Ухвала

від 05.09.2024 по справі 156/1065/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1065/24

провадження № 2/156/328/24

У Х В А Л А

05 вересня 2024 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Іваничівський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Іваничівський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право саме в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що арешт на все майно позивача було накладено Іваничівським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області на підставі ухвали від 11.11.2010 року Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2 -5867, виконавче провадження ВП № 24160843, стягувач ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до копії витягу ВП - спецрозділ від 26.08.2024 року, встановлено, що 02.02.2011 року було відкрито виконавче провадження № 24160843 Іваничівським районним ВДВС ГТУЮ у Волинській області на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду від 11.11.2010 року, справа № 2-5867, у зв`язку з накладенням арешту на майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 , стягувачем зазначено ПАТ "Приватбанк". 25.11.2011 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення).

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна», у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, cуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За приписами ч.7 та ч.8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Отже, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказані приписи відображені у абзаці 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Таким чином, суд, який вжив заходи забезпечення позову, може скасувати їх з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

При цьому, скасування заходів забезпечення позову, накладених в межах іншої справи, за окремим позовом фактично є підміною компетенції суду, який розглядає справу, в межах якої забезпечено позов.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить зняти арешт з нерухомого майна, який накладений на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2010 року, справа № 2-5867, оскільки, як стверджує позивач, вона була поручителем позичальника, який уклав кредитний договір із ПрАТ «КБ «Приватбанк» у зв`язку з купівлею автомобіля і за зверненням якого (ПрАТ «КБ «Приватбанк») був накладений арешт на майно ОСОБА_1

Відтак, питання про скасування таких заходів забезпечення позову має вирішуватися в рамках розгляду справи, в межах якої були застосовані вказані заходи, згідно зі вимогами статті 158 ЦПК України.

Таким чином, заходи забезпечення позову у виді арешту майна, можуть бути скасовані цим же судом за вмотивованим клопотанням учасника справи і не можуть бути предметом розгляду у іншому провадженні.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 753/21031/16-ц; від 12 серпня 2021 року у справі № 753/15835/19 та від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачу слід звернутися до Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, підстави для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - відсутні, а у відкритті провадженні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Іваничівський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 05 вересня 2024 року.

Суддя М.О. Федечко