Постанова

від 04.09.2024 по справі 301/1907/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/1907/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2024 року, постановлену головуючою суддею Пітерських М.О., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та нерухомого майна, іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочинів

встановив:

У травні 2024 року приватний виконавець Роман Р.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та нерухомого майна, іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочинів.

29.05.2024 позовну заяву приватного виконавця Романа Р.М. було залишено без руху у зв`язку з тим, що така не відповідала вимогам, встановленим у ст. 175, 177 ЦПК України. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали і роз`яснено наслідки не усунення недоліків у вказаний судом термін.

Судом зазначалося, що у приватного виконавця в Автоматизованій системі документообігу суду відомості про наявність зареєстрованого електронного кабінету не відображаються, крім того відсутній РНОКПП позивача.

Позивач просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок та нерухомого майна, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проте у позовній заяві не конкретизовано заявлені позовні вимоги, оскільки резолютивна частина позовної заяви не містить: інформації про сторін та предмет кожного з договорів, які позивач просить визнати недійсними, зазначені лише назва, номер та дата кожного договору; інформації щодо посадових осіб, які приймали оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про суть самого оскаржуваного рішення, оскільки зазначені тільки номер і дата цих рішень.

Всупереч ч.6 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано оригіналу, копії або засвідченого витягу з рішень, які позивач просить скасувати, або клопотання про витребування таких рішень.

Приєднані до позовної заяви в якості додатків копії документів належним чином не засвідчені і частина з них є нечитабельними, що не дає можливості встановити зміст цих документів, серед яких копія договору дарування житлового будинку від 05.03.2003.

Також ОСОБА_4 у позовній заяві вказаний як «третя сторона на боці позивача». Учасником справи може бути «третя особа», а не «третя сторона» як зазначено у позовній заяві. А також не зазначено чи це третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору чи ні. Тобто, у позовній заяві не зазначено правильного найменування та не визначено належного процесуального статусу третьої особи.

30.05.2024 позивачем було надіслано до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції з виправленнями.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2024 року позовну заяву приватного виконавця Романа Р.М. визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що доказів надсилання позовної заяви в новій редакції з додатками відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і третій особі ОСОБА_4 позивачем не надано, додані до позовної заяви в якості додатків копії документів є нечитабальними і якість виготовлення цих копій не дає можливості встановити ні зміст цих документів, ні їхні реквізити, в позовній заяві не вказано посадову особу, яка приймала відповідне рішення, та відомості про нерухоме майно, відносно якого прийнято оскаржуване рішення, та його власника/власників, у позовній заяві нової редакції ОСОБА_4 вказаний як третя сторона, а не особа.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду приватний виконавець Роман Р.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу, оскільки така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги посилається на те, що копії, які були надані ним до апеляційної скарги є в такій якості, які вони наявні в реєстрі, тобто оригіналів в нього немає та просить витребувати докази по справі, зокрема оскаржувані договори.

Зазначає, що суд вдався до надмірного формалізму при винесенні даної ухвали, зокрема щодо визначення терміну «третя сторона», що перешкоджає доступу до правосуддя, зокрема порушуючи ст. 6 Конвенції. Також вважає, що не зазначення певних даних та погана якість деяких додатків, не може перешкоджати суду розпочати розгляд справи. Суд може надати оцінку доказам на інших стадіях судового процесу, зокрема на стадії підготовчого провадження або в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Суязова Г.В., зазначає, що подаючи апеляційну скаргу апелянт не надіслав копії такої іншим сторонам по справі. Щодо третьої особи, то апелянтом зазначається ОСОБА_4 як третя особа, однак клопотання щодо доручення даної особи у справу як учасника апелянтом не було подано і судом ухвали щодо даного питання не було винесено.

Виправляючи недоліки позовної заяви, позивачем не було надіслано позовну заяву з додатками всім учасникам справи. Копії, які були додані до позовної заяви є неналежної якості, частина з них є нечитабельними. Оскаржуючи рішення про реєстрацію ОСОБА_1 вказує, що в нього оригінали відсутні, але клопотання про витребування таких не заявляє.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2024 року приватний виконавець Роман Р.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та нерухомого майна, іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочинів.

29.05.2024 позовну заяву приватного виконавця Романа Р.М. було залишено без руху у зв`язку з тим, що така не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.

30.05.2024 позивачем було надіслано до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції з виправленнями.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2024 року позовну заяву приватного виконавця Романа Р.М. визнано неподаною та повернуто позивачу.

Як на підставу повернення позовної заяви, суд посилається на невиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , подав заяву про усунення недоліків разом з новою редакцією позовної заяви, додавши копію позовної заяви для всіх учасників справи на 40 арк.

Крім того позивач надіслав нову редакцію позовної заяви через підсистему «Електронний суд».

Тому посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів надіслання всім учасникам справи копії нової редакції позовної заяви є безпідставним.

Суд першої інстанції також вважав, що позивачем не усунуто недоліки щодо надання нечитабельних копій документів. При цьому ОСОБА_1 у виправленій позовній заяві просить витребувати у сторін оскаржувані документи, так як у нього наявні тільки копії документів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також у виправленій позовній заяві ОСОБА_1 вказує посадову особу, яка приймала відповідне рішення, та відомості про нерухоме майно, відносно якого прийнято оскаржуване рішення, та його власника/власників.

Тобто, вимоги вищевказаної норми закону та ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем виконано.

Що стосується зазначення ОСОБА_4 , як третьої сторони, а не як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, то суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні може з`ясувати склад учасників судового процесу.

Суд першої інстанції при вирішення питання про відкриття провадження в справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин справи, наявності або відсутності доказів. Такі обставини не можуть виступати підставами для залишення позовної заяви без руху та повернення такої.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).

Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, передчасно повернув позовну заяву позивачу, чим допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 370, 374, 379, 381-384, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2024 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: