Рішення

від 05.09.2024 по справі 904/2219/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2219/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Приватного підприємства «АКБАРС», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСМПО ТИТАН УКРАЇНА", Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Солоне

про стягнення заборгованості за договором поставки №1 від 14.01.2020 у загальному розмірі 80 880,13 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне підприємство "АКБАРС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСМПО ТИТАН УКРАЇНА" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №1 від 14.01.2020 у загальному розмірі 80 880,13 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 52 016,01 грн., пеня у розмірі 8 085,82 грн., 3% річних у розмірі 3 519,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 259,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 23.05.2024 була доставлена в кабінет ЕС 23.05.2024 о 18:16 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с.60).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.05.2024 є такою, що отримана позивачем 24.05.2024, оскільки її надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 1 від 14.01.2021, а саме відповідачем не здійснено оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 52 016,01 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.4. договору пеню у розмірі 8 085,82 грн та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 3 519,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 259,82 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є: наявність правових підстав для виникнення зобов`язань відповідача перед позивачем, факт їх несвоєчасного виконання та наявність правових підстав для відповідальності відповідача.

14.01.2021 між Приватним підприємством "АКБАРС" (надалі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСМПО ТИТАН УКРАЇНА" (надалі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 1 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується, в договірний період, поставляти і передавати у власність (повне господарське володіння) Покупцю продукцію, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати її на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість, якісні характеристики, ціна продукції зазначаються у Додатку до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Сторони в п. 1.3. Договору узгодили, що поставка продукції здійснюється на підставі заявки Покупця та Додатку до цього Договору. Покупець направляє Постачальнику заявку па електронну адресу: akbarc@ukr.net, та або uep007@ukr.net з наступних електронних поштових скриньок: a.luchko@tw-vsmpoavisma.com.ua; a.zagnov@tw-vsmpoavisma.com.ua, shylov@tw-vsmpoavisma.com, Vlasova@.uatw-vsmpoavisma.com.ua. Форма заявки може бути довільною і повинна містити перелік і кількість продукції. Фактом підтвердження заявки є виставлений Постачальником рахунок.

Всі додатки (специфікації) до цього Договору складаються у письмовій формі і підписуються обома Сторонами. Всі належно оформлені додатки (специфікації) до цього Договору є його невід`ємними частинами (п. 1.4. Договору).

Покупець відповідно до п. 2.1. Договору зобов`язується: узгодити в додатках (специфікаціях) номенклатуру, кількість, якісні характеристики, ціну продукції; підписувати зі своєї сторони надані Постачальником додатки (специфікації) до цього Договору; за виставленим Постачальникам рахунком здійснювати своєчасну оплату за поставлену продукцію; приймати продукцію відповідно до номенклатури, технічних умов, якості, обсягів, вказаних у додатках (специфікаціях); приймати супровідні документи на продукцію; надати Постачальнику довіреність на отримання ТМЦ терміном на строк дії Договору.

Постачальник відповідно до п. 2.2. Договору зобов`язується: оформляти Специфікації у вигляді додатків до цього Договору і підписувати їх зі своєї сторони; погоджувати в додатках (специфікаціях) номенклатуру, кількість, якісні характеристики, ціну продукції; забезпечувати своєчасну поставку продукції відповідна до умов цього Договору та умов зазначених у додатках (специфікаціях); протягом термінів, зазначених у Податковому кодексі України, відправній Покупцю засобами електронного зв`язку через програму М.Е.DОС IS податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації в порядку, передбаченому ст. 201 Податкового кодексу України, з електронним підписом уповноваженої платником особи, і зареєстровану іі Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Поставка продукції здійснюється на умовах: DDP згідно Інкотермс 2020 склад Покупця, протягом 5-ти календарних днів з дати отримання 50% передплати (п. 3.1. Договору).

Приймання продукції здійснюється за наступними товарно-супровідними документами: рахунком-фактурою; видатковою накладною; накладною (товарно-транспортною накладною); сертифікатами якості, паспортами (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.4. Договору Сторони погодили, що оплата Продукції здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у наступному порядку: передоплата - в розмірі 50% від загальної вартості Продукції; остаточний розрахунок (50%) - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки Продукції.

На підставі заявки № 22 Покупця від 18.01.22р., яка була направлена з електронної пошти, що вказана у реквізитах Договору, Постачальник 21.01.2022р. склав та виставив Покупцю рахунок № 5 на суму 33 120,00 грн., за Продукцію, зазначивши в ньому асортимент, кількість і вартість Продукції замовленої Покупцем.

26.01.2022 року, Відповідачем, на підставі заявки отримано Продукцію на загальну суму 33120,00 грн., про що Сторонами на підставі ТТН № РЦБ-7 і Довіреності ф.М2 № 26 складено та підписано видаткову накладну №7 від 26.01.2022р., в якій визначені асортимент, кількість і вартість поставленої Продукції.

На підставі заявки № 22 Покупця від 18.01.22р., яка була направлена з електронної пошти, що вказана у реквізитах Договору, Постачальник 03.02.2022р. склав та виставив Покупцю рахунок № 8 на суму 32 016,00 грн., за Продукцію, зазначивши в ньому асортимент, кількість і вартість Продукції замовленої Покупцем.

03.02.2022 Відповідачем на підставі Договору отримано Продукцію на загальну суму 32016,00 грн., про що Сторонами на підставі ТТН № РЦБ-10 і Довіреності № 8/2 складено та підписано видаткову накладну №10 від 03.02.2022р., в якій визначені асортимент, кількість і вартість поставленої Продукції.

11.02.2022р. Покупець частково сплатив борг за Продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної № 7 від 26.01.2022р. на суму 2070,00 грн.

17.02.2022р. Покупець частково сплатив борг за Продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної № 7 від 26.01.2022р. на суму 8050,00 грн.

28.02.2022р. Покупець частково сплатив борг за Продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної № 10 від 03.02.2022р. на суму 2999,99 грн.

Тобто, відповідно до умов п. 4.4. Договору моментом виникнення простроченої заборгованості за договором є:

- за Продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної № 7 від 26.01.2022р.: дата поставки 26.01.2022р. + 10 календарних днів = 05.02.2022 р.

- за Продукцію, яка була поставлена згідно видаткової накладної № 10 від 03.02.2022р.: дата поставки 03.02.2022р. + 10 календарних днів = 13.02.2022 р.

Проте, Відповідач свої зобов`язання за Договором поставки у повному обсязі не виконав, що і стало причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Щодо стягнення суми основного боргу

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки продукції.

Пунктом 4.4. Договору Сторони погодили, що оплата Продукції здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у наступному порядку: передоплата - в розмірі 50% від загальної вартості Продукції; остаточний розрахунок (50%) - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки Продукції.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не сплатив за поставлену продукцію у встановлені строки та у повному розмірі, що встановлено судом вище, та підтверджено належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладені судом обставини, за умов підтвердження належними та допустимими доказами факту прийняття відповідачем товару, строк оплати є таким, що настав.

В порушення умов договору покупець не здійснив оплату продукції, в результаті чого утворилася заборгованість, яка нараз не погашена. Загальна сума боргу становить 52 016,01гривень.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 52 016,01 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо суми пені.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

У наведених нормах Закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абз.2 ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що Покупець Покупець сплачує за порушення термінів оплати поставленої Продукції пеню в розмірі 0.5% від суми недоплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який стягується пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 8 085,82 грн за порушення строків оплати за товар.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені у розмірі 8 085,82 грн. за загальний період з 06.02.2022 - 13.08.2022, суд визнає їх обґрунтованими та вірно розрахованими та відповідає умовам договору, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 519,30 грн за загальний період з 06.02.2022 по13.05.2024 та інфляційних втрат у розмірі 17 259,00 грн. за загальний період з лютого 2022 року по квітень 2024 року.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунки, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є вірними та підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо покладення на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн. суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 200,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані договір про надання правової допомоги №0105-2024-1 від 01.05.2024, укладений між адвокатом Дорошенко С.О. та позивачем, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 021.05.2024 із визначеною та заявленою у підсумку сумою до стягнення 7 200,00 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1287485 від 21.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3296 від 27.02.2017, рахунки на оплату №1-АБС від 01.05.2024 на суму 4 000,00 грн та №2-АБС від 15.05.2024 на суму 3 200,00 грн, платіжні інструкції № 148_00000 від 07.05.2024 та № 157_00000 від 20.05.2024 на суму 3 200,00 грн.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою та клопотанням про стягнення судових витрат, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає заявлені позивачем 4 000,00грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСМПО ТИТАН УКРАЇНА" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 26; код ЄДРПОУ 36096221) на користь Приватного підприємства "АКБАРС" (49041, м. Дніпро, вул. Трудових резервів, буд. 6; код ЄДРПОУ 19313492) основний борг у розмірі 52 016,01 грн., пеню у розмірі 8 085,82 грн., 3% річних у розмірі 3 519,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 259,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.09.2024.

Суддя В.Г. Бєлік