Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/8040/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/8040/24Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт-2010», м. Київ

про стягнення 56 860,31 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"» (далі - ТОВ «Торговий дім "Фортеця"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт-2010» (далі - ТОВ «Саміт-2010»/відповідач) про стягнення 56 860,31 грн, у тому числі: 29 250,00 грн - основного боргу, 26 325,00 грн - пені, 486,88 грн - 3% річних та 798,43 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №2201/17 від 22.09.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Саміт-2010» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що надані позивачем копії видаткової накладної від 27.11.2023 та товарно-транспортної накладної від 27.11.2023 не містять ані імені особи, що прийняла товар, ані підпису цієї особи, ані відбитку печатки відповідача. Відповідач також зазначає, що у п. 7.1. договору сторонами не було визначено строку оплати, тому позивач самостійно рукописно вказав у договорі строк оплати сім днів. Водночас, ТОВ «Саміт-2010» у відзиві повідомляє, що 27.06.2024 здійснило оплату за поставлений товар на суму 29 250,00 грн згідно платіжних інструкцій №2996 та №2997 від 27.06.2024.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом звернувся до суду 25.06.2024, при цьому, заборгованість у розмірі 29 250,00 грн сплачена відповідачем 27.06.2024, тобто після звернення ТОВ «Торговий дім "Фортеця"» до суду із цим позовом, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги ТОВ «Торговий дім "Фортеця"» до ТОВ «Саміт-2010» про стягнення 26 325,00 грн - пені, 486,88 грн - 3% річних та 798,43 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт-2010» (далі - покупець) укладено договір поставки №2201/17, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукти харчування, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно із п. 2.1. договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у накладній постачальника і які погоджені з покупцем.

У відповідності до п. 6.1. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної.

Оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 8.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому, але не більше ніж до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Згідно із п. 10.2. договору, якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення дії цього договору, відповідно, станом на день розгляду цієї справи по суті договір поставки №2201/17 від 22.09.2017 є чинним.

27.11.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 250,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №5468 від 27.11.2023 та товарно-транспортною накладною №Р5450 від 27.11.2023.

З огляду на положення п. 7.1. договору, відповідач зобов`язаний був розрахуватися за поставлений товар до 04.12.2023 включно, проте розрахувався лише 27.06.2024, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №2996 та 2997 від 27.06.2024.

За таких обставин, у зв`язку із простроченням ТОВ «Саміт-2010» виконання зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар, ТОВ «Торговий дім "Фортеця"» звернулося до суду із цим позовом, в якому просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 26 325,00 грн, нараховану за період з 05.12.2023 по 05.06.2024, а також 3% річних у розмірі 486,88 грн та інфляційні втрати у розмірі 798,43 грн, нараховані за період з 05.12.2023 по 24.06.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом вище встановлено, що 22.09.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №2201/17, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29 250,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №5468 від 27.11.2023 та товарно-транспортною накладною №Р5450 від 27.11.2023.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно із п. 7.1. договору оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, з огляду на положення цього пункту договору, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар до 04.12.2023 включно, проте розрахувався лише 27.06.2024, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №2996 та 2997.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що у п. 7.1. договору сторонами не було визначено строку оплати, оскільки на їх підтвердження ТОВ «Саміт-2010» не надало суду примірника підписаного сторонами договору поставки №2201/17 від 22.09.2017, в якому п. 7.1. договору не містив визначеного строку оплати.

Крім того, суд вважає суперечливими доводи відповідача, що представник останнього не підписував видаткову накладну №5468 від 27.11.2023 на суму 29 250,00 грн та товарно-транспортну накладну №Р5450 від 27.11.2023, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву одночасно повідомляє суд, що сплатив на користь позивача заборгованість у розмірі 29 250,00 грн згідно платіжних інструкцій №2996 та №2997 від 27.06.2024, копії яких долучено до відзиву на позовну заяву, тобто визнає факт поставки 27.11.2023.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Саміт-2010» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №2201/17 від 22.09.2017 щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар не виконало.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 8.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом із тим, суд зазначає, що за змістом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що ТОВ «Торговий дім "Фортеця"» не врахувало наведене положення законодавства, внаслідок чого невірно розрахувало та заявило суму пені.

За розрахунком суду обґрунтованою до стягненню є сума пені у розмірі 4 297,41 грн, нарахована за період з 05.12.2023 по 05.06.2024, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при їх обчисленні допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, відповідно заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"» в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 250,00 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт-2010» про стягнення 26 325,00 грн - пені, 486,88 грн - 3% річних та 798,43 грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт-2010» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5-А; ідентифікаційний код 37044389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Фортеця"» (02217, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 18, офіс 9; ідентифікаційний код 35369318) 4 297 (чотири тисячі двісті дев`яносто сім) грн 41 коп. - пені, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 88 коп. - 3% річних, 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 43 коп. - інфляційних втрат та 1 854 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят чотири) грн 96 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволення позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК