю Краматорської міської ради, понад шість місяців без поважних причин, не сплачує комунальні платежі та не проявляє жодного інтересу до житлового приміщення, у зв`язку з чим позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Міст» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Міст» (місцезнаходження: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Бєляєва, буд. 113, ЄДРПОУ 30073882, рах. НОМЕР_5 в АТ «Укрексімбанк» ) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т. С. Журавель