Постанова

від 03.09.2024 по справі 522/16734/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5794/24

Справа № 522/16734/23

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Суворової О.В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

встановив:

25.08.2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 34 055,68 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 30.11.2020 року за участю автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 були застраховані в ПрАТ «СК «АРКС», попередня назва АТ «СК «АХА Страхування», договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №315560а9о від 13.12.2019 року.

ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі81519,49 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі ТДВ «СК «Мотор-Гарант») на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4007344. 27.05.2021 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «АРКС» у розмірі 53773,10 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 1194 ЦК України різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2024 року у задоволенні позову ПрАТ «СК «АРКС» було відмовлено (а.с.136-138).

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС» ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.144-145).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Погорілий О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.163-165).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

У зв`язку з перебуванням суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М. у відпустці, у зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. на лікарняному, а також у зв`язку з заміною складу колегії суддів на постійно діючий склад колегії суддів, датою ухвалення цього судового рішення є 03.09.2024 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2024 року (а.с.156), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (а.с.157-160).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що розмір завданої шкоди позивачу не перевищує ліміт відповідальності відповідача, який уклав відповідний договір страхування та сплачує страхові платежі, що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.136-138).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2020 року за участю автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , була скоєна ДТП, внаслідок якої транспортні засобі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.4).

На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 були застраховані в ПрАТ «СК «АРКС», попередня назва АТ «СК «АХА Страхування», договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №315560а9о від 13.12.2019 року (а.с.5-12).

ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі81519,49 грн (а.с.24).

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Мотор-Гарант» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4007344. 27.05.2021 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «АРКС» у розмірі 53773,10 грн (а.с.26-27).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи вищевикладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП, майну третьої особи.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3, 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 цього Закону, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Такі висновки викладені в правових позиціях Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, враховуючи, що на момент ДТП відповідач ОСОБА_1 мав поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 130000,00 грн, а збитки за пошкодження майна під час ДТП, яка сталася 30.11.2020 р., становлять 81 519, 00 грн. та 6 309,00 грн., тобто її розмір не перевищують ліміт страхового відшкодування, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Що стосується стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно доч.ч.1,2ст.137ЦПКУкраїни витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відшкодування витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги та стягнув з позивача на користь відповідача такі витрати у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною, то дана постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова