Рішення

від 02.09.2024 по справі 903/616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2024 року Справа № 903/616/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства УКРПРОД ЛОГІСТ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аделін

про стягнення 885770грн 08коп

встановила: позивач ПП УКРПРОД ЛОГІСТ звернувся до суду з позовом про стягнення ТОВ Аделін (відповідача) 885770грн 08коп, з яких: 784623грн 95коп заборгованості за поставлений товар, 5264грн 27коп інфляційних втрат, 4000грн 06коп 3% річних, 91881грн 80коп штрафу. Також, просить стягнути з відповідача 13286грн. 55коп. витрат по сплаті судового збору. Зазначає, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги орієнтовно складає 50000грн Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначений відповідно до ст.126 ГПК України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору поставки товару №3101.1-2024 від 31.01.2024р., в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

15.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх..№01-74/1058/24), в якому останній зазначив, що на виконання умов Договору за період з 02.02.2024 року «УКРПРОД ЛОГІСТ» було поставлено, а ТОВ «Аделін» прийнято товар на загальну суму 1810239,30 грн. Станом на 27 червня 2024 року заборгованість відповідача за поставлений товар становила 784623 грн. 95 коп. Разом з тим, 29 червня 2024 року, ще до відкриття судом провадження в даній справі ТОВ «Аделін» добровільно оплачено ПП «УКРПРОД ЛОГІСТ» 784623,95 грн. заборгованості за поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №610 від 29.06.2024.

Щодо позовних вимог про стягнення 5264грн 27коп інфляційних втрат; 4000грн 06коп. трьох процентів річних; 91881грн 80коп штрафу відповідач вказав, що надіслана позивачем претензія отримана відповідачем 09 червня 2024 року. Законом чітко визначений місячний строк розгляду претензії за результатами розгляду якої необхідно надати письмову відповідь. Отже, строк розгляду претензії закінчився 09 липня 2024 року. ТОВ «Аделін» у визначений статтею 222 ГК України строк розгляду претензії повністю сплатило в користь ПП «УКРПРОД ЛОГІСТ» заборгованість за поставлений товар, проте всупереч вимогам статті 222 ГК України, позивач звернувся з позовом до суду.

Крім того, згідно розпорядження Волинської обласної військової адміністрації від 03 червня 2024 року №221 «Про визначення підприємств, установ, організацій області критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період», ТОВ «Аделін» визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовником) та ТОВ «Аделін» (Постачальником) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 48/04-24-ХП від 16.04.2024 на поставку (забезпечення) продуктів харчування для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік. В зв`язку з виконанням вказаного державного контракту заборгованість ДП МОУ «Державний оператор тилу» перед ТОВ «Аделін» станом на 09.06.2024 складала 133 518 432,18 гривень. Відповідач вважає, що прострочення виконання умов Договору щодо оплати поставленого ПП «УКРПРОД ЛОГІСТ» товару обумовлено поважними причинами, а тому, враховуючи наведені причини, наявність в країні воєнного стану просить у задоволенні позовних вимог про стягнення 5264 грн. 27 коп. інфляційних втрат; 4000 грн. 06 коп. 3% річних; 91881 грн. 80 коп. штрафу відмовити.

Також відповідачем було подане клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 784623,95грн заборгованості у зв`язку із відсутністю предмету спору та вирішення питання про повернення судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

05.08.2024 позивач надіслав суду відповідь на відзив (вх..№01-75/5306/24). Позивач вказав, що відповідачем було порушено зобов`язання, визначені Договором, а саме не було проведено оплату позивачу за поставку товару у строк. Досудове врегулювання спору є правом сторони, яке і було реалізоване позивачем. Це не покладає на останнього обов`язок не вирішувати спір та не захищати свої порушені права та інтереси у судовому порядку впродовж місячного строку, визначеного ст.222 ГУ України. Крім того, наведені відповідачем обставини несвоєчасного виконання своїх зобов`язань не є поважними та такими, що звільняють відповідача від виконання зобов`язання у повному обсязі. Відповідач протягом тривалого часу не здійснив жодного контактування із позивачем та не повідомляв про причини прострочення сплати товару. Просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 5264грн 27коп інфляційних втрат, 4000грн 06коп 3% річних, 91881грн 80коп штрафу.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

31.01.2024 між Приватним підприємством «УКРПРОД ЛОГІСТ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЕЛІН» (Покупець) було укладеного Договір поставки товару №3101.1-2024 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1-1.3. Договору Постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Предметом поставки є наступний товар: продукти харчування, загальний асортимент яких зазначений в прайс-листах Постачальника, а детальне найменування, кількість, ціна (з ПДВ) вказуються в накладних. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі Товару

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Постачальник поставляє Товар партіями згідно заявок Покупця в кількості та асортименті, за узгодженням Сторін, за цінами, що фіксуються у накладних на Товар, які мають відповідати замовленню Покупця. Відступ в накладній від змісту замовлення допускається за згодою Сторін. Постачальник поставляє Товар партіями згідно заявок Покупця виходячи із наявності замовленого Товару на власному товарному складі.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється у визначені дні, закріплені за Покупцем, які попередньо узгоджуються Сторонами даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ціна на Товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії Товару прайс-листів Постачальників і зазначається у накладних Постачальника на кожну конкретну поставку. Накладні на товар є невід`ємними додатками до цього Договору. Загальна сума цього Договору становить 1810239,31грн.

Згідно п. 4.2. Договору ціна на Товар включає вартість доставки Товару Постачальником.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний проводити розрахунки з Постачальником за кожну отриману партію товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки на склад (магазин) Покупця. В разі порушення строку оплати більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник має право, без узгодження з Покупцем, в односторонньому порядку, змінити строки оплати Товару. Оплата за поставку наступної партії Товару здійснюється по факту поставки, в день поставки Товару. Зміни строку оплати товару, набирають чинності на четвертий банківський, який відраховується від кінцевої дати оплати за поставлений товар. При цьому, поставка наступної партії Товару, можлива лише за умови погашення заборгованості за Товар, що був поставлений раніше.

Пунктом 4.9. Договору передбачено, що загальна сума договору становить 1 810 239, 31 грн.

У відповідності до п.7.1. - 7.3. Договору даний Договір набирає чинності з моменту з підписання та діє до « 31» грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (7.1.). Якщо за один місяць до моменту закінчення договору жодна із сторін не звернулась до іншої сторони із заявою про припинення дії договору то даний договір вважається пролонгованим кожного разу на наступний календарний рік та тих самих умовах (7.2.). Умови Договору по оплаті за отриманий товар залишаються дійсними по відношенню до всіх партій товару, розрахунок за які до моменту припинення дії даного Договору не проведено (7.3.).

Відповідно до п. 8.1. Договору Сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового невиконання Сторонами зобов`язання за даним Договором, відповідно до вимог законодавства України.

Згідно п. 8.3. Договору Покупець за Даним Договором несе наступну відповідальність: у випадку затримки оплати товару більш ніж на 3 банківських дні від строку вказаному у п.4.3. Постачальник має право відмовити Покупцю у постачанні Товару або односторонньо змінити строк оплати Товару; за невмотивоване ухилення від оплати поставленого Товару Покупець несе відповідальність у відповідності до Цивільного кодексу України, п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та 57 Положення про поставки товарів народного споживання.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за одностороннє необгрунтоване порушення виконання своїх зобов`язань протягом дії даного Договору винна сторона сплачує протилежній стороні штраф в розмірі 100% вартості останньої поставленої партії Товару.

Даний договір підписано сторонами та підписи скріплені печатками сторін.

На виконання умов договору у період з 02.02.2024 по 30.04.2024 позивач здійснив поставку товару для відповідача на загальну суму 1 810 239,30грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 1025615,35грн та з порушенням строку оплати.

Позивач зазначає, що за період з 28.03.2024 по 30.04.2024 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 890 285, 59 гривень, що підтверджується наступними документами:

1) видаткова накладна №РН-0000770 від 28.03.2024 на суму 116 960, 44 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0000770 від 28.03.2024.;

2) видаткова накладна №РН-0000790 від 29.03.2024 на суму 111 573, 32 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0000790 від 29.03.2024;

3) видаткова накладна №РН-0000806 від 01.04.2024 на суму 153 905, 26 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0000806 від 01.04.2024.;

4) видаткова накладна №РН-00011033 від 25.04.2024 на суму 89 435, 23 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-00011033 від 25.04.2024;

5) видаткова накладна №РН-0001054 від 26.04.2024 на суму 106 030, 42 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0001054 від 26.04.2024;

6) видаткова накладна №РН-0001055 від 27.04.2024 на суму 96 288, 50 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0001055 від 27.04.2024;

7) видаткова накладна №РН-0001060 від 27.04.2024 на суму 15 907, 51 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0001060 від 27.04.2024;

8) видаткова накладна №РН-0001071 від 29.04.2024 на суму 108 303, 11 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0001071 від 29.04.2024;

9) видаткова накладна №РН-0001072 від 30.04.2024 на суму 91 881, 80 гривень; товарно-транспортна накладна №РН-0001072 від 30.04.2024.

У визначений строк отриманий товар відповідач не оплатив.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За наведеним законодавчим визначенням основними обов`язками сторін договору купівлі-продажу є: для продавця - передати майно (товар), для покупця - сплата його вартості.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

07.06.2024 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію щодо оплати отриманого товару. В претензії позивач вимагав погасити заборгованість у розмірі 984 623 гривень 95 копійок у термін до 18 червня 2024 року.

Відповідачем було частково оплачено за поставку товару.

На момент звернення до суду у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 784 623,95грн.

Водночас, як вбачається з наданої відповідачем платіжної інструкції №610 від 29.06.2024 відповідачем перераховано позивачу 784623,95грн.

У клопотанні відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 784623,95грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору.

У відповіді на відзив позивач не заперечує щодо погашення відповідачем суми заборгованості та просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 5264грн. 27коп. інфляційних втрат, 4000грн. 06коп. 3% річних та 91881грн. 80коп. штрафу.

Отже, спірні правовідносини між сторонами (позивачем та відповідачем) в частині стягнення 784623,95грн. заборгованості, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення боргу в цій частині, а тому правовідносини між сторонами у справі в частині втратили характер спірних, в свою чергу предмет та підстави позову зникли.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки, існування предмета спору в частині стягнення 784623,95грн. заборгованості припинилось після пред`явлення позову, провадження у справі в цій частині необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, позивач нарахував відповідачу 5264грн 27коп інфляційних втрат, 4000грн 06коп 3% річних та 91881грн 80коп штрафу згідно п.8.5 Договору.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки дійшов висновку, що нараховані 5264грн 27коп інфляційних втрат та 4000грн 06коп 3% річних згідно ст.625 ЦК України є підставними та підлягають до задоволення.

Як встановлено п.8.5 Договору - за одностороннє необгрунтоване порушення виконання своїх зобов`язань протягом дії даного Договору винна сторона сплачує протилежній стороні штраф в розмірі 100% вартості останньої поставленої партії Товару.

Відповідачем порушено строки оплати отриманого товару. Остання поставка товару була здійснена позивачем та прийнята відповідачем 30.04.2024 на суму 91881,80грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001072 та не заперечується відповідачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 91881грн 80коп штрафу є підставною та підлягає до задоволення.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем місячного строку розгляду відповідачем претензії не заслуговують на увагу суду.

Суд зазначає, що чинне господарське законодавство України хоч і передбачає процедуру досудового врегулювання спору шляхом пред`явлення претензії, яка має бути оформлена з дотриманням відповідних вимог законодавства (стаття 222 Господарського кодексу України), проте, за загальним правилом, претензійний порядок захисту своїх порушених прав є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і використання чи невикористання такого засобу ніяк не впливає на можливість подати відразу позов до суду. Частиною 2 ст.222 ГК України передбачене право, а не обов`язок сторони звернутися з письмовою претензією для вирішення спору.

Щодо тверджень відповідача про існування поважних причин несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання та, у зв`язку із цим, звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання суд вказує наступне.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання свого зобов`язання та забезпечує його виконання.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом із тим, суд вказує, що введення на території України воєнного стану стосується не лише відповідача, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право захист своїх прав та інтересів.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про причини несвоєчасної оплати отриманого товару та звернення відповідача до позивача для врегулювання спору.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 231, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аделін (43000, Волинська обл., Луцький район, м.Луцьк, вул.Супутника, буд.10А, кв.50, код ЄДРПОУ 39718835) на користь Приватного підприємства УКРПРОД ЛОГІСТ (43000, Волинська обл., Луцький район, м.Луцьк, вул.Підгаєцька, буд.13А, код ЄДРПОУ 44806540) 101146грн 13коп, (з них: 5264грн 27коп інфляційних втрат та 4000грн 06коп 3% річних та 91881грн 80коп штрафу), а також 1517грн 19коп витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 784623грн 95коп заборгованості.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 05.09.2024.

СуддяО. Г. Слободян