Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/4424/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/4424/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/4424/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 3 618 823,46 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Іванов О.В.

від відповідача: Перепелицін К.М.

від третьої особи: Геращенко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 3 618 823,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчиняє дії, що унеможливлюють використовувати позивачем земельну ділянку за цільовим призначенням, чим порушуються, як вимоги Закону України «Про оренду землі» так і умови укладеного сторонами Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2005, у зв`язку з чим позивач просить суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2005 року, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.04.2005 року за № 78-6-00268 (зі змінами), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул» та Київською міською радою, предметом оренди за яким є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Героїв Сталінграда, 44-Б в Оболонському районі м. Києва (нова назва просп. Володимира Івасюка); розмір - 9 376 кв. м.; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091;

- стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 618 823,46 грн на підставі ст. 28 Закону України «Про оренду землі», яких позивач зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4424/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.05.2024, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25.04.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.05.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі до 20.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

У судовому засіданні 11 липня 2024 року представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору, в яких також заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11 липня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва.

28.03.2005 між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів 01.04.2005 за №78-6-00268), за умовами пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 4.2, 4.5, 11.1 якого Орендодавець на підставі пункту 54 рішення Київради від 15.07.2004 №419/1829 за актом приймання-передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва; розмір - 9376 м2; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091. Договір укладено на 5 (п`ять) років. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33217812800006 КЕКД 13050200 у УДК у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: ФУ у Оболонському р-ні м. Києва, ідентифікаційний код 26077916. Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" скасовано пункт 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", вирішено запропонувати позивачу надати згоду на розірвання договору оренди від 01.04.2005, зобов`язано Департамент проінформувати ТОВ "Соул" про прийняття цього рішення, у разі відмови від розірвання договору оренди земельної ділянки або у разі, якщо відповідь не надійде у встановлений законодавством термін, забезпечити підготовку та подання позову про розірвання договору оренди земельної ділянки до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 у справі №39/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Київради від 24.05.2007 № 529/1190.

Рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 № 415/1471 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 529/1190 та внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" внесено зміни до абзацу 2 пункту 54 рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме: слова та цифри "в короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "в довгострокову оренду на 15 років".

29.11.2012 Київська міська рада прийняла рішення № 643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 415/1471".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/8109/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015, визнано недійсним рішення Київради від 29.11.2012 № 643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 415/1471" та визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди від 01.04.2005, укладений між ТОВ "Соул" та Київрадою, у викладеній за текстом рішення редакції. Зокрема, у підпункті 3.1 пункту 3 договору оренди викладено в такій редакції: "цифру та слова "5 (п`ять) років" замінити цифрами та словами "15 (п`ятнадцять) років.".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/9849/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за №78-6-00268, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах. Визнано укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за №78-6-00268, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" є орендарем земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, земельна ділянка 44-Б з 29.03.2020 строком на 15 років до 29.03.2025.

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №903 від 23.07.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового комплексу на просп. Героїв Сталінграда, 44-Б у Оболонському районі м. Києва.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі №910/9849/20 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9849/20 скасовано у частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за № 78-6-00268, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9849/20 залишено без змін.

Київська міська рада на II сесії IX скликання, враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ» не виконуються умови договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що не належать орендарю, прийняла рішення від 04.03.2021 року № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року №78-6-00268 (із змінами)".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 року по справі №910/18853/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 04.03.2021 року №352/393 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року № 78-6-00268 (із змінами)".

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року по справі №910/18853/21 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/18853/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" відмовлено.

Рішенням Київської міської ради №2242/2283 від 31.08.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва» затверджено детальний план території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва, вирішено звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально - громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) в Оболонському районі м. Києва від 11.10.2011 №11410/0/18/009-11 та не видавати містобудівні умови та обмеження.

Рішенням Київської міської ради №5914/5955 від 09.02.2023 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га, кадастровий номер 8000000000:78:028:0091, розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-б в Оболонському районі м. Києва» визнано таким, що відповідає інтересам територіальної громади міста Києва, надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га (кадастровий номер 8000000000:78:028:0091), розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-Б в Оболонському районі м. Києва, згідно з додатком до цього рішення (план-схема додається). Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в установленому порядку:

2.1. Здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 1 цього рішення.

2.2. Забезпечити розробку проектної документації щодо створення та організації скверу.

2.3. Здійснити організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки, визначеної пунктом 1 цього рішення.

31.01.2024 позивач надіслав на адреси Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимоги №31/01/24-1 від 31.01.2023 про розірвання договору оренди №76-6-00268 від 01.04.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул", що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 31.01.2024, накладних. У відповідь на яку третя особа листом №05716-2913 від 04.03.2024 повідомила, що очікується звернення Київського комунального об`єднання будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» відповідно до рішення Київради.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач шляхом прийняття рішень вчиняє дії щодо неможливості використання орендованої земельної ділянки згідно з укладеним договором оренди, чим фактично заперечує право позивача на оренду земельної ділянки та її використання за цільовим призначенням. За таких підстав, позивач просить суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2005 року, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.04.2005 року за № 78-6-00268 (зі змінами), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул» та Київською міською радою, предметом оренди за яким є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Героїв Сталінграда, 44-Б в Оболонському районі м. Києва (нова назва просп. Володимира Івасюка); розмір - 9 376 кв. м.; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091; стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 618 823,46 грн на підставі ст. 28 Закону України «Про оренду землі», яких позивач зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що всі рішення та проект рішення Київської міської ради поєднує одна ознака - на земельній ділянці знаходяться артезіанські свердловини (що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва), дитячій майданчик. Водночас жодної інформації щодо містобудівних намірів або діяльності не розміщено, не розпочаті навіть підготовчі роботи, про наявність дозвільної документації щодо реалізації містобудівних намірів немає як в матеріалах справи, так і у реєстрі документів ЄДЕССБ на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Крім того, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для можливості стягнення збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів 01.04.2005 за №78-6-00268), від 28.03.2005 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами а, в ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору оренди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/9849/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" задоволено. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за №78-6-00268, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах. Визнано укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за №78-6-00268, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" є орендарем земельної ділянки кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, земельна ділянка 44-Б з 29.03.2020 строком на 15 років до 29.03.2025.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі №910/9849/20 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9849/20 скасовано у частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 за № 78-6-00268, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9849/20 залишено без змін.

Під час розгляду справи №910/9849/20 судами було відхилено доводи Київської міської ради, що позивач втратив право поновлення договору оренди землі, у зв`язку із неналежним виконанням своїх обов`язків за договором, а саме нецільове використання земельної ділянки позивачем, зокрема, не проведення забудови земельної ділянки, що встановлено в Акті обстеження земельної ділянки від 11.02.2020 року № 20-0089-05, оскільки договором оренди не визначений строк будівництва об`єкту, тому неможливо констатувати факту порушення ТОВ "Соул" строків на будівництво об`єкту, як і не надано доказів будівництва позивачем іншого об`єкту всупереч цільовому призначенню земельної ділянки.

Також судами у справі №910/9849/20 позицію скаржника щодо помилковості застосування позивачем ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки здійснення орендних платежів після закінчення строку дії договору не може розцінюватись як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди, відхилено з підстав того, що проведення позивачем орендних платежів в розумінні конструкції ч. 6 ст. 33 Закону є свідченням продовження користування орендарем земельною ділянкою та належного виконання умов договору.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі №910/9849/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому суди визнали укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року за №78-6-00268, пунктом 1 якої передбачено: "Поновити на той самий строк (15 років) та на тих самих умовах з 29.03.2020 року Договір, укладений між сторонами, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 01.04.2005 року № 78-6-00268 у книзі записів державної реєстрації договорів".

Київська міська рада на II сесії IX скликання, враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ» не виконуються умови договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що не належать орендарю, прийняла рішення від 04.03.2021 року № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року №78-6-00268 (із змінами)".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 року по справі №910/18853/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 04.03.2021 року №352/393 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року № 78-6-00268 (із змінами)".

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року по справі №910/18853/21 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №910/18853/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул" відмовлено.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні договору оренди після фактичного поновлення такого договору у судовому порядку є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування. Звертаючись із позовом у справі № 910/18853/21, ТОВ "Соул" стверджувало, що рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 № 78-6-00268 прийняте всупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/9849/20.

Під час розгляду справи № 910/9849/20 визнано укладеною угоду про внесення змін до договору оренди від 01.04.2005 № 78-6-00268, якою дію договору оренди пролонговано до 29.03.2035.

У вказаній справі судами встановлено відсутність направлення Київрадою у визначений частинами 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк листа-повідомлення про відмову в поновленні договору оренди від 01.04.2005 у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, а також обставини належного виконання своїх обов`язків за договором.

Таким чином, ТОВ "Соул" як орендар земельної ділянки вже отримав захист свого права на поновлення договору оренди в межах справи № 910/9849/20. Оскарження і подальше скасування рішення Київради від 04.03.2021 № 352/393 не створює для позивача жодних правових наслідків, жодним чином не вплине на обсяг прав, інтересів чи обов`язків ТОВ "Соул".

Прийняття спірного рішення Київради від 04.03.2021 №352/393 не впливає на наявність у ТОВ "Соул" права оренди земельної ділянки за договором від 01.04.2005 № 78-6-00268, що визначено під час розгляду справи № 910/9849/20, і не призводить до припинення такого права.

У той же час, судом установлено, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року №78-6-00268 до моменту розгляду даної справи судом Київською міською радою приймались рішення, а саме:

- рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" скасовано пункт 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", вирішено запропонувати позивачу надати згоду на розірвання договору оренди від 01.04.2005, зобов`язано Департамент проінформувати ТОВ "Соул" про прийняття цього рішення, у разі відмови від розірвання договору оренди земельної ділянки або у разі, якщо відповідь не надійде у встановлений законодавством термін, забезпечити підготовку та подання позову про розірвання договору оренди земельної ділянки до Господарського суду міста Києва;

- рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 415/1471 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 529/1190 та внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" внесено зміни до абзацу 2 пункту 54 рішення Київради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме: слова та цифри "в короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "в довгострокову оренду на 15 років";

- рішення Київської міської ради від 29.11.2012 № 643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 415/1471";

- рішення Київської міської ради від 04.03.2021 року № 352/393 "Про відмову ТОВ "Соул" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року №78-6-00268 (із змінами)";

- рішення Київської міської ради №2242/2283 від 31.08.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва» затверджено детальний план території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва, вирішено звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально - громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) в Оболонському районі м. Києва від 11.10.2011 №11410/0/18/009-11 та не видавати містобудівні умови та обмеження;

- рішення Київської міської ради №5914/5955 від 09.02.2023 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га, кадастровий номер 8000000000:78:028:0091, розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-б в Оболонському районі м. Києва» визнано таким, що відповідає інтересам територіальної громади міста Києва, надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га (кадастровий номер 8000000000:78:028:0091), розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-Б в Оболонському районі м. Києва, згідно з додатком до цього рішення (план-схема додається). Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в установленому порядку:

2.1. Здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 1 цього рішення.

2.2. Забезпечити розробку проектної документації щодо створення та організації скверу.

2.3. Здійснити організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки, визначеної пунктом 1 цього рішення.

Позивач скористався своїм правом на оскарження рішень Київської міської ради від 24.05.2007 № 529/1190, від 23.04.2009 № 415/1471, від 29.11.2012 № 643/8927, від 04.03.2021 року № 352/393, проте рішення Київської міської ради №2242/2283 від 31.08.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва» та рішення Київської міської ради №5914/5955 від 09.02.2023 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га, кадастровий номер 8000000000:78:028:0091, розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-б в Оболонському районі м. Києва» є чинними станом на момент розгляду даної справи.

За таких підстав, суд звертає увагу, що земельній ділянці на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091), яка передана позивачу для цільового призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою, надано статус скверу на підставі рішення Київської міської ради №5914/5955 від 09.02.2023 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га, кадастровий номер 8000000000:78:028:0091, розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-б в Оболонському районі м. Києва», яке є чинним станом на момент розгляду даної справи.

Згідно з п.5.1 договору умови збереження стану об`єкта оренди: на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує Орендар.

Згідно з абз. 4 ч.2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Вказані дії відповідача з прийняття оскаржуваних рішень Київської міської ради позивачем, а також з прийняття рішення Київської міської ради №2242/2283 від 31.08.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вул. Північна, просп. Оболонський, вул. Прирічна, просп. Героїв Сталінграду, Маршала Малиновського в Оболонському районі м. Києва», яким, зокрема, вирішено звернутися до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально - громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Героїв Дніпра (між будинками 38-е та 38-г) в Оболонському районі м. Києва від 11.10.2011 №11410/0/18/009-11 та не видавати містобудівні умови та обмеження, та рішення Київської міської ради №5914/5955 від 09.02.2023 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,9376 га, кадастровий номер 8000000000:78:028:0091, розташованій на просп. Володимира Івасюка, 44-б в Оболонському районі м. Києва», свідчать про вчинення відповідачем перешкод у користуванні переданої земельної ділянки на підставі договору оренди від 28.03.2005, строк дії якого було продовжено на 15 років до 29.03.2025. Крім того, прийняття відповідачем вищезазначених рішень не може привести до досягнення позивачем мети, яку останній переслідував при укладенні даного договору оренди земельної ділянки, зокрема, для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою.

Крім того, наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №903 від 23.07.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового комплексу на просп. Героїв Сталінграда, 44-Б у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Таким чином, суд зазначає, що позивач, в силу вказаних вище вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не міг розпочати будівельні роботи за відсутності містобудівної документації.

Отже, неможливість позивачем розпочати забудову земельної ділянки зумовлене діями третіх осіб, та від волі позивача не залежить.

Згідно з п.11.4 договору договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п. 8А Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. (п.11.5 договору)

31.01.2024 позивач надіслав на адреси Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимоги №31/01/24-1 від 31.01.2023 про розірвання договору оренди №76-6-00268 від 01.04.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул", що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 31.01.2024, накладних. У відповідь на яку третя особа листом №05716-2913 від 04.03.2024 повідомила, що очікується звернення Київського комунального об`єднання будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» відповідно до рішення Київради.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Частиною частини 1 статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Розірвання договору (чи зміна його умов) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 2-4 ст. 188 ГК України).

Правила, передбачені ч. 2-4 ст. 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій ст. 651 ЦК України.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для розірвання договору (чи внесення до нього змін) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону вказано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно із ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши наявні у справі докази кожен окремо, так і в сукупності, дійшов висновку, що після виникнення обставин неможливості виконання позивачем його зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 28.03.2005 року, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.04.2005 року за № 78-6-00268 (зі змінами), Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ" втратило інтерес до виконання умов договору та продовження строку його дії з урахуванням дій відповідача, які були вищенаведені та оцінені судом вище.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом доведено, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст.6.111).

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позивачем суду належними, допустимими та достовірними доказами, у розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності умов, визначених вимогами чинного законодавства України, дотримання яких необхідне для розірвання договору за вимогою однією із сторін.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з Київської міської ради збитків у розмірі 3 618 823,46 грн, суд зазначає.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 3 618 823,46 грн; вини відповідача у заподіянні збитків, оскільки з моменту укладення договору оренди земельної ділянки 28.03.2005 по дату звернення до суду з вказаним позовом, незважаючи на прийняття відповідачем вищенаведених та оцінених судом рішень Київської міської ради, у позивача було достатньо часу для використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням з урахуванням того, що обов`язок по сплаті орендної плати покладений саме на орендаря і не залежить від дій або бездіяльності орендодавця.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ" до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 3 618 823,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2005 року, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.04.2005 року за № 78-6-00268 (зі змінами), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул» (вул. Михайлівська, 18-В, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 32526123) та Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 22883141).

3. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул» (вул. Михайлівська, 18-В, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 32526123) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

4. В іншій частині вимог - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.09.2024.

Суддя А.І. Привалов