Вирок

від 05.09.2024 по справі 243/6987/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 1-кп/243/909/2024

Номер справи 243/6987/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 05 » вересня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2

- прокурора ОСОБА_3

- обвинуваченого ОСОБА_4

- захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12024052510000595, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 липня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 30 серпня 2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 частина 1 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового розслідування справи.

Встановлено, що 12 липня 2024 року приблизно о 01 годині 35 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із раніше знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходились біля водойми, розташованої праворуч автодороги Т0514 «Слов`янськ-Лиман», Донецька область, Краматорський район, Миколаївська ОТГ, с. Райгородок (більш точного місця у ході судового розгляду кримінального провадження встановити не представилось можливим), де у них на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків трапився конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

ОСОБА_4 , знаходячись у вказаному місці, у зазначений час, реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взяв у праву руку кухонний ніж, який мав при собі, та наніс ним удар в область грудної клітини ОСОБА_7 , спричинивши колото-різану рану передньої черевної стінки зліва, проникаючу у черевну порожнину, з ушкодженням шлунку, яка відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 121 частиною 1 КК України тобто, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

29 серпня 2024 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000595, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 липня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні і б) сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 частиною 1 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним терміном із встановленням іспитового строку.

Згідно даної угоди Прокурор Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000595, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 липня 2024 року та обвинувачений ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 121 частина 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 частиною 1 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним терміном із встановленням іспитового строку.

В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.

Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що надає згоду на укладення Угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 . Прокурором надано Заяву потерпілого ОСОБА_7 відповідно до якої він надає згоду на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим. Також вказав, що будь яких претензій до обвинуваченого він не має.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, в обсязі підозри, та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення Угоди про визнання винуватості, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання. Розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь якого насильства, примусу, погроз.

Просив Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання, зазначив, що будь-якого тиску на обвинуваченого вчинено не було, всі дії є добровільними, укладення угоди відбувалося в його присутності, просив затвердити Угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 121 частина 1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п. 1.4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000595, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 липня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , так як дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 121 частина 1 КК України, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи: - положення пунктів 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК; - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Врахування зазначених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, його вік, стан здоров`я.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального виконання покарання у виді позбавлення волі, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з положеннями ч. 2ст.127КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно дост.128КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК, потерпілому ОСОБА_7 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України - Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, є обов`язковою підставою деліктної відповідальності. в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, є обов`язковою підставою деліктної відповідальності. г) вина.

Цивільний позов Прокурора Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, заявлений в інтересах Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 11980 грн. 21 коп за лікування потерпілого ОСОБА_7 в умовах стаціонару Хірургічного відділення №1 Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» в період часу з 12 липня 2024 року до 23 липня 2024 року підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .

На підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2024 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Судом встановлено, що ризики передбаченістаттею 177 КПК Українина даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до покарання, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».

У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді.

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2024 року на майно, а саме:

- предмет, зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору;

- футболка чорного кольору з написом англійськими літерами «BROOKLYN NEW YORK»;

- шорти чорного кольору з написом «RUN», які було поміщено до сейф- пакету НПУ № PSP 4283228;

Питання про речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 29 серпня 2024 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000595, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 липня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_6 винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 частина 1 КК України.

Призначити ОСОБА_8 узгоджене сторонами покарання за ст. 121 частина 1 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Виконання Вироку доручити Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Запобіжний захід, обраний на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2024 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін « домашній арешт».

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, РНОКПП: невідомий,офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» р/ рахунок UA038201720344370001000049258, ОКПО 01991197, МФО 820172 ГУ ДКСУ в АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала внаслідок кримінального правопорушення - 11980 грн. 21 коп ( одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн. 21 коп) за лікування потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах стаціонару Хірургічного відділення №1 Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська».

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2024 року на майно, а саме:

- предмет, зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору;

- футболка чорного кольору з написом англійськими літерами «BROOKLYN NEW YORK»;

- шорти чорного кольору з написом «RUN», які було поміщено до сейф- пакету НПУ № PSP 4283228;

Речові докази по справі: предмет, зовні схожий на кухонний ніж, який було належним чином запаковано до паперового конверту, футболку чорного кольору з написом англійськими літерами «BROOKLYN NEW YORK» та шорти чорного кольору з написом «RUN», які було поміщено до сейф- пакету НПУ № PSP 4283228, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000595, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 12 липня 2024 року, що зберігається у Камері схову при ВП№4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України знищити.

Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя ОСОБА_1