Постанова

від 04.09.2024 по справі 210/5827/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5537/24 Справа № 210/5827/23 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/5827/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, за апеляційною скаргою Державної Казначейської служби України на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Скотар Р.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, Заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона здійснювала свою законну підприємницьку діяльність на території комплексу за адресою АДРЕСА_1 .24.10.2018 за її відсутності група невідомих їй осіб з Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, без пред`явлення жодних документів, незаконно проникла на територію комплексу за вказаною вище адресою. Постановою «про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД- ФС від 16.11.2018р.» відносно ОСОБА_1 було незаконно накладено штраф у розмірі 223800 гривень за нібито використання найманої праці без оформлення трудових правовідносин.

14 грудня 2018 року позивач оскаржила вищевказану постанову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Однак, не зважаючи на те, що вищевказана постанова була оскаржена позивачем, не чекаючи результатів оскарження, ДСП ВККМРнаправив її до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області,який на її підставі виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження №58348311 від 12.02.2019р. Цюпостанову позивач отримала 05.03.2019р.

На думку позивача, постанова№ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФСне підлягала виконанню у порядкуЗУ «Провиконавче провадження» оскільки вона неєрішенням суду або рішенням іншогодержавногооргану, а отже і не є виконавчим документом, передбаченим приписами ст.3 ЗУ«Провиконавче провадження».

Крім того, незаконна бездіяльність щодо повернення постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС без виконання була оскаржена позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На підставі постанови СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області від 18.04.2019 року було накладено арешт і описано все нерухоме майно позивача з метою реалізації, в томучислі арешт накладено на нерухоме майно комплексу за адресою АДРЕСА_1 ,яке було придбане неюдля здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням від 11.12.2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною і скасував постанову №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у повному обсязі.

Рішення від 11.12.2019 року пo справі №160/9679/18 набрало чинності лише після його переглядуТретім апеляційним адміністративнимсудом, який залишив його без змін постановою від 08.07.2020 року.

27.08.2020 року СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області виніс постанову від 27.08.2020 року про зняття арешту з коштів рахунку позивача, а постановою про зняття арешту з коштів від 05.10.2020 року знято арешт з усіх рахунків позивача.

Також СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області виніс постанову від 27.08.2020 року про закінчення виконавчого провадження №58348311 на підставі скасування постанови №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС.

Проте, не зважаючи на скасування постанови №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/ П/ТД-ФС позивачеві не було повернуто грошові кошти у розмірі 137237, 39 гривень, які були стягнуті незаконно на її виконання.

Крім того, 25.02.2021 року позивачем подано заяву до ДСП ВКМР про негайне повернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року. У відповідь позивач отримала лист №17/06/958 від 15.03.2021 року ДСП ВКМР, згідно з яким ДСП ЗКМР відмовився повертати їй незаконно стягнуті кошти на підставі незаконної постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС посилаючись на те, що постанова скасована судом з формальних підстав.

Позивач вважає, що у в`язку з вищевикладеним їй завдана матеріальна шкода у розмірі незаконно стягнутих і не повернутих грошових коштів у сумі 123543,65 гривень, яку вона просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 3649,90 грн. Всього 127193,55грн.

Крім цього зазначає, що безпідставними та незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, оскільки її честь і гідність, а також ділову репутацію принизили зухвалою фальсифікацією факту використання найманої праці без укладення трудового договору, що завдає позивачу ще більшого приниження та яку вона оцінює у розмірі 200000 грн.

15.02.2024 року позивачем ОСОБА_1 надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій вона зазначила, що 05.02.2024 Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі повернув їй незаконно стягнуті грошові кошти у розмірі 123243,65 гривень.

Враховуючи викладене, просила суд зменшити розмір позовних вимог по справі та стягнути з Державної казначейської служби України завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 3649,90 гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень. Судові витрати просила покласти на позивача.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради - задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у розмірі 25 000 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 грн.

В обґрунтуванняскарги зазначає,що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам виваженості та справедливості. Доказів завдання позивачу моральної шкоди та настання наслідків, спричинених нею не надано.

Вважає, що належним відповідачем у справі має бути орган, що порушив права позивача. Казначейство прав позивача не порушувало, в правовідносини з позивачем не вступало, таким чином вимоги до Казначейства як до відповідача у справі є безпідставними, стягнення коштів з Казначейства є необґрунтованим. Зазначає, що не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради зазначає, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна.Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не є безпосереднім одержувачем коштів, перерахованих ОСОБА_1 до місцевого бюджету в рахунок виконання постанови про накладення штрафу від 16.11.2018 №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС, а оскільки, Відповідач 2 не є розпорядником цих коштів, тому не має відповідної компетенції та повноважень в питаннях прийняття самостійних рішень щодо їх повернення. Відповідач погоджується з доводами апеляційної скарги Державної казначейської служби України щодо того, що факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди не підтверджений матеріалами справи, сума є завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості. Вважає, що позов є повністю безпідставним, а надані позивачем докази є не достатніми для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради погодився з доводами апеляційної скарги, вважає її обґрунтованою.

Позивач в судовому засіданні заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач просить скасувати як незаконне рішення суду лише в частині стягнення моральної шкоди. Таким чином, у іншій частині судове рішення не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача,позивача, представника Департаменту соціальноїполітики виконкомуКриворізької міськоїради, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року, яка винесена Департаментом соціальної політики виконкому Криворізької міської ради та відповідно до якої накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн., було відкрито виконавче провадження №58348311 від 12.02.2019 року (а.с.9-11, 26).

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року у справі №160/3482/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі (а.с. 31-35).

18 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної

Згідно платіжного доручення виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Захаренко К.С. винесено постанову, на підставі відкритого виконавчого провадження №58348311, про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.36, 37), з рахунку ОСОБА_1 на рахунок Державної казначейської служби було переведено 137237,39 гривень (а.с.38).

Відповідно до історії по арештованому картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.10.2019 по 16.10.2019, доступний баланс складає -108749,61 грн., не знижувальний залишок в розмірі 245987,00 грн. (а.с.39).

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі №160/9679/19 позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року (а.с. 42-45).

На підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 20.08.2020 року, 27.08.2020р. державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з коштів та закінчення виконавчого провадження (а.с. 46-50).

ОСОБА_1 10.11.2020 року звернулась з заявою про негайне повернення незаконно стягнутих грошових коштів до Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі, який листом від 28.11.2020р. повідомив позивача, що з метою повернення з державного бюджету виконавчого збору у сумі 13693,74 грн., які стягнуті з позивача, як боржника за виконавчим провадженням №58348311 головним державним виконавцем відділу до управління державної казначейської служби України у місті Кривому Розі 28.11.2020 за вих. №17.13-34/79199 направлено подання на повернення або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету. Після надходження грошових коштів на депозитний рахунок відділу вони негайно будуть перераховані на розрахунковий рахунок який позивачу терміново необхідно надати до відділу з повним переліком всіх банківських реквізитів. Грошові кошти у сумі 123243,65 грн., які перераховані платіжним дорученням № 7984 від 19.11.2019 на рахунковий рахунок стягувача позивач може отримати на підставі виконавчого документа, про поворот виконання рішення (а.с.51, 52).

Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у справі №160/9679/18- відмовлено (а.с. 56).

Згідно платіжного доручення № LO2158JJOF від 15.02.2021 року, Саксаганським ВДВС на рахунок ОСОБА_1 повернуто стягнуті кошти в розмірі 13693,74 гривень (а.с.57).

Департаментом соціальної політики надано відповідь позивачу ОСОБА_1 на її заяву від 25.02.2021р. щодо негайного повернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови №ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року.

Так, з відповіді вбачається, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів єДержавна казначейська служба України. Тобто, кошти стягнуті з розрахункового рахунку позивача ОСОБА_1 , які зараховані до місцевого бюджету, підлягають поверненню відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують бюджетний процес, а саме статей 43, 45, 78, 112 Бюджетного кодексу України.Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів з відповідних бюджетних рахунків, призначених для зарахування надходжень, не належить до повноважень департаменту (а.с.58, 59).

Згідно дублікатів квитанцій №0.0.1347567650.1 та №0.0.1410659980.1, ОСОБА_1 було переведено на рахунок банку одержувача: Казначейство України судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) в розмірі 768,40 гривень та 2881,50 гривень (а.с.62).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10.05.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державна казначейська служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради відмовлено (а.с.100-106).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.08.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, викладено їх в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.107-115).

Згідно виписки від 07.02.2024 року по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», 05.02.2024 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 123243,65 гривень з Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі (повернення зайво стягнутих коштів) (а.с.159).

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, пов`язані з оплатою судового збору є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді.

Визначаючи розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду судом враховано характер завданої шкоди, а саме, що вона спричинена незаконними діями посадової особи органу місцевого самоврядування по накладенню адміністративного стягнення, наявність душевних страждань позивача, викликаних порушенням, в тому числі, звичного способу життя, через необхідність витрачати час і зусилля для захисту своїх прав у суді, доводити неправомірність складання постанови про накладення штрафу, тривалість вимушених змін, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, вимоги розумності і справедливості, та дійшов висновку, що розмір шкоди у розмірі 25000 гривень є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другоюстатті 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч.1ст.1173 ЦК України,шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно ст.1174 ЦК України відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Враховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що винесенням незаконної постанови Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року, яку рішенням суду визнано незаконною позивачу ОСОБА_1 було спричинено душевні страждання, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на положенняст.23 ЦК України, відповідно доякоїособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених зміну його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21) й інших.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу винесенням незаконної постанови Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року і вірно визначив розмір матеріальної компенсації моральних страждань позивача в сумі 25000 грн., який відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби про те, що кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби України заслуговують на увагу колегії суддів.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Це узгоджується з висновками суду касаційної інстанції викладених зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) де зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності Державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18 (провадження №61-7636св19) Верховний Суд зробив висновок, що «кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку. Тому резолютивну частині ухвали суду першої інстанції слід змінити».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні, виклавши абзац другий резолютивної частини у редакції даної постанови.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішенняу наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв