Рішення

від 21.03.2024 по справі 610/3948/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/3948/21

№ 2/183/424/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 687606, виданий 22.02.2002 року Балаклійським районним відділом земельних ресурсів Харківської області на рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області № 117 від 25.04.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 362.

ОСОБА_1 зазначила, що у визначений законом строк вона звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з чим 07 липня 2021 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належний померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.10.2000 року Балаклійською державною нотаріальною конторою Харківської області за р.№ 2-1883, зареєстрованого 24.05.2001 року у Балаклійському БТІ Харківської області за р.№ 433 та свідоцтво про право на спадщину серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 6,1945 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Харківської області, належної померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 687606, виданого 22.02.2002 року Балаклійським районним відділом земельних ресурсів Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 362.

Проте, постановою державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Носової М.В. від 10 грудня 2021 року хй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області з тих підстав, що спадкоємцем не представлений правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкову земельну ділянку.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області (Державний акт серії Р1 № 687606 від 22.02.2002 року, рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області № 117 від 25.04.2001 року), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Згідно розпорядження голови Верховного Суду України від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» зазначену справу було передано за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року зобов`язано державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Носову Марину Володимирівну надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, згідно заяви просила розглядати справу за її відсутності, вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, у разі повторної неявки представника відповідача в судове засідання не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву не надав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те,що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Савинці Балаклійського району Харківської області народилася позивач ОСОБА_3 , актовий запис про народження № 80 від 27 липня 1970 року. Її батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27 липня 1970 року.

10 лютого 1990 року Савинською селищною радою Балаклійського району Харківської області був зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 7. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 було присвоєно прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 10 лютого 1990 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік помер батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 25 вересня 2020 року складено відповідний актовий запис № 62, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 25 вересня 2020 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 687606, виданий 22.02.2002 року Балаклійським районним відділом земельних ресурсів Харківської області на рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області № 117 від 25.04.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 362.

На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 10 червняґ 2021 року за вих. № 818а.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 07 травня 2009 року секретарем Виконавчого комітету Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області ОСОБА_7 за р.№ 29, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів в рівних долях донькам: позивачу ОСОБА_1 , 1970 р.н. та ОСОБА_8 , 1963 р.н.

Також встановлено, що ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 06 грудня 2017 року секретарем Виконавчого комітету Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області ОСОБА_9 за р.№ 163, згідно якого належні йому на праві приватної власності земельні ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності серії Р1 № 687606, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами 6,1945 га, 0,6200 га та 0,2750 га, що розташовані на території Савинськох селищної ради Балаклійського району Харківської області заповів доньці, тобто позивачу ОСОБА_1 , а належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповів в рівних долях донькам: позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Спадкова справа № 537/2020 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена 27 листопада 2020 року Балаклійською державною нотаріальною конторою Ізюмського району Харківської області, номер у спадковому реєстрі: 66835559, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 74704037 від 11 листопада 2023 року.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у визначений законом строк звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема, до Балаклійської державної нотаріальної контори Ізюмського району Харківської області звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_4 (мати позивача), яка відмовилася від спадщини, та донька спадкодавця ОСОБА_8 , яка також відмовилася від прийняття спадщини на користь своєї сестри, тобто позивача ОСОБА_1 .

Встановлено,що позивач ОСОБА_1 07липня 2021року отрималасвідоцтво проправо наспадщину зазаконом нажитловий будинокз надвірнимибудівлями,що знаходитьсяпо АДРЕСА_1 ,належний померлому ОСОБА_2 на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,виданого 06.10.2000року Балаклійськоюдержавною нотаріальноюконторою Харківськоїобласті зар.№2-1883,зареєстрованого 24.05.2001року уБалаклійському БТІХарківської областіза р.№433та свідоцтвопро правона спадщинусерії НМР№ 155115на земельнуділянку площею6,1945га,цільове призначенняякої для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що розташованана територіїСавинської селищноїради Харківськоїобласті,належної померлому ОСОБА_2 на підставіДержавного актуна правоприватної власностіна землюсерії Р1№ 687606,виданого 22.02.2002року Балаклійськимрайонним відділомземельних ресурсівХарківської області,зареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землюза №362.Вказані обставини підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 74704037 від 11 листопада 2023 року.

Проте, постановою державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Носової М.В. від 10 грудня 2021 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області з тих підстав, що спадкоємцем не представлений документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкову земельну ділянку.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306911232018 від 21 грудня 2018 року вбачається, що спірна спадкова земельна ділянка загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області належить спадкодавцю ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 687606, виданого 22.02.2002 року Балаклійським районним відділом земельних ресурсів Харківської області на підставі рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області № 117 від 25.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 362).

Також належність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки перевірялась секретарем Виконавчого комітету Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області ОСОБА_9 під час посвідчення заповіту 06 рудня 2017 року від імені ОСОБА_2 за р.№ 163.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Зі змісту ч.2ст.16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставіст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ст. 1268 ЦК Українипередбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч.1ст.1269 ЦК Українивизначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1,3ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 131 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування судам надані такі роз`яснення: Відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п.п.4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 рокувидача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно дост. 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з абзацом 3 ч.2ст.331 ЦК Україниякщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно достатті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно дост. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретну земельну ділянку не виникає та відповідно дост. 1216 ЦК Українине переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1розділу Х Земельного Кодексу України«Перехідні положення».

Відповідно доЗаконів України «Про державний земельний кадастр»та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно ізстаттею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Згідно положеньПостанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідност.16 ЦК Українивона обрала правильний спосіб захисту своїх порушених прав.

За наведених вище обставин, враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області, позивач ОСОБА_1 (з урахуванням заяв дружини та доньки спадкодавця про відмову від спадщини) є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, відповідно до ст. 1270 ЦК України прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність правовстановлюючого документу на спадкову ділянку, що в свою чергу не може бути підставою позбавлення позивача як спадкоємця права на спадщину, оскільки право власності спадкодавця підтверджується вищенаведеним, у зв`язку з чим за позивачем належить визнати право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті батька.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосуванняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю вини відповідача, судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2750 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0271, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Савинської селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 687606, виданий 22.02.2002 року Балаклійським районним відділом земельних ресурсів Харківської області на підставі рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області № 117 від 25.04.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 362), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

-відповідач: Савинська селищна рада Ізюмського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04397106, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Ізюмський (раніше Балаклійський) район, селище Савинці, вул.. Соборна, буд. 49.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 21 березня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький