Ухвала

від 05.09.2024 по справі 487/6648/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6648/24

Провадження № 2-с/487/105/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А. в м. Миколаєві, розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу по справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 судом виданий судовий наказ (справа № 487/6648/24, провадження №2-н/487/2207/24) за заявою заяву Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію, за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 4451,21 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн.

29.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заявапредставника заявника Ткачука Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу, в якій останній просить скасувати судовий наказ, мотивуючи тим, що не погоджується із заявленими вимогами, які є необґрунтовані. Крім того, просить стягнути на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати із отриманням правової допомоги в розмірі 8500,00 грн.

Матеріали заяви передані в провадження судді 05.09.2024.

Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст. 170 ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

За такого, суддя дійшов висновку, що підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, а тому судовий наказ підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про стягнення понесених судових витрат, пов`язаних з отриманням правової допомоги, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються зокрема з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

До заяви про скасування судового наказу додано докази оплати послуг адвоката у сумі 8500,00 грн.

За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»звернулось до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цьогоКодексу.

Отже, законодавцем визначені процесуальні дії суду, які можуть мати місце разом зі скасуванням судового наказу поворот виконання судового наказу. Питання стягнення судових витрат судом не вирішується.

При цьому слід зауважити, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується. Тому підстав для стягнення судових витрат на користь заявника не має.

Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заявупредставника заявника Ткачука Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_2 про скасування судового наказу по справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію задовольнити частково.

Судовий наказ №2-н/487/2207/24 (справа №487/6648/24), виданий Заводським районним судом м. Миколаєва від 13.08.2024, за заявоюПриватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію, за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Заявув частині стягнення понесених судових витрат залишити без задоволення.

Ухвала в частині скасування судового наказу оскарженню не підлягає.

Роз`яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду в позовному порядку.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвала судді не була вручена у день складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Суддя А.А. Лагода