Рішення

від 04.09.2024 по справі 149/2533/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2533/24

Провадження №2-а/149/67/24

Номер рядка звіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2024 року м. Хмільник

Хільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.,

з участю секретаря Паламарчук Л.В.,

розглянувши в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2719353 від 30.07.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2024 року поліцейським 1 взвода 2 роти 1 батальона БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капраном поліції Турляком Я.В. було винесено постанову серії ЕНА № 2719353 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Як зазначено в постанові, 30.07.2024 року о 23.08 год. в м. Хмільнику по вул. Столярчука, 50 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi E-tron, д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги знаку 3.2 "Проїзд без зупинки заборонено" та здійснив проїзд, не зупиняючи транспортний засіб, чим порушив п.п. 8.4.б. ПДР - порушення вимог знаків приорітету. Однак ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що передбачений диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є самостійною підставою для скасування постанови від 30.07.2024 року серії ЕНА № 2719353 . Оскільки в оскаржувальній постанові вказано про порушення вимог знаку 3.2 "Проїзд без зупинки заборонено", проте, розділом 33 підрозділом 3 "Заборонні знаки" ПДР передбачено, що знак 3.2. іменується "Рух механічних транспортних засобів заборонено", та належить до заборонних знаків, у свою чергу знак "проїзд без зупинки заборонено" має номер 2.2 (підрозділ 2 розділу 33 ПДР). Окрім того, позивач ОСОБА_1 стверджує, що 30.07.2024 року, пересуваючись по вул. Столярчука, 50 о 23.08 год. ним було дотримано ПДР та здійснено обов`язкову короткочасну зупинку у відповідності до вимог знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено". За вказаних обставин, постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства без доказів на яких ґрунтується висновок інспектора про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Тому ОСОБА_1 просив постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі, роз`яснено відповідачам право на подання відзиву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України. Розгляд справи призначений на 04.09.2024 року.

Сторони подали заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Позивач просить суд задоволити позовні вимоги.

Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

02.09.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 до суду поданий відзив на адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2719353 від 30.07.2024 року. Відзив мотивований тим, що 30.07.2024 року нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПІ у Вінницькій області ДПП під час патрулювання по вул. Столярчука, 50, у м. Хмільник, Вінницької області, близько 23 год 20 хв було виявлено транспортний засіб Audi E-Tron (далі ТЗ) д.н.з НОМЕР_2 , водій якого, під час руху порушив вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.2 ПДР України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Інспектор виявивши вказане вище порушення ПДР, подав водію сигнал про зупинку ТЗ.

На підставі вище вказаної статті, інспектор, увімкнувши світлові маячки червоного та синього кольору, подав сигнал про зупинку водію вказаного ТЗ.

Після зупинки ТЗ, поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію та повідомив причину зупинки.

Після виконаннявимог частинитретьої статті18Закону України«Про Національнуполіцію»,поліцейський відповіднодо підпункту«а» пункту2.4ПДР пред`явивводію законнувимогу пронадання дляперевірки документівпередбачених підпунктами«а»,«б»,«г» пункту2.1ПДР,а саме:посвідчення водіявідповідної категорії;свідоцтво прореєстрацію транспортногозасобу;поліс обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів.Водієм виявився ОСОБА_1 (позивач), який виконав законну вимогу поліцейського та пред`явив для перевірки потрібні документи.

В подальшому, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Турляк Ярослав Володимирович, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, в т.ч. за статтею 122 КУпАП, повідомив позивача, що відносно нього буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП, за фактом порушення вимог дорожнього знаку пріоритету 2.2 ПДР, а саме: проїзд без зупинки.

Позивача ознайомлено із правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України.

Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Після цього, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у

сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2719353 від 30.07.2024 року з накладенням на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 340 гривень. Тому за таких обставин відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2719353 від 30.07.2024 року, винесеною поліцейським 1 взвода 2 роти 1 батальона БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капраном поліції Турляком Я.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.4.б. ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як вбачається з вказаної постанови, по вул.Столярчука,50,у м.Хмільник,Вінницької області,30.07.2024року близько23год 20хв буловиявлено транспортнийзасіб AudiE-Tron(даліТЗ)д.н.з НОМЕР_2 ,водій якого,під часруху порушиввимоги дорожньогознаку пріоритету2.2.ПДР України.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Разом зтим,КУпАП регулюєтьсяі порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення.

Згідно з вимогами КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами у справі не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення .

Так як відповідачі не довели перед судом правомірності свого рішення, не надали суду належних та допустимих доказів, якими доводиться вина та факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то суд приходить до висновку про задоволення позову та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Статтею 1, частиною 2 статті 3 Конституції України визначено, що Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право;

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі у сумі605,60 грн. підлягають відшкодуванню зарахунок бюджетних асигнуваньГУНП України у Вінницькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122,251,280,268 КУпАП, ст. ст. 1,2,72-77, 139, 241-246,258-263,268,269, 286,293,297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2719353 від 30.07.2024 року, винесену поліцейським 1 взвода 2 роти 1 батальона БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капраном поліції Турляком Я.В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП Україниу Вінницькійобласті (21050, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_1 )судові витратизі сплатисудового зборупри зверненідо судуу розмірі605,60гривень. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Михайло ВОЙНАРЕВИЧ