Рішення

від 05.09.2024 по справі 910/8391/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2024Справа № 910/8391/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`юті поінт ЮА» (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 31, офіс 10; ідентифікаційний код: 45176836)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» (0222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 11-А, кв. 165; ідентифікаційний код: 42239856)

про стягнення 150000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`юті поінт ЮА» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» про стягнення 150000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку з вільного допуску позивача до орендованих приміщень за Договором оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8391/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

23.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що фактично позивач розпочав користуватись орендованими приміщеннями з 01.05.2024, а тому посилання на те, що приміщення непридатне для використання та у зв`язку з цим не використовувалось позивачем є безпідставним.

29.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

30.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б`юті поінт ЮА» (орендар) укладено Договір оренди №03/24 (нежитлового приміщення), умовами якого сторони визначили, що в розумінні договору «будівлею» є житловий будинок з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, який знаходиться за адресою: по вул. Щербаківського, будинок 52, Шевченківського району міста Києва виробничо-побутовий комплекс (надалі - Будівля), має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє використовувати приміщення відповідно до мети і умов даного Договору»; «приміщеннями» є нежитлове приміщення за номером 36, загальною площею 172,9 (сто сімдесят дві цілих дев`ять десятих) кв. м., що розташоване на 2 (другому) поверсі 4 (четвертої) секції Будівлі, що є частиною внутрішнього об`єму Будівлі, обмежене будівельними елементами, з можливістю входу та виходу; «Актом прийому-передачі Приміщення» (в подальшому іменується «Акт №1») є письмовий документ, завірений підписами та печатками уповноважених осіб Сторін, що визначає характеристику Приміщення та підтверджує факт передачі Приміщення Орендарю для проведення ним господарської діяльності відповідно до статутних документів та є підставою для початку нарахування Орендної плати відповідно умов цього Договору. Акт №1 викладено в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення за номером 36 (тридцять шість) загальною площею 172,9 (сто сімдесят дві цілих дев`ять десятих) кв. м., що розташоване на 2 (другому) поверсі 4 (четвертої) секції Будівлі (надалі - Приміщення)…Протягом дії цього Договору Орендодавець дозволяє Орендарю разом з Приміщенням користуватися прибудинковою територією з метою доступу до Приміщення.

Згідно з п. 1.2 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 приміщення передається Орендарю з метою їх використання для здійснення господарської діяльності Орендаря, зокрема, але не виключно, для здійснення офісної та адміністративної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 орендодавець передає Орендарю Приміщення на підставі Акту №1 у стані, передбаченому в Додатку №1. В Акті №1 Сторони зазначають технічний стан Приміщення, перелік, стан обладнання та майна, яке передається Орендареві в користування разом з Приміщенням (за наявності такого майна).

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 з дня підписання Сторонами Акту №1 (включно) Орендарю нараховується Орендна плата у розмірі, що визначений в п.3.2. Договору, та підлягає сплаті, також підлягають сплаті платежі за електропостачання, водопостачання і водовідведення, утримання прибудинкової території, та за охорону Приміщення. Орендар зобов`язаний сплачувати зазначені платежі.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 з дня підписання Сторонами Акту №1 (включно) Орендарю нараховується Орендна плата у розмірі, що визначений в п.3.2. Договору.

У п. 3.2 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 сторони погодили, що розмір щомісячної Орендної плати за користування Приміщенням згідно даного Договору, складає 50000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 протягом 2 (двох) днів з дня підписання даного Договору Орендар сплачує Орендодавцю наступні платежі:

- Орендна плата за перший місяць користування Приміщенням (останній місяць оренди), в розмірі: 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

- Орендна плата за останній місяць користування Приміщенням (останній місяць оренди), в розмірі: 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

- Гарантійний платіж, в розмірі: 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У розділі 5 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 сторони визначили, що орендодавець зобов`язаний передати Орендарю в тимчасове платне користування Приміщення на умовах та в строки, передбачені даним Договором і не ухилятись безпричинно від підписання актів; Забезпечити вільний доступ до Приміщення Орендарю, третім особам, які пов`язані з Орендарем в рамках здійснення ним господарської діяльності, в порядку передбаченому цим Договором.

На виконання п. 3.2.2. Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 позивач (орендар) сплатив відповідачу (орендодавцю) орендну плату за травень 2024 року у розмірі 50000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №17 від 03.05.2024), орендну плату за останній місяць оренди у розмірі 50000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №16 від 03.05.2024) та гарантійний платіж у розмірі 50000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції №15 від 03.05.2024), що разом становить 150000,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, під час обговорення всіх істотних умов договору оренди представником позивача було зазначено, що в своїй господарській діяльності позивач користується послугами логістичних компаній та постійно займається переміщенням (поставками) певного товару, що потребує постійного безперешкодного доступу вантажного транспорту (вантажопідйомністю більше 5 т.) до орендованого приміщення. Зі свого боку відповідач надав свої гарантії, що зазначена вище умова не є проблемою, користування прибудинковою територіє з метою доступу до свого приміщення останній гарантує та у разі необхідності буде цьому сприяти. Також, як вказує позивачу позовній заяві, відповідач запевнив позивача, що вказана вище істотна умова не потребує жодних додаткових будь-яких усних чи письмових погоджень.

Однак, як вказує позивач, коли на місце прибув представник позивача було з`ясовано, що з боку відповідача не виконано та не вжито всіх заходів для здійснення належної оренди, а саме - всі під`їзні шляхи до нежитлового приміщення перекрито транспортом власників інших житлових та нежитлових приміщень, що фактично повністю паралізувало роботу позивача.

Крім того, у листі експлуатуючої організації - ОСББ «Перлина Нивок» на запит позивача було зазначено, що відповідно до положень Статуту ОСББ «Перлина Нивок» заїзд та стоянка вантажного та/або автомобільного транспорту вагою більше 3 тонн на плиті паркінгу в дворі будинку являється порушенням, за вчинення якого передбачена відповідальність.

Однак, відповідач про такі обставини позивача не повідомляв.

За наведених обставин, на думку позивача, відповідачем не виконано умови п.1.1 та п. 5.1.2 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024, тобто не забезпечено вільного доступу до приміщення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені грошові кошти у розмірі 150000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що фактично позивач розпочав користуватись орендованими приміщеннями з 01.05.2024, а тому посилання на те, що приміщення непридатне для використання та у зв`язку з цим не використовувалось позивачем є безпідставним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як погоджено сторонами, «Актом прийому-передачі Приміщення» (в подальшому іменується «Акт №1») є письмовий документ, завірений підписами та печатками уповноважених осіб Сторін, що визначає характеристику Приміщення та підтверджує факт передачі Приміщення Орендарю для проведення ним господарської діяльності відповідно до статутних документів та є підставою для початку нарахування Орендної плати відповідно умов цього Договору. Акт №1 викладено в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 орендодавець передає Орендарю Приміщення на підставі Акту №1 у стані, передбаченому в Додатку №1. В Акті №1 Сторони зазначають технічний стан Приміщення, перелік, стан обладнання та майна, яке передається Орендареві в користування разом з Приміщенням (за наявності такого майна).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт №1 прийому-передачі приміщення в оренду від 31.05.2024, який надсилався відповідачем позивачу, не підписаний.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних, допустимих, вірогідних доказів на підтвердження обставин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 в частині забезпечення вільного доступу позивача до орендованих приміщень, а також обставин виникнення у відповідача обов`язку повернути позивачу сплачені останнім грошові кошти у розмірі 150000,00 грн.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що вочевидь оренда позивачем спірного приміщення відбувалась не «всліпу», а з попереднім оглядом як самого приміщення, так і житлового комплексу з його прибудинковими територіями в цілому, з огляду на що позивач (орендар) цілком усвідомлював місце розташування орендованого приміщення, можливість та придатність такого місця розташування для використання приміщення в цілях позивача.

При цьому, як пояснив відповідач у відзиві на позовну заяву, що не заперечувалось позивачем, до підписання договору приміщення неодноразово оглядалось представниками позивача.

Зауваження позивача про те, що всі під`їзні шляхи до нежитлового приміщення перекрито транспортом власників інших житлових та нежитлових приміщень, що фактично повністю паралізувало роботу позивача, не можуть вказувати на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо забезпечення вільного доступу позивача до орендованих приміщень, так як за вказані обставини відповідач жодним чином не відповідає і на них не впливає. До того ж з умов Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 не вбачається, що на відповідача було покладено обов`язок тримати вільним (без паркування іншими автомобілями) будь-які під`їдні шляхи до приміщення.

Доводи позивача про те, що стоянка вантажного транспорту на плитах паркінгу у дворі будинку дозволена лише вантажністю до 3 тонн, тоді як позивач в своїй господарській діяльності позивач користується послугами логістичних компаній та постійно займається переміщенням (поставками) певного товару, що потребує постійного безперешкодного доступу вантажного транспорту (вантажопідйомністю більше 5 т.) до орендованого приміщення, також не вказують на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо забезпечення вільного доступу позивача до орендованих приміщень, оскільки з умов Договору оренди №03/24 (нежитлового приміщення) від 01.05.2024 вказаних обставин не вбачається.

Будь-якого перед договірного листування між сторонами щодо вказаних обставини матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`юті поінт ЮА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зебілліон» грошових коштів у розмірі 150000,00 грн.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак