Рішення

від 29.08.2024 по справі 905/749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.2024 Справа №905/749/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю помічника судді (за дорученням) Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок №16; код ЄДРПОУ 03361135)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Національної комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім`ї Бродських, будинок №19, код ЄДРПОУ 39369133)

про стягнення 45 835 164,67 гривень, -

за участю представників:

від позивача: Пясецький Д.В.

від відповідача: Галичева О.М.

від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про стягнення 45 835 164,67 гривень, з яких 32 950 129,86 гривень основна заборгованість, 2 081 238,82 гривень 3 % річних, 10 803 795,99 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Типового договору про постачання природного газу в частині повної і своєчасної оплати спожитого газу у листопаді - грудні 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальний строк сторонам на подання заяв по суті спору та з процесуальних питань. Також даною ухвалою призначено підготовче засідання на 18.06.2024.

Від відповідача 03.06.2024 отримано заяву про продовження строку на подання відзиву.

29.05.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» отримано заяву про участь у всіх засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.06.2024 від представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» отримано заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.06.2024 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Від представників сторін 17.06.2024 отримано заяви про проведення судового засідання, призначеного на 18.06.2024 о 12:00 год., без їх участі.

На підставі викладеного судом ухвалою від 17.06.2024 задоволено заяви учасників справи. Вирішено всі наступні засідання у справі, призначені після 18.06.2024, проводити в режимі відеоконференціїї допустивши в них участь представників сторін.

Від відповідача 17.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи та буде враховано при вирішенні спору по суті. Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає неправомірним укладення Типового договору з постачальником "останньої надії", вказує, що рахунки на оплату ним отримано тільки з позовною заявою, а сам договір та акти прийому-передачі - у вересні 2022 року. Також, зокрема зазначає, що правовідносини між сторонами підпадають під дію Закону України № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у ст.1 Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру (стаття 2 Закону). ПАТ «Маріупольгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, про що винесено постанову НКРЕКП від 20.12.2022 №1739. Отже, сторони є учасниками врегулювання заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення. З викладеного вбачається, що Державою шляхом прийняття низки спеціальних нормативно-правових актів на момент подання позовної заяви вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів в тому числі й коштів, що є предметом розгляду цієї справи. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання на 03.07.2024 о 14:00 год., продовжено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи, доказів.

Від позивача 20.06.2024 отримано відповідь на відзив.

Відповідачем 02.07.2024 подано заперечення на відповідь на відзив.

Суд зазначає, що з міркувань безпеки, у зв`язку з тим, що 03.07.2024 з 00:33 по 20:22 у Харківській області було оголошено сигнал «Повітряної тривоги», підготовче засідання у справі №905/749/24 призначене на 03.07.2024 о 14:00 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 03.07.2024 відкладено підготовче засідання на 31.07.2024, залучено до участі у справі НКРЕКП та витребувано від останнього пояснення, додаткові докази.

Від відповідача 23.07.2024 надійшли витребувані судом копії заяв з пакетами документів, що надавались до НКРЕКП для включення до Реєстру згідно ч.2 ст. 3 Закону 1639-ІХ.

Від НКРЕКП отримано пояснення по суті спору, проте не в повному обсязі, що визначалось ухвалою суду від 03.07.2024.

У судовому засіданні 31.07.2024 представник відповідача просив відкласти підготовче засідання до отримання від третьої особи пояснень та доказів в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.07.2024 відкладено підготовче засідання на 14.08.2024.

Від НКРЕКП 06.08.2024 судом отримано додаткові пояснення з питань визначених ухвалою суду від 03.07.2024, заявлено про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Враховуючи, що процесуальний строк на подання заяв по суті справи сплинув, судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 29.08.2024.

Від відповідача 28.08.2024 отримано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку на подання даного клопотання та зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання обумовлено тим, що вже після судового засідання, яке відбулось 14.08.2024, відповідачу стало відомо про обставини які є суттєвими для розгляду цієї справи та унеможливлюють розгляд цієї справи до вирішення іншої справи яка розглядається в порядку господарського судочинства. Так, 20.08.2024 у Єдиному державному реєстрі було оприлюднено ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.08.2024 по справі № 910/3971/22 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення коштів, якою призначено судово-економічну експертизу. У межах цієї справи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» просить суд стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вартість негативних щодобових небалансів за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року. ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» позов не визнає з підстав то, що по жодному із операторів ГРМ сукупні дані з Інформації про остаточну алокацію за листопад та грудень не співпадають з даними відображеними у актах приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року, що підписані між оператором ГТС та Оператором ГРМ, або взагалі додано тільки зведений акт приймання-передачі природного газу в якому взагалі не відображено обсягу (об`єму) на ВТВ від ВОГ до межі передачі у листопаді-грудні 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року.».

Позивачем 29.08.2024 подано заперечення на клопотання про зупинення провадження провадження у справі.

29.08.2024 в судове засідання з`явились представники сторін, третя особа не з`явилась.

У судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку на подання даного клопотання та зупинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні з наступних підстав.

За приписами ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ст.118 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.199 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд відзначає, що у межах справи № 910/3971/22 ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2022 вже призначалась судово-економічна експертиза. У вказаній ухвалі в обґрунтування необхідності призначення судової експертизи наведено ті ж саме доводи і заперечення сторін, зокрема, доводи ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо невідповідності обсягів відібраного природного газу по операторам ГРМ. В ухвалі Господарського суду м. Києва від 13.08.2024 по справі № 910/3971/22 про призначення додаткової судово-економічної експертизи також зазначено: "в межах цієї справи вже було проведено експертне дослідження, про що у матеріалах справи наявний висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 20771/23-71 від 25.04.2024. Предметом вказаного експертного дослідження об`єми (обсяги) природного газу увійшли в обсяг щодобових негативних небалансів у листопаді-грудні 2021 року. Беручи до уваги, що судом прийняті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, які фактично збільшують період, суд дійшов висновку про те, що експертному дослідженню підлягають об`єми (обсяги) природного газу увійшли в обсяг щодобових негативних небалансів у січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 та січень 2023 року".

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач мав можливість з ухвали Господарського суду м. Києва від 29.11.2022 по справі № 910/3971/22 дізнатись про обставини, наведені у клопотанні про зупинення провадження у справі, а не тільки з ухвали Господарського суду м. Києва від 13.08.2024. Відтак, доводи відповідача про поважність пропуску строку на подання відповідного клопотання про зупинення провадження у справі судом поважними не визнаються, у зв`язку з чим суд відмовляє у вказаному клопотанні в частині повернення до стадії підготовчого провадження та поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зареєстровано як суб`єкт господарювання 13.11.2015, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10741020000057018.

Згідно постанови від 04.07.2017 № 880 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015р. №329-УШ, постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Крім того, згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Однак, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: - листом оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13539 та інформацією (поденно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X100000000001J; - інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма №10).

Інформаційна довідка (Форма №10) складена самим відповідачем та з боку ПАТ «Маріупольгаз» підписана електронним цифровим підписом 05.11.2021.

Отже, з огляду на вищенаведене між сторонами був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За п.п. 3.1, 3.3 Договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступної за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ITC (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. Договору).

За приписами п. 4.5 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.1. Договору визначено права Споживача, зокрема, право:

- вимагати від Постачальника падання письмової форми цього Договору, завіреної печаткою (за наявності) Постачальника;

- вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та законодавством порядку:

- вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим Договором та чинним законодавством порядку;

- оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим Договором.

Пунктом 5.2. Договору визначено обов`язки Споживача, зокрема, Споживач зобов`язується:

-забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору;

- знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані Постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті Постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Постачальник, в свою чергу, у відповідності до п.6.2. Договору зобов`язується:

- обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим Договором;

- протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати Споживача про здійснення постачання природного і азу Постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмовою повідомлення па поштову адресу Споживача;

- надавати Споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов`язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право Споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. Така інформація оприлюднюється на сайті Постачальника.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень.

З 2021 року жодною із сторін його дійсність в судовому чи іншому порядку не оскаржувалась, відповідачем прийнято належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Доказів споживання природного газу від іншого постачальника у спірний період відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, твердження відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами (листопад-грудень 2021р.) укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» між ПАТ «Маріупольгаз» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було неможливим та суперечило положенням ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», яка не передбачала здійснення постачання природного газу Операторам ГРМ, які здійснюють закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі в рамках здійснення діяльності постачальника «останньої надії» судом не приймаються.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом обрати іншого постачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим Договором та чинним законодавством порядку.

Обсяг природного газу, використаний відповідачем у період жовтень-грудень 2021 року внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» TOB «ГК «Нафтогаз України, становить:

з 01.11.2021 по 30.11.2021 298 042,00 м3;

з 01.12.2021 по 31.12.2021 501 524,64 м3.

Факт поставки позивачем природного газу та прийняття його відповідачем підтверджується Актами приймання-передачі природного газу №23279 від 30.11.2021 та №32036 від 31.12.2021.

Вказані Акти підписані сторонами без зауважень.

Також, відповідачу були виставлені рахунки на оплату (природний газ) №30346 від 10.12.2021 на суму 10 262 255,12 гривень та №2673 від 12.01.2022 на суму 32 950 129,86 гривень, які надіслані останньому 06.01.2022 та 19.01.2022 відповідно, що підтверджено списками згрупованих відправлень «Укрпошта».

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив позивачу вартість отриманого товару (природний газ), в зв`язку з чим заборгованість останнього складає 32 950 129,86 гривень. Дана обставина відповідачем не спростована.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків в якому відповідач також підтвердив наявність заборгованості у вказаному розмірі за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 32 950 129,86 гривень вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про врегулювання Державою механізму та джерела відшкодування позивачу грошових коштів в тому числі й коштів, що є предметом розгляду цієї справи, суд зазначає таке.

29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-IX), яким було внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730-VIII).

У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З наведених норм законодавства слідує, що сфера дії Закону № 1639-ІХ визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону № 1639-ІХ поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону України № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20.

Так, у частині 1 статті 4 Закону № 1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1639-ІХ Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із дією Закону №1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону №1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія і за відсутності такої підстави для закриття провадження, відсутні.

Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 сформовано правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках Закону №1639-ІХ, а саме зазначено, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.

Законом № 1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою про включення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та про затвердження обсягу заборгованості, що підлягає врегулюванню.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.12.2022 № 1739 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» в сумі, яка відповідає заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору, юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.

Саме по собі ухвалення Закону №1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми боргу за негативні щодобові небаланси, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором постачання природного газу, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки природного газу.

Відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 32 950 129,86 гривень.

Окрім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 2 081 238,82 гривень 3% річних за період з 01.01.2022 по 29.02.2024, 10 803 795,99 гривень інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 за несвоєчасне проведення розрахунків.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних, інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично правильним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», в межах визначено відповідачем строку, розмір інфляційних втрат за порушення строків оплати становить 10 803 795,95 гривень, з розрахунку:

за зобов`язаннями листопада 2021 року на суму 10 257 814,54 гривень за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 розмір інфляційних втрат 3 484 823,55 гривень;

за зобов`язаннями грудня 2021 року на суму 22 692 315,32 гривень за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 розмір інфляційних втрат 7 318 972,40 гривень.

Позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Заперечення відповідача щодо строків проведення розрахунків судом не приймаються з огляду на наступне.

Як зазначено вище, між сторонами був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Крім того, договір доступний для ознайомлення всіма Споживачами з його умовами, своїми правами та обов`язками.

Згідно з п.4.2 Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. Договору).

При цьому, п.5.2 Договору на Споживача покладено обов`язок знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані Постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті Постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Аналогічні положення закріплені у пункті 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, яким визначено, що Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.

Постачальник, в свою чергу, зобов`язаний обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим Договором (п.6.2).

Отже, саме на відповідача, як Споживача за договором покладено обов`язок знімати фактичні показання спожитого обсягу газу та надсилати їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. А позивач, на підставі отриманих відомостей від відповідача, має сформувати рахунки на оплату.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем Актів прийому-передачі природного газу та направлення їх позивачу.

Складені позивачем акти приймання-передачі підписані відповідачем без зауважень, зокрема щодо дати їх складання чи підписання.

При цьому, умовами договору визначено, що оплата проводиться до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, а не поставлена у залежність до моменту отримання рахунку (наприклад протягом скількохось днів з дня отримання рахунку на оплату).

Як зауважив сам відповідач, умови договору не визначають іншого строку виконання договірних зобов`язань, аніж передбачено п.4.4. Договору, навіть у випадку невиконання Постачальником свого обов`язку з направлення рахунку на оплату.

Надаючи правову оцінку вказаним умовам договору у сукупності, суд доходить висновку, що в даному випадку ненадання позивачем рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не змінює визначеного договором строку на оплату.

Як вказує відповідач, відповідні рахунки він отримав лише разом із позовною заявою 22.05.2024 року. Між тим відповідач, самостійно не звертався до позивача за отриманням рахунку на оплату спожитого газу у 2021 році.

Крім того, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).

Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач та відповідач, як суб`єкти ринку природного газу має право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відтак, відповідач усвідомлюючи власний обов`язок здійснити оплату спожитого природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, мав проявити обачність та самостійно визначити розмір спожитого газу.

Проте, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» не здійснило оплату спожитого природного газу за період листопад-грудень 2021 року ані у визначеному позивачем розмірі, ані в будь-якому іншому.

Також, дії відповідача з підписання Типового договору, актів приймання-передачі, включення на їх підставі заборгованості до Акту звіряння для подальшого її врегулювання на підставі Закону України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і при цьому оспорення правомірності укладення договору і заперечення щодо відсутності обов`язку зі здійснення оплати у зв`язку з отриманням рахунків тільки з позовною заявою визнаються судом суперечливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про стягнення 45 835 164,67 гривень, з яких 32 950 129,86 гривень основна заборгованість, 2 081 238,82 гривень 3 % річних, 10 803 795,99 гривень інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок №16; код ЄДРПОУ 03361135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452) 32 950 129,86 гривень заборгованості, 2 081 238,82 гривень 3 % річних, 10 803 795,95 гривень інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 550 021,98 гривень.

В частині стягнення 0,04 гривень інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 29.08.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2024.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 40121452)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок №16; код ЄДРПОУ 03361135)

Третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім`ї Бродських, будинок №19, код ЄДРПОУ 39369133)

Суддя С.М. Фурсова