ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/268/24
Провадження №16/913/268/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест», м. Київ
до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація
про стягнення 130 732 440, 28 грн
Суддя Шеліхіна Р.М.
Секретар судового засідання Педаш В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: адвокат Іванова О.І., діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1255 від 12.10.2012 та ордеру серії АХ №1189189 від 23.05.2024;
від відповідача: представник не прибув,
в с т а н о в и в:
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» 07.05.2024 через канцелярію суду звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 130 732 440,28 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» зареєстроване в якості юридичної особи 24.09.2012. Основним видом діяльності підприємства є: діяльність лікарняних закладів (КВЕД 86.10).
До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України позивач був зареєстрований та здійснював господарську діяльність на території Сєвєродонецького району Луганської області у м. Рубіжне.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 позивач був змушений призупинити господарську діяльність, керівництво підприємства та більша частина персоналу змушені були евакуюватись до більш безпечних регіонів України чи закордон.
Як зазначає позивач, демонтувати та евакуювати обладнання, запаси, лабораторію, офісну техніку не було можливим.
Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 , розмір завданої об`єкту нерухомого майна шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що належить ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» за адресою: 93000, м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, вул. Почаївська, 9, на 28.02.2024 становить 130732440,28 грн, що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 3 402 284,46 доларів США.
Позивач просить стягнути вказані кошти з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням об`єкта нерухомості.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і підготовче судове засідання призначено на 23.05.2024.
У судове засідання 23.05.2024 прибув повноважний представник позивача.
Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь від 08.05.2024 №773229, в якій міститься підтвердження наявності у ОСОБА_2 . Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Суд оглянув та долучив вказану інформацію до матеріалів справи.
Від представника позивача ОСОБА_2 13.05.2024 надійшла заява від 09.05.2024 № 09/05, в якій представник повідомляє про реєстрацію Електронних кабінетів позивача та представника позивача, а також про надсилання ухвали Господарського суду Луганської області від 08.05.2024, перекладеної на російську мову, на офіційні електронні адреси Міністерства юстиції Російської Федерації та засобами поштового зв`язку на адреси посольств Російської Федерації в Республіці Польща та Чеській Республіці.
В підтвердження викладених обставин, позивач надає скан-копію відправлення на електронну пошту, а також фіскальні чеки про відправлення ухвали засобами поштового зв`язку.
Суд долучає вказані пояснення та документи до матеріалів справи.
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 23.05.2024 надійшла заява про внесення адвоката позивача ОСОБА_3 в якості представника позивача для доступу до матеріалів електронної справи та ознайомлення із ними.
Суд, розглянувши вказану заяву, задовольнив її.
Як вбачається із позову, позивач у вступній частині позовної заяви визначив ціну позову 131 002 440,28 грн, тоді як з прохальної частини вбачається, що позивач заявив до стягнення 130732440,28 грн матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок пошкодження об`єкта нерухомості, 150000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 120000 грн витрат, понесених на виконання оціночних робіт.
У зв`язку з викладеним, суд ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.05.2024 зобов`язав позивача чітко визначити ціну позову: окремо визначити розмір шкоди та розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Для об`єктивного, повного, всебічного розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату.
У судове засідання 24.06.2024 прибув представник позивача ОСОБА_3
Заявою від 27.05.2024. №27-05/1 позивач виправив помилки в прохальній частині позовної заяви і уточнив ціну позову 130732440,278 грн, що еквівалентно 3402284,46 доларам США, та витрати, пов`язані із розглядом справи: 120000 грн вартість проведення оцінки майна і 150000 грн вартість послуг адвоката.
24.06.2024 враховуючи складність справи, суд вирішив продовжити строк попереднього судового засідання на 30 днів, починаючи з 08.07.2024 до 07.08.2024 включно та відкласти справу.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.06.2024 підготовче судове засідання відкладено на 31.07.2024 об 11 год. 00 хв.
09.07.2024 на адресу Господарського суду Луганської області від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява № 03-07 від 03.07.2024, в якій просить прийняти додаткові пояснення щодо застосування в прохальній частині позовної заяви стягнення в національній валюті гривні з валютним еквівалентом долар США.
Так, у заяві зазначено, що майно, активи, що належать Російській Федерації на території України підлягають націоналізації, що в свою чергу потенційно унеможливлює та/або ускладнює виконання процедури примусового виконання судового рішення проти Російської Федерації на території України, що впливає на головну мету судового процесу отримання відшкодування.
Разом з тим, ефективним захистом порушених прав також є можливим, шляхом виконання судового рішення на території іншої держави, яка має активи та які можна стягнути на користь потерпілої сторони від збройної агресії Російської Федерації.
Таким чином, позовна вимога виражена у національній валюті, а також у еквіваленті доларах США дозволяє розширити позивачу можливості щодо виконання судового рішення за межами території України.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 серпня 2024 року об 11 год 30 хв.
12.08.2024 на адресу Господарського суду Луганської області від Міністерства закордонних справ України надійшов супровідний лист № 72/36-638-106465 від 05.08.2024 з доданими документами, яким було надіслано суду матеріали судових проваджень, що були направлені на адресу Російської Федерації, які після їх розкриття були перенаправлені російською стороною на адресу Посольства України в Чеській Республіці.
19.08.2024 на адресу Господарського суду Луганської області від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява-повідомлення № 12-08 від 12.07.2024, в якій повідомлено, що відповідача було належним чином повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті у справі № 913/268/24 на 26 серпня 2024 року, шляхом відправлення копії ухвали та її переклад на російську мову, які засвідчені належним чином, засобами електронного зв`язку 02.08.2024 на офіційні адреси електронної пошти Міністерства юстиції Російської Федерації, а також засобами поштового зв`язку на адреси Посольств Російської Федерації в Республіці Польща та Чеській Республіці.
В підтвердження викладених обставин, позивач надає скан-копію відправлення на електронну пошту, а також фіскальні чеки про відправлення ухвали засобами поштового зв`язку.
Суд долучає вказані пояснення та документи до матеріалів справи.
У судове засідання 26.08.2024 прибув представник позивача ОСОБА_3 .
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд зазначає наступне.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт постанову Верховної Ради України від 19.12.1992 №2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
У зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 №25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, за повідомленням Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеним 25.02.2022 на своєму офіційному сайті, припинено поштове співробітництво з поштою Росії, посилки та перекази в цю країну не приймаються.
Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 «Щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року» повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 №100817/98748-22-22/12.1.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави, на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Європейська конвенція про імунітет держав (ETS №74) 1972 року (ст. 11) та Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території суду.
Отримати згоду компетентних органів відповідача на залучення до участі у справі за цим позовом в якості відповідача є неможливим, оскільки у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю, 24 лютого 2022 року Міністерство закордонних справ України заявило про розрив дипломатичних відносин з Росією відповідно до ст. 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. У зв`язку з чим, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний суд, формулюючи вказаний правовий висновок, виходив, крім іншого з того, що:
- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН;
- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту», а відтак Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, як країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у справах про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, своїм судовим імунітетом.
Таким чином, суд не має можливості для направлення судових рішень ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами.
З метою дотримання основних засад господарського судочинства, суд вжив всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про наступні дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до позову.
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі через оголошення, розміщені на офіційному вебпорталі «Судова влада України» в порядку, передбаченому частинами 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про справу, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (далі ТОВ «КДЦ «Фармбіотест») зареєстроване в якості юридичної особи 24.09.2012. Основним видом діяльності підприємства є: діяльність лікарняних закладів (КВЕД 86.10).
Станом на 24.02.2022 ТОВ «КДЦ «Фармбіотест» було зареєстровано та знаходилось за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєверодонецький р-н, м. Рубіжне. вул. Почаївська, буд. 9.
Позивач є власником об`єкта нерухомого майна, якому завдано матеріальної шкоди, а саме:
4/100 (чотири сотих) часток об`єкта нерухомого майна, що складаються з приміщення І поверху будівлі терапевтичного корпусу з клініко-діагностичним центром, літера Б1-3, б2-б7, Пд3, п4 загальною площею 164,4 кв.м, а саме кімнати №№ 16-18, 21-24, 42-44 площею 116,8 кв.м, та частка приміщень загального користування № 1 (0,5 кв.м), №2 (13,0 кв.м), № 4 (0,2 кв.м), № 5 (0,3 кв.м), № 52 (33,6 кв.м) площею 47,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 184978144125, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» на підставі права власності спільного/часткового 4/100 від 28.12.2021 номер запису про право власності/довірчої власності: 45968473;
1/100 (одну соту) частку цілого об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення № 23 у будівлі літ. «Б», площею 21,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» на підставі права власності спільного/часткового 1/100 від 25.08.2020 номер запису про право власності/довірчої власності: 37886842;
23/100 (двадцять три сотих) часток об`єкта нерухомого майна загальною площею 1215,1 кв.м у складі: приміщення будівлі терапевтичного корпусу літ. Б, б, загальною площею 1106,1 кв.м, у тому числі: на 1-му поверсі кімнати №№ 9, 10, 49, 50 загальною площею 30,7 кв.м, на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м, на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м, приміщення будівлі господарського корпусу літ. Г, г, г1, г2, загальною площею 109,0 кв.м, у тому числі в приміщенні № 1 кімнати №№ 1-4, в приміщенні № 2 кімнати №№ 4, 6, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» на підставі права власності спільного/часткового 23/100 від 04.11.2013, номер запису про право власності/довірчої власності: 322888;
63/100 (шістдесят три сотих) часток об`єкта нерухомого майна, загальною площею 3326,6 кв.м у складі: будівля головного корпусу, літ. А, а, площею 2521,5 кв.м, частина будівлі терапевтичного корпусу, літ. Б,б площею 538,6 кв.м, у тому числі: в підвалі (пд) приміщення № 1 загальною площею 193,9 кв.м, на першому поверсі кімнати №№ 12-22 загальною площею 344,7 кв.м, будівля моргу літ. В, площею 96,7 кв.м, частина будівлі господарського корпусу, літ. Г, г, г1, г2, г3 загальною площею 169,8 кв.м., у тому числі приміщення № 2 площею 34,6 кв.м, приміщення № 3 площею 7,6 кв.м, приміщення №4 площею 127,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 184978144125, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» на підставі права власності спільного/часткового 63/100 від 21.08.2015 номер запису про право власності/довірчої власності: 10897441;
об`єкт нерухомого майна (прибудова) загальною площею 997,1 кв.м, у складі: частини будівлі терапевтичного корпусу, літ. Д1-2, 1-2 поверх, площею 381,9, кв.м, частини будівлі терапевтичного корпусу, літ. Пд5, 1-2 поверх, площею 418,7 кв.м, підвал (пд) приміщення № 1 Д1-2, Пд5, загальною площею 196,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 184978144125, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» на підставі права власності.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включена, зокрема, Рубіжанська міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 13.05.2022.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачем було втрачено майно.
За фактом знищення активів підприємства та подальших дій окупаційної влади, ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» звернулося з заявою до органів Національної поліції України, за результатом розгляду якої 23.07.2022 відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100010001613 та розпочато розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2022, виданим Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
27.01.2023 комісією, створеною за наказами директора ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест», було складено Акт обстеження та фіксації пошкоджень/руйнувань будівель (об`єктів) ТОВ «КДЦ «Фармбіотест» задля визначення вартості їх відновлення.
Згідно цього Акту обстеження та фіксації пошкоджень/руйнувань будівель (об`єктів) ТОВ «КДЦ «Фармбіотест» задля визначення вартості їх відновлення б/н від 27.01.2023, на час перевірки виявлено:
1. 4/100 (чотири сотих) часток об`єкта нерухомого майна, що складаються з приміщення І поверху будівлі терапевтичного корпусу з клініко-діагностичним центром, літера Б1-3, б2-б7, Пд3, п4 загальною площею 164, 4 кв.м., а саме: кімнати №№ 16-18, 21-24, 42-44 площею 116,8 кв.м., та частка приміщень загального користування № 1 (0,5 кв.м.) № 2(13,0 кв.м), № 4 (0,2 кв.м), № 5 (0,3 кв.м), № 52 (33,6 кв.м) площею 47,6 кв.м., що розташований за адресою: 93000 Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська будинок 9.
Приміщення І поверху будівлі терапевтичного корпусу з клініко-діагностичним центром, літера Б1-3, б2-б7, Пд3, п4 загальною площею 164, 4 кв.м., а саме: кімнати №№ 16-18, 21-24, 42-44 площею 116,8 кв.м., та частка приміщень загального користування № 1 (0,5 кв.м.), № 2 (13,0 кв.м), № 4 (0,2 кв.м), № 5 (0,3 кв.м), № 52 (33,6 кв.м) площею 47,6 кв.м.
Загальна характеристика пошкоджень:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 80%. Повністю зруйновано перекриття, стіни, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, зруйновані несущі стіни, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння, об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння: (на фото зафіксовано, почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 9 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
2. 1/100 (одну соту) частку цілого об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення № 23 (двадцять три) у будівлі літ. «Б», площею 21,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Загальна характеристика пошкоджень:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: суттєво пошкоджено. Зруйновано стіни, вибиті вікна, в приміщенні зафіксовано факти пожеж, зруйновані всі комунікації.
3. 23/100 (двадцять три сотих) часток об`єкта нерухомого майна загальною площею 1215,1 кв.м у складі: приміщення будівлі терапевтичного корпусу літ. Б. б., загальною площею 1106,1 кв.м. у тому числі: на 1 м-у поверсі кімнати №№ 9, 10, 49, 50 загальною площею 30,7 кв.м., на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м., на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м, приміщення будівлі господарського корпусу літ Гг, г1, г2, загальною площею 109,0 кв.м. у тому числі в приміщенні №1 №№ 1-4, в приміщенні № 2 кімнати №№ 1-4, 6, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приміщення будівлі терапевтичного корпусу літ. Б. б., загальною площею 1106,1 кв.м. у тому числі: на 1-му поверсі кімнати №№ НОМЕР_1 , 10, 49, 50 загальною площею 30,7 кв.м., на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м., на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м.
Загальна характеристика пошкоджень об`єкта:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: березень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння: (на фото зафіксовано, почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 15 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що 19 призвело до руйнації об`єкта. Об`єкт зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 70 %. Зруйновано стіни, вікна, перекриття, в приміщенні була не одна пожежа, яка знищила кімнати на першому та другому поверсі об`єкта, зруйновані всі комунікації.
Приміщення будівлі господарського корпусу літ Гг, г1, г2, загальною площею 109,0 кв.м. у тому числі в приміщенні №1 №№ 1-4, в приміщенні № 2 кімнати №№ 1-4, 6.
Загальна характеристика пошкоджень об`єкта:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 80 %. Повністю зруйновано перекриття, стіни, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, зруйновані несущі стіни, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння: (на фото зафіксовано, почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 9 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
4. 63/100 (шістдесят три сотих) часток об`єкта нерухомого майна, загальною площею 3326,6 кв. м., у складі: будівля головного корпусу, літ. А,а площею 2521,5 кв.м, частина будівлі терапевтичного корпусу, літ. Б,б площею 538,6 кв.м, у тому числі: в підвалі (пд) - приміщення № 1 загальною площею 193,9 кв.м, на першому поверсі кімнати №№ 12-22 загальною площею 344,7 кв.м., будівля моргу літ В площею 96,7 кв.м., частина будівлі господарчого корпусу, літ. Гг, г1, г2, г3 загальною площею 1698 кв.м, утому числі приміщення №2 площею 34,6 кв.м приміщення № 3 площею 7,6 кв.м, приміщення № 4 площею 127,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна характеристика пошкоджень:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: березень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 80 %. Повністю зруйновано дах, стіни, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, яка знищила більше 80 % приміщення, зруйновані несущі стіни та перекриття між поверхами, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння (на фото зафіксовано почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 20 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
Частина будівлі терапевтичного корпусу, літ. Б,б площею 538,6 кв.м, у тому числі: в підвалі (пд) приміщення № 1 загальною площею 193,9 кв.м, на першому поверсі кімнати №№ 12-22 загальною площею 344,7 кв.м.
Загальна характеристика пошкоджень:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: березень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації;
Характеристика пошкоджень: зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 80%. Повністю зруйновано дах, стіни, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, яка знищила більше 80 % приміщення, зруйновані несущі стіни та перекриття між поверхами, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодження, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння (на фото зафіксовано, почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 10 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
Будівля моргу літ В площею 96,7 кв.м.
Загальна характеристика пошкоджень об`єкта:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації.
Характеристика пошкоджень: суттєво пошкоджено. Зруйновано стіни, вибиті вікна, в приміщенні зафіксовано факти пожеж, зруйновані всі комунікації.
Частина будівлі господарчого корпусу, літ. Гг, г1, г2, г3 загальною площею 1698 кв.м, у тому числі приміщення № 2 площею 34,6 кв.м, приміщення № 3 площею 7,6 кв.м, приміщення № 4 площею 127,6 кв.м.
Загальна характеристика пошкоджень об`єкта:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації;
Характеристика пошкоджень: зруйновано та суттєво пошкоджено більш ніж на 70%. Повністю зруйновано стіни, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, зруйновані несущі стіни, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння об`єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння (на фото зафіксовано почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 9 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
5. Об`єкт нерухомого майна (прибудова) загальною площею 997,1 кв. м., у складі: частини будівлі терапевтичного корпусу, літ. Д1-2, 1-2 поверх, площею 381,9 кв.м., частини будівлі терапевтичного корпусу, літ. Пд5., 1-2 поверх, площею 418,70 кв.м., підвал (пд) приміщення № 1-Д1-2, Пд5, загальною площею 196,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна характеристика пошкоджень об`єкта:
- орієнтовна дата пошкоджень об`єкта: квітень-серпень 2022 року;
- ймовірні причини пошкодження об`єкта: збройна агресія Російської Федерації;
Характеристика пошкоджень: зруйновано на 100 %. Повністю зруйновано стіни, перекриття, покрівля, вибиті вікна, в приміщенні була не одна пожежа, зруйновані несущі стіни, в приміщенні зруйновані всі комунікації. Внаслідок неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, в результаті яких неодноразово виникали пожежі різної ступені тяжкості, що підтверджується на фото та відео слідами горіння, об?єкт отримав значні фізичні пошкодження, на цьому об`єкті повністю виведені з ладу інженерні мережі. Зазначені вище пошкодження характерні пошкодженням, які виникають в результаті неодноразових ракетних, авіаційних та артилерійських влучань, що супроводжувалися процесами горіння (на фото зафіксовано почорніння, обвуглювання, сажа). Внаслідок обстрілів (згідно фото та відео доказів зафіксовано більше 20 влучань), які супроводжувалися вибухами, детонацією та горінням, що призвело до руйнації об`єкта.
З метою визначення розміру шкоди завданої майну ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» внаслідок збройної агресії, товариством було замовлено проведення експертної грошової оцінки щодо розміру матеріальної шкоди, завданої об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно звіту про визначення вартості матеріальної шкоди завданої об`єкту нерухомого майна, що належить ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (код ЄДРПОУ 38337729), який розташований за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська, будинок 9, який було суттєво пошкоджено (зруйновано) в період з 24.02.2022 по теперішній час, в результаті масованих ракетних, артилерійських обстрілів та нанесених авіа ударів з боку озброєних військових формувань Російської Федерації без номеру від 28.02.2024 (далі звіт), документами, що підтверджують право власності є:
1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.11.2010 (серія САС №300478) на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , видане на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 12.11.2010, № 586. Власник Територіальна громада м. Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради;
2. Витяг про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 25.11.2010 за адресою: АДРЕСА_2 . Номер витягу: 28129894, реєстраційний номер: 19451275;
3. Договір купівлі-продажу від 28.12.2021 (серія НРО № 467951) 4/100 часток об`єкту нерухомого майна, що складаються з комплексу будівель та споруд, які складаються з приміщення I поверху будівлі терапевтичного корпусу з клініко-діагностичним центром, літера Б1-3, б2-б7, Пд3, п4 загальною площею 164,4 кв.м, а саме кімнати №№ 16-18, 21-24, 42-44 площею 116,8 кв.м, та частка приміщень загального користування № 1 (0,5 кв.м), № 2 (13,0 кв.м), № 4 (0,2 кв.м), № 5 (0,3 кв.м), № 52 (33,6 кв.м) площею 47,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Власник ТОВ «КДЦ «Фармбіотест». Зареєстровано в реєстрі за № 2323;
4. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2021 (RRP-4HJIQ1V0) на 4/100 часток об`єкта нерухомого майна, що складається з приміщення І поверху будівлі терапевтичного корпусу з клініко-діагностичним центром, літера Б1-3, б2-б7, Пд3, п4 загальною площею 164,4 кв.м, а саме кімнати №№ 16-18, 21-24, 42-44 площею 116,8 кв.м, та частка приміщень загального користування № 1 (0,5 кв.м), № 2 (13,0 кв.м), № 4 (0,2 кв.м), № 5 (0,3 кв.м), № 52 (33,6 кв.м) площею 47,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності/довірчої власності: 45968473, індексний номер витягу: 292925588;
5. Договір купівлі-продажу від 25.08.2020 (серія НОН №622304) 1/100 частку цілого об`єкту нерухомого майна (нежитлове приміщення № 23 у будівлі літ. «Б», площею 21,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . Власник ТОВ «КДЦ «Фармбіотест». Зареєстровано в реєстрі за № 872;
6. Договір купівлі-продажу від 04.11.2013 (серія ВТО № 146437) 23/100 частки об`єкту нерухомого майна загальною площею 1215,1 кв.м у складі: приміщення будівлі терапевтичного корпусу літ. Б, б, загальною площею 1106,1 кв.м, в тому числі: на 1-му поверсі кімнати №№ 9, 10, 49, 50 загальною площею 30,7 кв.м, на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м, на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м, приміщення будівлі господарського корпусу літ. Г, г, г1, г2, загальною площею 109,0 кв.м, у тому числі в приміщенні № 1 кімнати №№ 1-4, в приміщенні №2 кімнати №№ 1-4, 6, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Власник ТОВ «КДЦ «Фармбіотест». Зареєстровано в реєстрі за № 2256;
7. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.11.2013 на 23/100 частки об`єкта нерухомого майна загальною площею 1215,1 кв.м у складі: приміщення будівлі терапевтичного корпусу літ. Б, б, загальною площею 1106,1 кв.м, в тому числі: на 1-му поверсі-кімнати №№ 9, 10, 49, 50 загальною площею 30,7 кв.м, на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м, на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м, приміщення будівлі господарського корпусу літ. Г, г, г1, г2, загальною площею 109,0 кв.м, у тому числі в приміщенні № 1 кімнати №№ 1-4, в приміщенні № 2 кімнати №№ 1-4, 6, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності: 3228883, індексний номер витягу: 12204310;
8. Договір купівлі-продажу від 21.08.2015 (серія IIAII №949651) 63/100 часток об`єкту нерухомого майна загальною площею 3326,6 кв.м у складі: будівля головного корпусу, літ. А, а, площею 2521,5 кв.м, частина будівлі терапевтичного корпусу, літ. Б, б площею 538,6 кв.м, у тому числі: в підвалі (пд) приміщення № 1 загальною площею 193,9 кв.м, на першому поверсі кімнати №№ 12-22 загальною площею 344,7 кв.м, будівля моргу літ. В площею 96,7 кв.м, частина будівлі господарського корпусу, літ. Г г, г1, г2, г3 на 2-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 528,9 кв.м, на 3-му поверсі кімнати №№ 1-39 загальною площею 546,5 кв.м, приміщення будівлі господарського корпусу літ. Г, г, г1, г2, загальною площею 169,8 кв.м, у тому числі приміщення № 2 площею 34,6 кв.м, приміщення № 3 площею 7,6 кв.м, приміщення № 4 площею 127,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Власник ТОВ «КДЦ «Фармбіотест». Зареєстровано в реєстрі за № 1514;
9. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.08.2022 на нежитлові будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1781807344125, номер інформаційної довідки: 306855689;
10. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція з розширенням харчблоку терапевтичного корпусу під офіси» по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна: 184978144125 (ЦНАП №67942 від 21.04.2021.
Відповідно до експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 про визначення вартості матеріальної шкоди завданої об`єкту нерухомого майна, що належить ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (код ЄДРПОУ 38337729), який розташований за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська, будинок 9, який було суттєво пошкоджено (зруйновано) в період з 24 лютого 2022 року по теперішній час, в результаті масованих ракетних, артилерійських обстрілів та нанесених авіаударів з боку озброєних військових формувань Російської Федерації ринкова вартість матеріальної шкоди завданої об`єкту нерухомого майна, що належить ТОВ «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (код ЄДРПОУ 38337729), який розташований за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська, будинок 9, який було суттєво пошкоджено (зруйновано) в період з 24 лютого 2022 року по теперішній час, в результаті масованих ракетних, артилерійських обстрілів та нанесених авіаударів з боку озброєних військових формувань Російської Федерації, станом на 28.02.2024 року становить: 130 732 440,28 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Позивач визначив відповідачем державу Російська Федерація.
За приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (ч. 1 ст. 20 ГПК України).
За змістом ч. 8 ст. 29 ГПК України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме - наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Крім того, у п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй закріплений принцип, згідно з яким усі члени ООН утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй має на меті підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв`язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру.
Разом із тим, Російська Федерація здійснює військову агресію проти України, у зв`язку із чим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває станом на даний час.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Станом на час подання цього позову та розгляду справи по суті, Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України і військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів в порушення норм міжнародного права, зокрема, Статуту ООН, Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, геноцидом Українського народу, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародна правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Отже, дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН.
Суд вважає, що судовий імунітет держави-агресора, не може бути перешкодою для реалізації правосуддя при порушенні основ міжнародного правопорядку та скоєнні міжнародних злочинів, а тому, у цій справі, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення судового процесу щодо відшкодування завданих нею збитків, в ході ініційованого воєнного вторгнення на територію України.
Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), а також Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 490/9551/19 та від 22.06.2022 у справі № 311/498/20.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд також констатував, що загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях у Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).
Отже, у даній справі підлягає застосуванню «деліктний виняток», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Дана правова позиція суду відображена також у постановах Верховного Суду у справах від 14.04.2022 № 308/9708/19 та від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц.
Таким чином, суд констатує, що судовий імунітет Російської Федерації у даній справі не підлягає застосуванню, з огляду на вищевикладені обставини.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Приписами ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
За таких умов, в силу положень національного законодавства України, у тому числі і міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача щодо проведення так званої «спеціальної воєнної операції» є за своєю суттю актом збройної агресії відповідача по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
За загальним правилом обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за заподіяну шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень матеріального закону. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, у якій висловлено правову позицію, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України не потребує встановлення в судовому порядку.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України,
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ч. 5 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 передбачає, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.
Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977), при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок дій збройних сил Російської Федерації та окупацією Луганської області, усі активи позивача, до складу яких входило і нерухоме майно, які належали позивачу на праві власності, були втрачені.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Таким чином, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Будь-яких заперечень компетентних органів відповідача щодо заявлених позовних вимог та визначеного розміру завданих позивачу збитків матеріали справи не містять.
Крім того, судом враховано, що відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
При цьому, необхідно враховувати ту обставину, що держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема, і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення завданих збитків заявлена до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Щодо заявлення позивачем стягнення матеріальної шкоди з зазначенням еквіваленту у іноземній валюті, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
За змістом ст.ст. 192, 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Вказаний правовий висновок, зокрема, відповідає наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.
Позивачем для визначення розміру майнової шкоди було надано докази на підтвердження вартості майна саме в гривні.
Оскільки суд не може пересвідчитися, який платіжний засіб використовували сторони у договорах на придбання майна, а вартість майна визначена у гривні, тому суд не вбачає правових підстав для застосування грошового еквіваленту у даному спорі.
Крім цього, Верховний суд у своїй постанові від 20.06.2024 у справі №216/5657/22 дійшов висновку, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (стаття 524 ЦК України).
Тлумачення частини другої статті 524 ЦК України свідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в договорі.
Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викрадено, чинний ЦК не містить.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача суми реальних збитків у розмірі 130 732 440,28 грн.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За приписами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету (ч. 2 ст. 129 ГПК України).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн 00 коп.
За змістом п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір в сумі 1 059 800 грн 00 коп покладається на відповідача та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від його сплати у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 150 000,00 грн суд зазначає наступне.
В якості підтвердження понесених витрат, позивач до позову і до заяви надає належним чином засвідчені копії:
- договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04;
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2024 серії ВВ №1038212;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.11.2023 серії ЛГ №000259;
- рахунку № 25/04/24-1 від 25.04.2024;
- акт-приймання передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Гончаровою Яною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (далі підприємство) укладено договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04, згідно п. 1 якого підприємство уповноважує адвоката бути його представником, здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів підприємства і надавати підприємству необхідну правничу допомогу з представництва інтересів підприємства у господарських судах незалежно від інстанційної та територіальної юрисдикції, в тому числі і в Верховному Суді, при розгляді господарської справи за позовом підприємства до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, тимчасовою окупацією території України, зокрема щодо відшкодування шкоди, завданої знищенням нерухомого майна за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська, будинок 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184978144125).
Відповідно до п. 5 договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04 за надання правничої допомоги (підготовлення та подання позовної заяви про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, тимчасовою окупацією території України, зокрема щодо відшкодування шкоди, завданої знищенням нерухомого майна за адресою: 93000, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Рубіжне, вулиця Почаївська, будинок 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184978144125) в Господарському суді Луганської області, передбаченої умовами цього договору, та представництво інтересів в суді, підприємство виплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 150000,00 грн без ПДВ, що еквівалентно становить 3838,78 USD (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 02.04.2024 39,0749 за 1 долар США).
Згідно з п. 6 договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04 підприємство здійснює виплату винагороди, передбаченої умовами цього договору, в повному обсязі протягом десяти робочих днів, рахуючи з дня, наступного за днем отримання підприємством рахунка-фактури від адвоката.
В акті приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів юридичної особи в суді від 02.04.2024 №02-04, сторони домовилися, що відповідно до п. 5 договору адвокатом виконано наступні послуги: підготовлено та подано позовну заяву про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, тимчасовою окупацією території України, зокрема щодо відшкодування шкоди, завданої знищенням нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 184978144125) в Господарському суді Луганської області (п. 1 акту приймання-передачі наданих послуг).
Вартість послуг адвоката за цим договором становить 150000,00 грн без ПДВ, що еквівалентно становить 3838,78 USD (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 02.04.2024 39,0749 за 1 долар США) (п. 2 акту приймання-передачі наданих послуг).
Позивач також надав копію рахунку № 25/04/24-1 від 25.04.2024 на оплату послуги з надання правничої допомоги.
При цьому, суд зазначає, що Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінивши надані докази та фактичні правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про доведеність факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, враховуючи надання позивачем всіх необхідних доказів фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката позивача у розмірі 150000,00 грн без ПДВ.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на виконання оціночних робіт у сумі 120 000,00 грн, з яких 60000,00 грн, що по офіційному курсу валют НБУ станом на 08.02.2024 склало 1596,01 доларів США та 60000,00 грн, що по офіційному курсу валют НБУ станом на 28.02.2024 склало 1561,49 доларів США, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 та 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано суду:
- договір № 0802/24 на виконання оціночних робіт від 08.02.2024;
- рахунок-фактуру № 1 від 08.02.2024 на суму 60000,00 грн;
- акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28.02.2024.
08.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (далі замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 0802/24 на виконання оціночних робіт від 08.02.2024, у п. 1 якого зазначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується своїми засобами за рахунок платника виконати роботи код за ДК 021-2015: 70330000-3 послуги з управління нерухомістю, надавані на платній основі чи на договірних засадах (Послуги з проведення експертної грошової оцінки), а саме: проведення експертної грошової оцінки, щодо розміру матеріальної шкоди, завданої об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який було суттєво пошкоджено (зруйновано) в період з 24.02.2022 по теперішній час, в результаті масованих ракетних, артилерійських обстрілів та нанесених авіа ударів з боку озброєних військових формувань Російської Федерації, на дату складання висновку.
Відповідно до п. 2.2.1. договору № 0802/24 на виконання оціночних робіт від 08.02.2024 замовник зобов`язаний оплатити виконавцю встановлену вартість робіт згідно з розділом 3 договору.
Згідно з п. 3.1. договору № 0802/24 від 08.02.2024 загальна вартість робіт за цим договором становить 120000,00 грн без ПДВ.
Розрахунки проводяться наступним чином: перша частина оплати в розмірі: 50% від загальної вартості робіт за цим договором замовник сплачує протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору на підставі рахунку від виконавця, друга частина оплати в розмірі: 50% від загальної вартості робіт за цим договором шляхом безготівкової оплати замовник сплачує за фактом їх надання виконавцем після пред`явлення виконавцем акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту (п. 3.2. договору № 0802/24 від 08.02.2024).
Позивач надав копію рахунку-фактури № 1 від 08.02.2024 на суму 60000,00 грн на оплату експертного висновку щодо розміру матеріальної шкоди та акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28.02.2024 на загальну суму 120000,00 грн.
У п. 2 акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28.02.2024 зазначено, що попередня оплата згідно п. 3.2. договору становить 60000,00 грн без ПДВ.
Згідно цього акту приймання-передачі виконаних робіт за договором № 0802/24 на виконання оціночних робіт від 08.02.2024 до перерахуванню виконавцю належить 60000,00 грн без ПДВ.
Оцінивши надані докази та фактичні правовідносини між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про доведеність факту понесення позивачем витрат на виконання оціночних робіт у заявленому розмірі.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
А тому на відповідача також покладаються інші здійснені позивачем судові витрати у виді витрат, понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт, у розмірі 120 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініко-діагностичний центр «Фармбіотест» (01033, Україна, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок, 19б, код ЄДРПОУ 38337729) суму реальних збитків у розмірі 130 732 440,28 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням об`єкта нерухомого майна за адресою: 93000, м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, вул. Почаївська, 9; витрати на професійну правничу допомогу у сумі 150000,00 грн та інші судові витрати у виді витрат, понесених у зв`язку з виконанням оціночних робіт, у розмірі 120 000,00 грн, видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 059 800 грн 00 коп, видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2024.
Суддя Ріта ШЕЛІХІНА
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 26.08.2024 |
Оприлюднено | 06.09.2024 |
Номер документу | 121401962 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Шеліхіна Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні