Рішення

від 04.09.2024 по справі 910/6784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024Справа № 910/6784/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будда Діджитал"

про стягнення 131 959,31 грн.

Суддя Борисенко І.І.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Фізична особа-підприємець Талоніна Катерина Олександрівна (далі - ФОП Талоніна К. О., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будда Діджитал" (далі - ТОВ "Будда Діджитал", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 131 959,31 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021 в частині належної сплати вартості наданих послуг по веденню бухгалтерського обліку, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ФОП Талоніна К. О. просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 101 660,00 грн., пеню у сумі 19 420,14 грн., інфляційні втрати у сумі 6 671,39 грн., 3 % річних у сумі 4 207,78 грн., що разом становить 131 959,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

04.07.2024 відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що відповідачем не укладались та не підписувались (за допомогою ЕЦП директора товариства) договір № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021 та акти наданих послуг до цього договору. А під час реєстрації на онлайн-сервісі електронного документообігу "Вчасно" (за допомогою якого були підписані договір та акти) - користувача ТОВ "Будда Діджитал", було зазначено електронну адресу та реквізити Талоніної К. О . Просив відмовити у задоволенні позову.

Указаний відзив був наданий із порушенням строку, визначеного законом, тому відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк. Причини пропуску вказаного строку були визнані судом поважними, тому ухвалою від 09.07.2024 строк для подання вказаного відзиву було поновлено та прийнято його до розгляду.

15.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх необґрунтованими, а 19.07.2024 відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив.

Також у відзиві на позов відповідач просив витребувати у ФОП Талоніної К. О. оригінали електронних доказів, а саме - договір № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021 про надання послуг; акти виконаних робіт (наданих послуг) № 201 від 30.11.2021 р., № 227 від 31.12.2021 р.; № 68 від 31.01.2022 р., № 134 від 28.02.2022 р., № 206 від 31.03.2022 р., № 269 від 30.04.2022 р.; № 292 від 31.05.2022 р.; № 306 від 30.06.2022 р.; № 307 від 31.07.2022 р; № 308 від 31.08.2022 р.; № 309 від 30.09.2022; № 368 від 30.11.2022 р; № 380 від 31.12.2022 р; № 31 від 31.01.2023 р; № 95 від 28.02.2023 р.; № 111 від 31.03.2023 р.; № 134 від 30.04.2023 р; № 200 від 31.05.2023 р.; № 243 від 30.06.2023.

Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ГПК України передбачено право учасника справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідне клопотання такого учасника повинно містити вказівку на те: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно; докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів щодо дій, які вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.

У той же час, відповідачем не вказано, яких заходів він вжив для отримання заявлених ним доказів у відповідача самостійно, не надав доказів вжиття таких заходів.

Щодо клопотання відповідача від 29.07.2024 про витребування у ФОП Талоніної К. О. копій фінансової та податкової звітності, складеної позивачем від імені ТОВ "Будда Діджитал" за період з листопада 2021 по липень 2023 включно; належним чином засвідчених копій первинних та інших документів (зазначених у клопотанні) підготовлені, складені та/або подані ФОП Талоніною К. О. від імені ТОВ "Будда Діджитал" за період з листопада 2021 по липень 2023 року включно, суд зазначає наступне.

У заявленому клопотанні відповідач вказав, що ним вжито заходів для самостійного отримання заявлених ним доказів шляхом направлення позивачу адвокатського запиту від 18.07.2024, який позивачем був залишений без відповіді.

Проте, суд зазначає, що оскільки фактичної відмови ФОП Талоніною К. О. у наданні витребуваних документів відповідач не отримав, то підстав для повторного витребування зазначених відповідачем доказів немає. Крім того, оскільки однією зі сторін витребуваних доказів є відповідач, то йому має бути достеменно відомо, які правочини та господарські операції від його імені вчинялись.

Стосовно клопотання відповідача, викладеного у відзиві про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, суд вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті тільки у спрощеному позовному провадженні. Будь-яких доводів про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування (або будь-які інші обставини) вимагають виклику сторін у судове засідання, відповідач не навів, з чого суд робить висновок, про те, що клопотання ТОВ "Будда Діджитал" щодо розгляду справи з повідомленям (викликом) сторін є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 ФОП Талоніною К. О. (виконавець) та ТОВ "Будда Діджитал" (замовник) електронними підписами у електронному сервісі "Вчасно" був підписаний договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку юридичним особам № ЮО-2111101/2 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку на підприємстві (в установі, організації) замовника в установленому об`ємі за встановлену грошову винагороду (п. 1.1).

Одиницею виміру наданих послуг є звітній місяць з 1-го по останній день місяця. Якщо послуги виконані в неповному звітньому місяці, то за рахунок береться повний поточний місяць з 1-го по останнє число місяця та повна грошова винагорода по ньому, так як бухгалтер звітує за повний поточний місяць, а не частково (п. 1.2 договору).

За надання послуг замовник сплачує виконавцеві 100 % грошову винагороду за виставленими рахунками, з розрахунку за кожний звітній місяць або за фактично відпрацьований час, встановлений у розділі 1 до цього договору шляхом безготівкового розрахунку або готівкового не пізніше 5 робочих днів наступного місяця за звітним та/або після підписання сторонами акту виконаних робіт/наданих послуг (п. 3.1 договору).

Розмір винагороди виконавця за 1 календарний місяць становить 15 000,00 грн. без ПДВ за виставленими рахунками (п. 3.2 договору).

Якщо за п`ять днів до подання звітності замовник не сплатив послуги виконавцеві за відпрацьований період, виконавець залишає за собою право на власний розсуд розглядати питання щодо подання звітності у встановлені строки замовникові (п. 3.3 договору).

Виконавцем не надаються наступні послуги за цим договором: організація охорони праці на підприємстві замовника та формування договорів з покупцями та замовниками, а також договорів з працівниками підприємства замовника (п. 4.1 договору).

Приймання послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) в кінці кожного звітнього місяця, встановленого в розділі 1 п. 1.2 в строк - останній день звітнього місяця (п. 5.1 договору).

Для приймання послуг виконавець передає замовнику два примірника підписаного акту виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше останнього дня звітнього місяця (п. 5.2 договору). Протягом 5 робочих днів з дати тримання актів замовник підписує їх або надсилає виконавцю обґрунтовану відмову від їх підписання (п. 5.3 договору). Підписані обома сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) є належним та допустимим доказом надання послуг у звітньому місяці (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення підписами (печатками) його сторонами і діє до 31.12.2023 та автоматично вважається пролонгованим, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору за два тижні до бажаної дати припинення (п. 7.1 договору).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що у листопаді 2021 - червні 2023 позивач надав відповідачу бухгалтерські послуги на загальну суму 300 000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) № 201 від 30.11.2021, № 227 від 31.12.2021, № 68 від 31.01.2022, № 134 від 28.02.2022, № 206 від 31.03.2022, № 269 від 30.04.2022, № 292 від 31.05.2022, № 306 від 30.06.2022, № 307 від 31.07.2022, № 308 від 31.08.2022, № 309 від 30.09.2022, № 175 від 30.10.2022, № 368 від 30.11.2022, № 380 від 31.12.2022, № 31 від 31.01.2023, № 95 від 28.02.2023, № 111 від 31.03.2023, № 134 від 30.04.2023, № 200 від 31.05.2023, № 243 від 30.06.2023, підписані обома сторонами електронними підписами у сервісі "Вчасно" .

Разом з тим судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме - вартість наданих послуг у період листопад 2021 - січень 2023 сплатив частково - на суму 198 340,00 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача.

Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 101 660,00 грн. (300 000,00 грн. -198 340,00 грн.).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що директор ТОВ "Будда Діджитал" ОСОБА_2 не підписував за допомогою електронного цифрового підпису у онлайн-сервісі електронного документообігу "Вчасно" (оператором якого є ТОВ "Вчасно Сервіс") договору про надання послуг № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021, та актів виконаних робіт (наданих послуг), на які посилається позивач. Як вказує відповідач, вказані документи були підписані особисто Талоніною К. О. за допомогою електронного цифрового підпису, наданого директором відповідача ОСОБА_2 позивачу для виконання Талоніною К. О. взятих на себе зобов`язань з надання послуг бухгалтерського обслуговування на підставі договору, укладеного із позивачем в усній формі. При цьому, за цим усним правочином сторони домовились, що вартість таких послуг становить 4 000,00 грн./місяць.

Проте, суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає наступне.

Так, Законом, що визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг є Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна ідентифікація - це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; надавач послуг електронної ідентифікації - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає послугу електронної ідентифікації за схемою, внесеною до переліку схем електронної ідентифікації, а також може реєструвати користувачів засобів електронної ідентифікації.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" користувачі послуг електронної ідентифікації зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації; невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації; не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" особи, винні в порушенні вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, несуть відповідальність згідно із законом.

Як вже було встановлено судом, договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку юридичним особам № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021 та акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з листопада 2021 по червень 2023 були підписані як ФОП Талоніною К. О., так і директором ТОВ "Будда Діджитал" ОСОБА_2., електроними цифровими підписами.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача, направлені надавачу послуг електронної ідентифікації про несанкціоноване використання позивачем електронного ключа, власником якого є ОСОБА_2 (директор ТОВ "Будда Діджитал").

Більше того, зі змісту наявної у матеріалах справи копії банківської виписки з рахунку відповідача вбачається, що у період з листопада 2021 по січень 2023 ТОВ "Будда Діджитал" частково здійснило оплату наданих бухгалтерських послуг позивача - на загальну суму 198 340,00 грн. (призначенням платежу зазначено "оплата за бухгалтерські послуги").

Доводи відповідача про передачу директором ТОВ "Будда Діджитал" ОСОБА_2 власних файлових носіїв електронних цифрових підписів позивачу не знаходять свого підтвердження, оскільки відповідних доказів цих обставин у матеріалах справи немає.

При цьому, саме на директора відповідача, як власника електронного цифрового підпису закон покладає обов`язок забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації.

Так само за відсутності належних доказів суд не приймає доводи відповідача про домовленість сторін щодо вартості бухгалтерських послуг позивача у розмірі 4 000,00 грн./місяць, а також посилання, що здійснені платежі 11.01.2022, 28.01.2022, 31.01.2022, 03.02.2022, 17.02.2022, 23.02.2022 є позичкою з боку відповідача (у призначенні платежу зазначено оплата за бухгалтерські послуги згідно договору № ЮО-2111101/2 від 01.11.2021).

Посилання відповідача, що послуги позивачем були надані неякісно суд також до уваги не приймає, оскільки у період з листопада 2021 по червень 2023 будь-яких зауважень щодо якості надання послуг відповідачем висловлено не було (лише під час розгляду даної справи відповідач вказує, що позивач надавав неякісні послуги), а акти наданих послуг за вказаний період підписані відповідачем без зауважень.

Отже, суд приходить до висновку, що обгрунтування позову про належне надання ФОП Талоніною К. О. бухгалтерських послуг у період з листопада 2021 по червень 2023 на суму 300 000,00 грн. підтверджені наявними у справі належними доказами і доводи відповідача таких висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки відповідач частково сплатив надані послуги на суму 198 340,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 101 660,00 грн., доказів сплати якої відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 6 671,39 грн. за період з 13.01.2023 по 30.05.2024 та 3 % річних у сумі 4 207,78 грн. за період з 13.01.2023 по 30.05.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 6 671,39 грн. та 3 % річних у сумі 4 207,78 грн., тобто, у сумах, заявлених позивачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за прострочення зобов`язання пеню у сумі 19 420,14 грн. за період з 17.07.2023 по 17.01.2024.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 6.5 договору у разі неоплати замовником згідно з розділом 3 цього договору виконаної роботи у встановлені строки, виконавець може вимагати від замовника сплати штрафної пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми винагороди за цим договором за кожний день прострочення платежу. Нарахування штрафної пені розпочинається з 10 дня несплати винагороди виконавцеві, зазначеної в розділі 3 цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до наведених положень закону та договору вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 12 190,72 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки останнім не враховано 6-ти місячний період нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, за кожним актом наданих послуг.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами в частині стягнення основного боргу у сумі 101 660 грн. 00 коп., пені у сумі 12 190 грн. 72 коп., інфляційних втрат у сумі 6 671 грн. 39 коп., 3 % річних у сумі 4 207 грн. 78 коп., а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної до стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат за надану правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЕ № 000416 від 24.01.2019, видане Ходаку В. В.; договору про надання правничої допомоги № 48 від 29.04.2024, укладеного між ФОП Талоніною К. О. та адвокатом Ходаком В. В.; ордеру на надання адвокатом Ходаком В. В. правничої (правової) допомоги серії АВ № 1130089 від 30.04.2024; рахунку № 48-1 від 29.04.2024 на суму 10 000,00 грн.; банківської виписки станом на 30.04.2024.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку з урахуванням викладеного, суд зважає на категорію розглянутої справи, яка є простою та не містить складного предмету доказування; підставою позову є несвоєчасна оплата послуг; ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів; підготовка такого позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста; розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в ході якого суд не проводив додаткові процесуальні дії.

Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ФОП Талоніній К. О. на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., які покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будда Діджитал" про стягнення 131 959,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будда Діджитал" (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 10-А, кв, 145, ідентифікаційний код 43449256) на користь Фізичної особи-підприємця Талоніної Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у сумі 101 660 (сто одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 12 190 (дванадцять тисяч сто дев`яносто) грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 6 671 (шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 39 коп., 3 % річних у сумі 4 207 (чотири тисячі двісті сім) грн. 78 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 11 коп.

У решті вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 4 вересня 2024

Суддя Борисенко І. І.