Рішення

від 05.09.2024 по справі 908/1922/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024Справа №908/1922/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (вул. Українська, 52, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 41047696)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

11.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (скорочене найменування ТОВ «ЧІЗ МІЛК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки №0410/1 від 10.03.2023 в розмірі 132 769,08 грн, з яких: основного боргу в розмірі 125 222,09 грн, трьох процентів річних у розмірі 4152,98, інфляційних втрат у розмірі 3394,01 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 справу № 908/1922/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Оскільки позов подано до фізичної особи ОСОБА_1 , діяльність якого як фізичної особи-підприємця припинена до подання позову, що підтверджується офіційними даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (відповідь № 688864 від 12.07.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідь №688081 від 11.07.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду), суд вважає за необхідність зазначити таке.

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1083/18 (постанова від 25.06.2019).

Виходячи з обставин, викладених у позовній заяві, та підстав позову, даний спір пов`язаний з підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 , що здійснювалась ним раніше, зокрема, на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, даний спір за участю фізичної особи підвідомчий господарському суду.

Ухвалою суду від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1922/24 та присвоєний справі номер провадження 3/4/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду від 12.07.2024 направлена відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. 31.07.2024 поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 12.07.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

02.08.2024 ухвалу суду від 12.07.2024 розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧФЗ МІЛК» (далі по тексту Постачальник, Позивач) та ФОП Кролем Ю.Л. (далі по тексту Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки товару №0410/1.

У період з 31.03.2023 по 31.05.2023 за вказаним Договором на адресу відповідача поставлено молочну продукцію в асортименті на загальну суму 671 246,94 грн, що підтверджується видатковими накладними №5609 від 31.03.2023 на суму 289 647,06 грн; №7135 від 29.04.2023 на суму 295 109,70 грн; №9200 від 31.05.2023 на суму 86 490,18 грн.

Частково товар був оплачений на суму 545 000,00 грн, та, з урахуванням переплати в розмірі 1024,85 грн за попередніми поставками, за Відповідачем на 01.06.2024 обліковується заборгованість перед ТОВ «ЧІЗ МІЛК» в розмірі 125 222,09 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 31.03.2023-321.05.2023 та банківськими виписками АТ «МЕТА БАНК» з 10.04.2023 по 31.05.2023.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 Договору Позивач зобов`язався передати товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах Договору. Товаром є молочні продукти і/або інша продукція за цінами і в асортименті згідно з рахунками, видатковими накладними і/або іншими передбаченими у чинному законодавстві України документами до цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у видаткових накладних, згідно з п. 4.2 Договору загальна ціна Договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених за цим Договором за всіма накладними.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі впродовж 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару, яким є день підписання видаткової накладної.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, товар поставив. У свою чергу, Відповідач порушив договірні зобов`язання та повністю не оплатив отриманий Товар.

Посилаючись на умови договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з Відповідача 132 769,08 грн, з яких: основного боргу в розмірі 125 222,09 грн, трьох процентів річних у розмірі 4152,98, інфляційних втрат у розмірі 3394,01 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 0410/1 від 10.03.2023 у розмірі 125 222,09 грн, трьох процентів річних у розмірі 4152,98, інфляційних втрат у розмірі 3394,01 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кролем Юрієм Леонідовичем (Покупець) було укладено договір поставки товару № 0410/1 від 10.03.2023.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупця, для використання йому в підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його за ціною і на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом поставки є такий товар: молочні продукти і/або інша продукція за цінами і в асортименті згідно з рахунками, видатковими накладними і/або іншими, передбаченими у чинному законодавстві України документами до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору «Обсяг і кількість постачання» (п.2.1.1.) товар, вказаний в п. 1.2 цього Договору, поставляється Покупцю у тарі відповідно до заявки Покупця, видаткової накладної і/або іншого, передбаченого у чинному законодавстві України документу, який є невід`ємною частиною цього договору. Кожна партія товару визначається у видатковій накладній і/або іншому, передбаченому у чинному законодавстві України документі, який є невід`ємною частиною цього договору, де зазначається: найменування та одиниця виміру кількості товару, тара в якій передається товар, загальна кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії (п.2.1.2).

Згідно з п. 4.1. Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у видаткових накладних, згідно з п. 4.2 Договору загальна ціна Договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених за цим Договором за всіма накладними.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі впродовж 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару, яким є день підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору поставки товару № 0410/1 від 10.03.2023 Позивач поставив, а Відповідач отримав товар, що підтверджується такими видатковими накладними:

№5609 від 31.03.2023 на суму 289 647,06 грн;

№7135 від 29.04.2023 на суму 295 109,70 грн;

№9200 від 31.05.2023 на суму 86 490,18 грн.

Всього поставлено товару на 671 246,94 грн.

Згідно матеріалів справи, Відповідач у визначений умовами договору строк, тобто впродовж семи днів з дати поставки, оплату за товар в повному обсязі не здійснив.

З урахуванням часткової переплати за попередню поставку в розмірі 1024,85 грн та часткової оплати в розмірі 545 000,00 грн, за Відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 125 222,09 грн.

Доказів погашення заборгованості Відповідач не надав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 125 222,09 грн, а також нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 3394,01 грн та трьох процентів річних у розмірі 4152,98 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 671 246,94 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №5609 від 31.03.2023 на суму 289 647,06 грн; №7135 від 29.04.2023 на суму 295 109,70 грн; №9200 від 31.05.2023 на суму 86 490,18 грн.

Видаткові накладні підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, Відповідач згідно із пунктом 4.3. Договору мав здійснити оплату продукції:

за видатковою накладною №5609 від 31.03.2023 на суму 289 647,06 грн у строк до 07.04.2023;

за видатковою накладною №7135 від 29.04.2023 на суму 295 109,70 грн у строк до 06.05.2023;

за видатковою накладною №9200 від 31.05.2023 на суму 86 490,18 грн до 07.06.2023.

За товар Відповідачем сплачено частково, про що свідчать банківські виписки, додані до справи (а.с. 15-31).

Листом №03 від 31.05.2023 (а.с.33) Відповідач повідомив Позивача, що при оплаті товару помилково зазначив призначеннях платежу неправильну дату договору поставки №0410/1, просив вважати правильною датою 10.03.2023.

Невиконане повністю зобов`язання за договором у сумі 125 222,09 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості за договором з оплати за поставлену продукцію у сумі 125 222,09 грн Відповідачем не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 125 222,09 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 125 222,09 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Ураховуючи виконання Відповідачем основного грошового зобов`язання з порушенням строків його виконання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних збитків на обґрунтовану суму боргу в розмірі 125 222,09 грн за період червень 2023-квітень 2024 років в розмірі 3394,01 грн, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено правильно, обґрунтованою сумою є сума 3394,01 грн.

Щодо розрахунку трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість у сумі 125 222,09 грн, за загальний період з 01.06.2023-09.07.2024, суд вважає його виконаним неправильно, без врахування строків оплати (впродовж 7 днів з дати поставки) щодо кожної видаткової накладної окремо. Беручи строк розрахунку з 01.06.2023, позивач не врахував, що за видатковою накладною №9200 від 31.05.2023 на суму 86 490,18 грн строк оплати ще не наступив, та становить крайній строк такої оплати - 07.06.2023.

Суд, здійснивши розрахунок трьох процентів річних, виходячи з обумовлених в договорі (п.4.3) строків оплати та дати поставки за кожною накладною, враховуючи заявлений позивачем період, встановив, що обґрунтованим розміром процентів є сума 4110,04 грн.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 125 222,09 грн, інфляційних втрат в розмірі 3394,01 грн є обґрунтованими, а в частині трьох процентів річних в розмірі 4110,04 грн обґрунтованими частково, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару № 0410/1 від 10.03.2023 (а.с. 11), видатковою накладною № 5609 від 31.03.2023 (а.с. 12), , видатковою накладною № 7135 від 29.04.2023 (а.с. 13), видатковою накладною №9200 від 31.05.2023 (а.с. 14), банківськими виписками (а.с. 15-31), листом №03 від 31.05.2023 (а.с.33), розрахунком інфляційних втрат та трьох процентів річних (а.с. 2-3).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково. У частині вимог про стягнення 42,94 грн трьої процентів річних слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 132 769,08 грн та позовна заява подана безпосередньо до суду в паперовому вигляді, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2673 від 09.07.2024 про сплату суми 3028,00 грн судового збору.

Оскільки позов задоволено частково на загальну суму 132 726,14 грн, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогами, а саме на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3027,02 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (вул. Українська, 52, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 41047696) 125 222,09 грн (сто двадцять п`ять тисяч двісті двадцять дві гривні 09 коп.) основного боргу, 3394,01 грн (три тисячі триста дев`яносто чотири гривні 01 коп.) інфляційних втрат, 4110,04 грн (чотири тисячі сто десять гривень 04 коп.) три проценти річних. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІЗ МІЛК» (вул. Українська, 52, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 41047696) суму 3027,02 (три тисячі двадцять сім гривень 02 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

В решті суми у позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.09.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич