Рішення

від 05.09.2024 по справі 922/2409/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2409/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (вул. Харківська, буд. 86а, м. Зміїв, Харківська обл., 63401; код ЄДРПОУ 40136385) до Державного підприємства "Світанок" (вул. Заміська, буд. 7, м.Балаклія, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64200; код ЄДРПОУ 08183514) про стягнення 292463,84 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (код ЄДРПОУ 40136385) 11.07.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Світанок" (код ЄДРПОУ 08183514) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла за Договором № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023 в розмірі 159 637,94 грн; курсової різниці 15 259,19 грн; пені, в розмірі 24 068,55 грн; штрафу 30% від суми специфікацій, по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59 891,38 грн; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 25286,65 грн, інфляційних, в розмірі 5 177,56 грн, а також 3% річних в розмірі 3142,57 грн, що загалом становить 292 463,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не в повному обсязі сплатив за товар, поставлений позивачем згідно з видатковою накладною № ТДАГ3929 від 25.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2409/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Як вбачається з програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу про відкриття провадження у справі № 922/2409/24 було отримано відповідачем 15.07.2024 через електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, саме з цієї дати починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк, а саме до 31.07.2024 не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згіднозі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Світанок" (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір постачання № Х38/25/2023/6.

Згідно з п. 1.1 вищевказаного Договору, постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі - "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати товару, що постачається, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього Договору.

25.04.2023 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію №1-НАС(К) та, відповідно до видаткової накладної № ТДАГ3929 від 25.04.2023, на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 199637,94 грн, за якими відповідачем було допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасності оплати поставленого товару. Станом на дату складання цієї позовної заяви, товар відповідачем не оплачений.

Товар відповідачем прийнятий в повному обсязі, претензій щодо кількості та/або якості товару відповідачем заявлено не було.

За умовами Специфікації № 1-НАС(К) від 25.04.2023 поставлений товар мав оплачуватись у наступному порядку: 39 927,59 грн - до 04.05.2023; 159 710,35 грн - до 01.11.2023.

21.06.2023 відповідачем частково сплачено 40 000,00 грн.

Залишок несплаченої заборгованості складає 159 637,94 грн.

Термін прострочення заборгованості в розмірі 159 637,94 грн складає 240 днів.

Загальна несплачена заборгованість (основний борг) за Договором постачання № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023 складає 159 637,94 грн.

Відповідно п. 4.5 Договору, у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній Специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до Договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного Договору, Протоколу зміни ціни Товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Станом на укладання Специфікації № 1-НАС(К) від 25.04.2023 сторонами було закріплено курс долара США 36,93. На дату складання цієї позовної заяви курс долара США складає 40,46.

Таким чином, відповідач має сплатити на користь позивача курсову різницю:

159 637,94 грн за курсом 36,93 дорівнює 4 322,72 долара США, що й закріплено в Специфікації № 1-НАС(К) від 20.04.2023. При цьому станом на дату складання цієї позовної вимоги 4 322,72 долара США за курсом 40,46 дорівнює 174 897,13 грн.

Отже, відповідач має сплатити на користь позивача курсову різницю, яка становить 15 259,19 грн (174 897,13 грн - 159 637,94 грн).

Згідно з п. 8.3 Договору постачання, за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем на підставі п. 8.3. Договору нараховано пеню за період прострочення з 02.11.2023 по 02.05.2024 в розмірі 24 068,55 грн.

Згідно з п. 8.4. Договору, у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних Специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення.

Відповідачем (покупцем за Договором поставки від 20.04.2023) допущене прострочення оплати по кожній з вищезазначених Специфікацій.

У зв`язку з цим, відповідач, на підставі п. 8.4 Договору поставки від 20.04.2023, за розрахунком позивача, повинен сплатити штраф у розмірі 59 891,38 грн.

Згідно з п. 8.5 Договору, у разі порушення строку оплати за поставлений товар, узгоджений сторонами у відповідних Специфікаціях, покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою постачальника сплачує постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар.

Тобто, відповідно п. 8.5 Договору постачання від 20.04.2023, на суму заборгованості позивач має право нарахувати відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у розмірі 24% річних або 0,066% на день:

Термін прострочення заборгованості в розмірі 159 637,94 грн складає 240 днів.

Плата за користування чужими грошовими коштами за розрахунком позивача складає 25 286,65 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, відповідач має сплатити на користь позивача інфляційні втрати за період листопад 2023 р. - травень 2024 р. у розмірі 5177,56 грн та 3% річних за період з 02.11.2023 по 28.06.2024 в розмірі 3142,57 грн,

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов`язання за Договором постачання № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023, поставивши обумовлений цим договором товар на загальну суму 199637,94 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати цього товару в повному обсязі не виконав, його борг перед позивачем складає 159637,94 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в процесі розгляду даної справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів оплати цього боргу, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором постачання № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023 в сумі 159637,94 грн.

Щодо позову в частині стягнення курсової різниці.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1-2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20 зазначено що Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості…), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У позовній заяві позивач вказує, що на підставі умов договору відповідач має сплатити на його користь курсову різницю, що складає 15259,19 грн у зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долара США.

Як зазначалось, за змістом п. 2 специфікації відповідно до ст. 524 ЦК України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93 грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 4322,72 долара США, що й закріплено в Специфікації № 1-НАС(К) від 20.04.2023.

Станом на 11.07.2024 (дата подання позову у даній справі, з якої позивач виходить здійснюючи власний розрахунок) офіційний курс гривні по відношенню до долара США становив 40,46. Отже, станом на дату складання цієї позовної вимоги 4322,72 долара США за курсом 40,46 дорівнює 174 897,13 грн.

Зазначене свідчить про право позивача здійснювати нарахування відповідачу курсової різниці в порядку, визначеного сторонами умовами договору.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми курсової різниці, та з урахуванням вимог ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці у розмірі 15 259,19 грн.

Щодо позову в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 8.3 Договору, за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

На підставі п. 8.4 Договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

У даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені та штрафу за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 24068,55 грн пені за загальний період прострочення з 02.11.2023 по 02.05.2024 (з урахування встановленого Специфікацією № 1-НАС(К) порядку розрахунків) та 59891,38 грн штрафу.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені та штрафу суд констатує його арифметичну правильність.

За таких обставин, позов у зазначеній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 24068,55 грн пені за вказаний період прострочення та 59891,38 грн штрафу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та 24% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, в п. 8.5 Договору сторони, користуючись правом, передбаченим статтею 625 ЦК України, збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару.

Зокрема, згідно з п. 8.5 Договору, у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за вимогою постачальника сплачує постачальнику 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар.

Як вбачається із розрахунку, здійсненого позивачем, за допущені порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 25286,65 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), які за своєю правовою природою є 24% річних, за період прострочення з 02.11.2023 по 28.06.2024 та 5177,56 грн інфляційних за період прострочення листопад 2023 року - травень 2024 року (з урахування встановленого специфікацією № 1-НАС(К) порядку розрахунків).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами (в розмірі 24% річних) та інфляційних втрат суд дійшов висновку про їх законність та обґрунтованість.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 25286,65 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (24% річних), та 5177,56 грн інфляційних за період прострочення оплати з 02.11.2023 по 28.06.2024 (інфляційні без врахування індексу інфляції за червень).

Щодо вимог про стягнення 3142,57 грн 3% річних суд зазначає.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що 24% річних нібито є товарним кредитом та може застосовуватися разом з санкціями у вигляді сплати 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є позбавленими будь-якого нормативного та правового обґрунтування.

Згідно зі ст. 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит - це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований статтею 694 ЦК України.

Однак, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки.

Як вже зазначалось, в п. 8.5 Договору, сторони, користуючись правом, передбаченим статтею 625 ЦК України, збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару.

За таких обставин, суд при прийнятті рішення враховує наявне у позивача право на нарахування 24% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що, в свою чергу, виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті ЦК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3142,57 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідністю в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Так, 01.06.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) б/н, за умовами якого клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта не обмежуючись в Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів клієнта - ДП Світанок, код ЄДРПОУ 08183514, адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7, заборгованості за договорами постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023, № Х38/25/2023/5 від 24.04.2023, № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023, № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023, № Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, № Х38/25/2023/9 від 28.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення (п. 1.1).

На підставі п. 5.1 вищевказаного Договору, за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента клієнта - ДП "Світанок", код ЄДРПОУ 08183514, адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7, заборгованості за договорами постачання за 2023, у відповідності з умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Згідно з п. 5.2 Договору, оплата гонорару, передбаченого п. 5.1 та 5.2 цього договору, підлягає перерахуванню клієнтом на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.

У позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Як свідчать матеріали справи, сторонами Договору складено акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 01.06.2024, в якому констатували факт надання адвокатом наступних послуг клієнту:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента - кількість год. 2, сума, грн - 4000,00;

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між клієнтом та ДП "Світанок" та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи - кількість год. 2, сума, грн - 4000 грн;

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП "Світанок" за Договором постачання № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП Світанок позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до Господарського суду Харківської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді кількість год. 8, сума, грн - 16000,00.

Всього 12 годин та 20000,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлено до стягнення 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України, не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5-6 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку, суд констатує, що розмір гонорару адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги становить 20000,00 грн за стягнення заборгованості за договором постачання № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір гонорару, а водночас і розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ст. 126 ГПК України, і при цьому відповідачем не надано жодного доказу неспіврозмірності таких витрат та з цих підстав не заявлялося клопотання про їх зменшення, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про необхідність розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу виходячи з заявленої суми в розмірі 20000 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, за наслідками розгляду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 19785,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат, пов`язаний зі сплатою судового збору, суд також керується положеннями ст. 129, 130 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, суд, керуючись ст.123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", покладає на відповідача 3471,86 грн витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Світанок" (вул. Заміська, буд. 7, м.Балаклія, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64200; код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (вул. Харківська, буд. 86а, м. Зміїв, Харківська обл., 63401; код ЄДРПОУ 40136385; IBAN НОМЕР_1 , в ПАТ "ОТП БАНК", м. Київ) - заборгованість, що виникла за Договором № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023 в розмірі 159637,94 грн; курсову різницю в розмірі 15259,19 грн; пеню в розмірі 24068,55 грн; штраф 30% від суми специфікацій, по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 59891,38 грн; відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25286,65 грн; інфляційні втрати в розмірі 5177,56 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3471,86 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19785,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 3142,57 грн - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.

СуддяН.М. Кухар