Рішення

від 26.08.2024 по справі 601/1315/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/1315/24

Провадження № 2/601/439/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Клим Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сабатюк Наталії Петрівни до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Почаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сабатюк Н.П.

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Зубкевич М.С. ,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сабатюк Н.П. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Почаївської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 01.05.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб, однак 04 жовтня 2023 року рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області вище зазначений шлюб було розірвано. Від даного шлюбу народилось чотири дитини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На даний час позивач одружена із ОСОБА_8 , від даного шлюбу фамілія позивача « ОСОБА_1 » була змінена на « ОСОБА_1 », вони разом проживають та виховують дітей позивачки.

ОСОБА_2 під час проживання в с. Ридомиль зловживав алкоголем. Скарги на його поведінку періодично поступали від дружини, що коли він був п`яний, то б`є її та вигонить з дому і вона змушена була проживати в будинку своєї баби разом із дітьми. Діти його боялись. Відповідач ніколи не цікавився навчанням своїх дітей, не відвідував школу, не брав участі у класних та загальношкільних батьківських зборах.

ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року по справі №601/756/24 заборонено відповідачу перебувати в місці проживання із ОСОБА_1 , а також заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 300 метрів до її місця проживання.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем та ОСОБА_8 .. Діти знаходиться на повному їхньому утриманні.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. З підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судовому засіданні позивач та її представник зміст позовних вимог підтримали з підстав та обґрунтувань, викладених у позові, та просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що дружина не дозволяє дітям з ним розмовляти.

Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року зобов`язано Службу у справах дітей Почаївської міської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Ухвалою судді від 05 червня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сабатюк Н.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що сторони по справі з 01.05.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.10.2023 у справі №601/1868/23 було розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 22.06.2011 Ридомильською сільською радою Кременецького району Тернопільської області, актовий запис №10; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 09.11.2012 Ридомильською сільською радою Кременецького району Тернопільської області, актовий запис №19; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане повторно 18.01.2018 Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №06; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 04.01.2016 Ридомильською сільською радою Кременецького району Тернопільської області, актовий запис №10.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 21 грудня 2023 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».

Позивачка та її чоловік ОСОБА_8 разом проживають та виховують дітей позивачки, про що свідчить акт обстеження на факт проживання від 17 лютого 2024 року.

Як вбачається із характеристики №11 від 15.02.2024 ОСОБА_1 виховує четверо неповнолітніх дітей, які навчаються в Ридомильській ЗОШ 1-3, скарг на її поведінку не поступало, громадський порядок не порушувала.

Згідно характеристики №10 віл 15.02.2024 ОСОБА_2 під час проживання в с. Ридомиль зловживав алкоголем. Скарги на його поведінку періодично поступали від дружини, що коли він був п`яний, то б`є її та вигонить з дому і вона змушена була проживати в будинку своєї баби разом із дітьми. Діти його боялись. На даний час ОСОБА_2 на території села не проживає.

Як вбачається із довідки №21 від 05 лютого 2024 року, виданої Ридомильською ЗОШ І-ІІІ ст., ОСОБА_2 , 1992 року народження не виконував своїх обов`язків, а саме: ніколи не цікавився навчанням своїх дітей, не відвідував школу, не брав участі у класних та загальношкільних батьківських зборах.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2023 року ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради №277 від 27.06.2024, служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Норми статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 6 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у вихованні доньки, недоведеності свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, наявності конфлікту між колишнім подружжям, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

З досліджених судом матеріалів вбачається, що відповідач не може домовитись з матір`ю дітей і діє агресивно. Судом встановлено доведеність винної поведінки відповідача, оскільки він дійсно вчиняв домашнє насильство по відношенню до позивача. Однак, зважаючи на поведінку ОСОБА_2 в межах даної справи, суд зауважує про його небайдужість до дітей.

З огляду на вказане, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин саме цієї справи не доведено.

В силу ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.

На думку суду, лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав. Також суд не може визнати даний висновок обґрунтованим у повній мірі, оскільки переважна частина його змісту сформульована з доводів позовної заяви.

За таких умов, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Разом з тим, як зазначає Пленум Верховного суду України у постанові від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Сукупність зібраних у справі доказів свідчить, що відповідач не в повній мірі належно виконував батьківські обов`язки щодо виховання дітей.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідача слід попередити про необхідність зміни його ставлення до виховання дітей і покласти на службу у справах дітей контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків стосовно дітей.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 258, 259, 264, 265, 273, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

В позові відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання своїх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та покласти на орган опіки та піклування по місцю проживання дітей контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських прав та обов`язків по вихованню дітей.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2024 року.

Головуючий: