Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/8196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/8196/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДЕ УА" (02064, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" (01033, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 26, квартира 24) про стягнення 273 895,76 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.07.2024 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДЕ УА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" про стягнення 273 895,76 грн та була передана 02.07.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01-06-21/1 від 01.06.2021, а також договору поставки укладеного у спрощений спосіб у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 273 895,76 грн з яких:195175,00 грн. - основна заборгованість, 64 557,86 грн - інфляційне збільшення, 14 162,90 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 04.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також зазначено про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" зареєструвати свій електронний кабінет.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 04.07.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600275615665) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 04.07.2024, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" (01033, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 26, квартира 24) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.07.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДЕ УА" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 01-06-21/1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити - рукавички медичні одноразові ДК 021:2015 код 33140000-3 «Медичні матеріали» (надалі - Товар) в порядку і на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціях, що узгоджені Сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору (надалі - Специфікації).

Відповідно до п. 3.1 - 3.2 Договору, загальна сума Договору складається з суми вартості Товару поставленого на умовах цього Договору протягом строку його дії.

Вартість партії Товару дорівнює загальній вартості Товару, що підлягає поставці на підставі Специфікації. Вартість партії Товару вказується у рахунку-фактурі та сформована за цінами, що діють у Постачальника на момент подання заявки на поставку Товару.

Згідно з п. 4 та 4.2 Договору, розділу 3 «Вартість товару та порядок розрахунків» сторони погодили, що розрахунки за поставлений Товар проводяться Покупцем шляхом оплати за фактично поставлений Товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після надання Учасником видаткової та/або товаро-транспортної накладної, підписаної уповноваженими особами обох сторін після факту приймання товару.

До ціни Товару, зазначеної у Специфікаціях, входить вартість тари, упаковки і маркування Товару, а також вартість транспортування Товару на склад Покупця.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору, розділу 4 «Строки і порядок поставки та приймання товару» передбачено, що товар поставляється Постачальником партіями. Строк поставки кожної окремої партії Товару, найменування (асортимент), ціна за одиницю кожного найменування Товару, його кількість, узгоджується Сторонами в Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Поставка кожної окремої партії Товару здійснюється на підставі погодженої Сторонами Специфікації протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 3.4. цього Договору, якщо інший строк поставки не визначений Сторонами у такій Специфікації.

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами Сторін і діє до « 31 «грудня» 2021 року, але у будь - якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. За погодження сторін строк дії цього Договору може бути продовжено.

У додатку № 1 до договору «Специфікація» сторони погодили назву товару, одиницю виміру - пара та погодили ціну за одиницю.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № УТ-3752 від 02.12.2021 р. на суму 40 400,00 грн, № УТ-3890 від 09.12.2021 р. на суму 5 550,00 грн, №УТ-3917 від 10.12.2021 р. на суму 31 900,00 грн, № УТ-4047 від 16.12.2021 р. на суму 10 000,00 грн, № УТ-4055 від 16.12.2021 р. на суму 2800,00 грн, № УТ-4090 від 20.12.2021 р. на суму 1650,00 грн.

Вищевказані накладні підписані з боку сторін та містять відбитки їх печаток.

Всього за вищевказаними накладними поставлено товар на суму 92300,00 грн.

Окрім того як вказує позивач в 2022 р. останнім на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем було поставлено товар згідно видаткових накладних: № УТ-290 від 21.01.2022 р. на суму 17350,00 грн, № УТ-352 від 26.01.2022 р. на суму 40 500,00 грн, № УТ-418 від 28.01.2022 р. на суму 13 600,00 грн, № УТ-681 від 09.02.2022 р. на суму 12 000,00 грн, № УТ-733 від 11.02.2022 р. на суму 2850,00 грн, № УТ-803 від 15.02.2022 р. на суму 2000,00 № УТ-1641 від 24.06.2022 р. на суму 810,00 грн. № УТ-1713 від 30.06.2022 р. на суму 3510,00 грн, № УТ-1716 від 30.06.2022 р. на суму 100,00 грн, № УТ-1734 від 01.07.2022 р. на суму 7 525,00 грн, № УТ-1802 від 08.07.2022 р. на суму 6150,00 грн

Вищевказані накладні підписані з боку сторін та містять відбитки їх печаток.

Всього поставлено товар на суму 106395,00 грн.

Разом з тим як вказує позивач 10.02.2022 р. було здійснено повернення товару на суму 2 520,00 грн. за видатковою накладною № УТ-681 від 09.02.2022 р. Крім того за видатковою накладною № УТ-352 від 26.01.2022 р. Покупець здійснив оплату в сумі 1000,00 грн. згідно платіжної інструкції №157 від 10.03.2023 р.

Таким чином, вартість поставленого Постачальником Товару, що не оплачений Покупцем в загальному становить 195 175,00 грн.

03.05.2024 за вих. №18 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію разом з договором поставки № 01-06-21/1 від 01.06.2021, видатковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 р. - грудень 2023 р.

З огляду на що позивач вказує, що за відповідачем обліковується основна заборгованість в розмірі 195 175,00 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, а також за поставлений товар у спрощений спосіб в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 64 557,86 грн - інфляційне збільшення, 14 162,90 грн - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну 92300,00 грн згідно видаткових накладних: № УТ-3752 від 02.12.2021 р. на суму 40 400,00 грн, № УТ-3890 від 09.12.2021 р. на суму 5 550,00 грн, №УТ-3917 від 10.12.2021 р. на суму 31 900,00 грн, № УТ-4047 від 16.12.2021 р. на суму 10 000,00 грн, № УТ-4055 від 16.12.2021 р. на суму 2800,00 грн, № УТ-4090 від 20.12.2021 р. на суму 1650,00 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4 та 4.2 Договору, розділу 3 «Вартість товару та порядок розрахунків» сторони погодили, що розрахунки за поставлений Товар проводяться Покупцем шляхом оплати за фактично поставлений Товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після надання Учасником видаткової та/або товаро-транспортної накладної, підписаної уповноваженими особами обох сторін після факту приймання товару.

До ціни Товару, зазначеної у Специфікаціях, входить вартість тари, упаковки і маркування Товару, а також вартість транспортування Товару на склад Покупця.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару за договором відповідачем виконано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 92300,00 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з видаткових накладних: № УТ-290 від 21.01.2022 р. на суму 17350,00 грн, № УТ-352 від 26.01.2022 р. на суму 40 500,00 грн, № УТ-418 від 28.01.2022 р. на суму 13 600,00 грн, № УТ-681 від 09.02.2022 р. на суму 12 000,00 грн, № УТ-733 від 11.02.2022 р. на суму 2850,00 грн, № УТ-803 від 15.02.2022 р. на суму 2000,00 № УТ-1641 від 24.06.2022 р. на суму 810,00 грн. № УТ-1713 від 30.06.2022 р. на суму 3510,00 грн, № УТ-1716 від 30.06.2022 р. на суму 100,00 грн, № УТ-1734 від 01.07.2022 р. на суму 7 525,00 грн, № УТ-1802 від 08.07.2022 р. на суму 6150,00 грн, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 106395,00 грн. Вищевказані накладні підписані з боку сторін та містять відбитки їх печаток.

Разом з тим як вказує позивач 10.02.2022 р. було здійснено повернення товару на суму 2 520,00 грн. за видатковою накладною № УТ-681 від 09.02.2022 р. Крім того за видатковою накладною № УТ-352 від 26.01.2022 р. Покупець здійснив оплату в сумі 1000,00 грн. згідно платіжної інструкції №157 від 10.03.2023 р.

Таким чином, вартість поставленого Постачальником Товару у спрощений спосіб, що не оплачений Покупцем складає 102 875,00 грн.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на відсутність жодних доказів зворотного та керуючись принципом змагальності сторін, суд вважає, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 102 875,00 грн. Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 102 875,00 грн грн. станом на дату розгляду справи суду не надано.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 195 175,00 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 64 557,86 грн - інфляційне збільшення та 14 162,90 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору (п. 5.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № УТ-3752 від 02.12.2021 р. на суму 40 400,00 грн, № УТ-3890 від 09.12.2021 р. на суму 5 550,00 грн, №УТ-3917 від 10.12.2021 р. на суму 31 900,00 грн, № УТ-4047 від 16.12.2021 р. на суму 10 000,00 грн, № УТ-4055 від 16.12.2021 р. на суму 2800,00 грн, № УТ-4090 від 20.12.2021 р. на суму 1650,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних, а також інфляційних втрат з урахуванням п. 4 Договору, розділу 3 «Вартість товару та порядок розрахунків», за розрахунком суду вийшло більше з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог до стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 6957,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32 970,49 грн.

Стосовно нарахованих 3% річних та інфляційних на суму заборгованості у розмірі 102875,00 грн за видатковими накладними: № УТ-290 від 21.01.2022 р. на суму 17350,00 грн, № УТ-352 від 26.01.2022 р. на суму 40 500,00 грн, № УТ-418 від 28.01.2022 р. на суму 13 600,00 грн, № УТ-681 від 09.02.2022 р. на суму 12 000,00 грн, № УТ-733 від 11.02.2022 р. на суму 2850,00 грн, № УТ-803 від 15.02.2022 р. на суму 2000,00 грн, № УТ-1641 від 24.06.2022 р. на суму 810,00 грн. № УТ-1713 від 30.06.2022 р. на суму 3510,00 грн, № УТ-1716 від 30.06.2022 р. на суму 100,00 грн, № УТ-1734 від 01.07.2022 р. на суму 7 525,00 грн, № УТ-1802 від 08.07.2022 р. на суму 6150,00 грн з урахуванням повернення товару на суму 2 520,00 грн. за видатковою накладною № УТ-681 від 09.02.2022 р. та частковою оплатою за накладною № УТ-352 від 26.01.2022 р. в сумі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки строк оплати за вищевказаними накладними в останніх не встановлено та враховуючи, що товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписаними з боку сторін видаткових накладних, суд дійшов висновку, що строк з оплати у відповідача настав після прийняття товару.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних, а також інфляційних втрат з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду вийшло більше з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог до стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 7205,78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 31587,37 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛО СФЕРА" (01033, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 26, квартира 24, код ЄДРПОУ 44129337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДЕ УА" (02064, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233, код ЄДРПОУ 43661130) 195 175 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп - сума основної заборгованості, 14 162 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 90 коп - 3% річних, 64 557 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 86 коп - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 4108 (чотири тисячі сто вісім) грн. 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ