Рішення

від 04.09.2024 по справі 916/2588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2588/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2588/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41, код ЄДРПОУ 36138418)

до відповідача Селянського (фермерського) господарства МОРЯК (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, село Першотравневе, вул. Суворова (нова назва Тиха), буд. 2А, код ЄДРПОУ 26134672)

про стягнення 641 591,13грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області до Селянського (фермерського) господарства МОРЯК про стягнення 641 591,13грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2588/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Селянське (фермерське) господарство МОРЯК є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2588/24/40022/24 від 18.06.2024 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 14.06.2024 по справі № 916/2588/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Селянському (фермерському) господарству МОРЯК в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 14.06.24р о 17:16.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Селянське (фермерське) господарство МОРЯК повідомлено про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

27.04.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНИ» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «МОРЯК» (покупець) було укладено договір поставки №26134672/2023, за умовами якого в поряку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадуються як «Специфікації) до договору (надалі «Товар»), а покупець прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору).

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень покупця, оформлених у довільній формі.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.5. договору, постачальник протягом наступного робочого дня, який слідує за днем отримання Замовлення покупця, підтверджує Замовлення шляхом надсилання покупцеві проекту Специфікації на поставку Товару та Рахунка на оплату на електронну адресу покупця, зазначену в розділі Договору «Реквізити Сторін» або п.9.7. цього Договору. В Рахунку на оплату Товару зазначається вартість Товару в гривнях, розрахована відповідно до положень пунктів 4.2. та 4.3.1. цього Договору.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що право власності на Товар та ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до покупця в момент передачі Товару представнику Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Згідно п.3.2 договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначаються у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку передбаченими умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього (п.3.3 договору).

Розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі, в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.1 договору).

Згідно з п. 4.3. Договору оплата Товару здійснюється у порядку, визначеному Договором, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, у відповідності до замовлень відповідача, сторонами було складено та підписано одну Специфікацію: Специфікація до Договору № 26134672/2023 від 27.04.2023 року (рахунок №3107) від 28.04.2023 року, за умовами якої він зобов`язується здійснити поставку Товару на загальну вартість 732 107,77 грн з ПДВ в термін до 28.05.2023 року. Відповідач зобов`язується здійснити оплату вартості Товару в наступному порядку: -10 % вартості Товару в термін до 05.05.2023 року (включно), та - 90 % вартості Товару в термін до 30.09.2023 року (включно).

За посиланнями позивача, на виконання умов специфікації до Договору № 26134672/2023 від 27.04.2023 року (рахунок №3107) від 28.04.2023 року він поставив відповідачу товар на загальну вартість 699 151,30 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3634 від 28.04.2023 року, підписаною керівником відповідача.

Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідач не здійснив жодної оплати за поставлений Товар. Однак, 21.11.2023 р. частково повернув товар постачальникові на суму 268 150,10 грн., що підтверджується зворотною накладною №347 від 21.11.2023р., з урахуванням чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 431 001,20грн.

Відповідно до п. 6.3 Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець зобов`язаний, в такому випадку, сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

Згідно з пунктом 6.4. Договору, відповідно до статті 625 ЦК України, якщо покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.

Пунктом 6.8. Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем з урахуванням порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, відповідно умов договору та положень ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу пеню в сумі 117 162,66грн. та 26% річних в розмірі 93 427,27грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНИ» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «МОРЯК» (покупець) було укладено договір поставки №26134672/2023, за умовами якого в поряку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадуються як «Специфікації) до договору (надалі «Товар»), а покупець прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору).

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, сторонами було складено та підписано Специфікацію: Специфікація до Договору № 26134672/2023 від 27.04.2023 року (рахунок №3107) від 28.04.2023 року, за умовами якої він зобов`язується здійснити поставку Товару на загальну вартість 732 107,77 грн з ПДВ в термін до 28.05.2023 року. Відповідач зобов`язується здійснити оплату вартості Товару в наступному порядку: -10 % вартості Товару в термін до 05.05.2023 року (включно), та - 90 % вартості Товару в термін до 30.09.2023 року (включно).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов`язання, щодо поставки товару виконав належним чим, поставив відповідачу товар на загальну вартість 699 151,30 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3634 від 28.04.2023 року, підписаною керівником відповідача.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість отриманого товару не сплатив, проте здійснив часткове повернення товару на загальну суму 268 150,10 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця №347 від 21.11.2023р., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 431 001,20грн..

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 431 001,20 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договору №26134672/2023 від 27.04.2023 позивачем було нараховано до стягнення відповідачу пеню в сумі 117 162,66грн. та 26% річних у розмірі 93 427,27 грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 117 162,66грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.4 Договору, якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 процентів річних від простроченої суми коштів.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 26 відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь останнього 26% річних в розмірі 93 427,27грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, який наведений Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА у позовній заяві, судові витрати останнього складаються із: судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Крім того, 25.07.2024р. за вх. №28107/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА надійшла заява в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України з доданням доказів на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.02.2023р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА та адвокатом Козачком Іваном Петровичем. Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором та/або додатками до договору. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Додаток від 01.04.2024р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.02.2023р. Згідно п.1.1 Додатку Адвокат надає Клієнтку юридичні послуги такого змісту: Юридичний супровід стягнення заборгованості та/або штрафних санкцій та/або процентів з Селянського (фермерського) господарства МОРЯК за спірним правочином договір поставки №26134672/2023 від 27.04.2023р. у суді першої інстанції. Пунктом 1.2 Додатку передбачено, що Гонорар адвоката за послуги, визначені у Додатку, становить 5 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41, код ЄДРПОУ 36138418) до Селянського (фермерського) господарства МОРЯК (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, село Першотравневе, вул. Суворова (нова назва Тиха), буд. 2А, код ЄДРПОУ 26134672) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства МОРЯК (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, село Першотравневе, вул. Суворова (нова назва Тиха), буд. 2А, код ЄДРПОУ 26134672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДАМА УКРАЇНА (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41, код ЄДРПОУ 36138418) основний борг в сумі 431 001 (чотириста тридцять одна тисяча одна)грн. 20коп., пеню в розмірі 117 162 (сто сімнадцять тисяч сто шістдесят дві)грн. 66коп, 26% річних в сумі 93 427 (дев`яносто три тисячі чотириста двадцять сім)грн. 27коп., судовий збір в сумі 7 699 (сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять)грн. 09коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням перебування судді Погребної К.Ф з 22.07.2024р. по 23.08.2024р. в відпустці та з 28.08.2024р. по 30.08.2024р на лікарняному повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна