Рішення

від 05.09.2024 по справі 922/2337/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2337/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", м. Харків про стягнення 19305,64 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 11635,20 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, 7516,84 грн., пені та 153,60 грн штрафу за поставку неякісного товару. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2337/24 та ухвалено розгляд справи № 922/2337/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 10 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 10 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

18 липня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" подано клопотання (вхідний № 18256) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи у суді.

Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено конкретного строку на заявлення заяви/клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а тому відповідач вправі заявити його до моменту ухвалення рішення у справі. Отже підстави для залишення клопотання відповідача без розгляду відсутні.

Згідно частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

29 червня 2023 року за результатами процедури закупівлі №UA-2023-04-26-009314-a, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (відповідачем, постачальником ) було укладено договір закупівлі №ОД/НХ-23-427НЮ.

25 грудня 2023 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору закупівлі №ОД/НХ-23-427НЮ від 29 червня 2024 року, відповідно якої сторони домовились продовжити строк дії договору та ввести в дію Специфікацію №2 на суму 108434,64 грн.

Так строк дії договору по Специфікації №1 встановлюється з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, по Специфікації №2 з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року.

Згідно пункту 1.1. договору та додаткової угоди №1 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікацій № 1, 2 що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 15.1. договору та додаткової угоди № 1 строк дії цього договору по Специфікації № 1 (додаток № 1) встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2023 року по Специфікації № 2 (додаток № 2) з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року. На період дії воєнного станку строк дії договору визначається з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

Згідно пункту 1.2. договору найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (втулки, кільця, лопатки та інші) (код ДК 021:2015 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху).

Відповідно до пункту 1.3. договору виробник товару: ТОВ "ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", м. Харків, Україна.

Згідно пункту 1.4. договору кількість, асортимент, марка товару визначаються у Специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору

Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору мають перевагу.

Згідно пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару. Строк поставки товару протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену у цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом направлення електронного листа із накладення ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан - копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідно роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно пункту 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.1. договору та додаткової угоди № 1 покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікаціях № 1, 2 (додатки № 1, 2) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані із виконанням цього договору.

Згідно пункту 6.2. договору ціна у цьому договорі та первинних документах вказується в національній валюті України гривні.

Відповідно до пункту 6.3. договору та додаткової угоди № 1 загальна ціна договору без ПДВ становить 546017,20 грн, крім того ПДВ 20 % 109203,44 грн, усього з ПДВ 655220,64 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані зі виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних із виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.

Згідно пункту 7.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 7.2. договору та додаткової угоди № 1 оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 банківський день з дати реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування з операції по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно пункту 4.2. цього договору та Специфікацій № 1, 2 (додатки № 1, 2) при наявності документів, зазначених у пункті 5.4. цього договору.

Як зазначає позивач, у відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 23 лютого 2024 року покупець направив постачальнику письмову рознарядку за вихідним №НХ08/1697 на електронну адресу постачальника.

Строк виконання письмової рознарядки за вихідним №НХ08/1697 від 23 лютого 2024 року постачальником складав до 08 березня 2024 року включно.

29 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" було поставлено кільце поршневе у кількості 24 шт., на суму 18432,00 грн, згідно видаткової накладної №РН-0000016.

Товар на суму 77568,00 грн, за письмовою рознарядкою №НХ08/1697 від 23 лютого 2024 року (кільця поршневі у кількості 101 шт.) Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" не було поставлено.

Отже, як свідчать матеріали справи письмова рознарядка за вихідним №НХ08/1697 від 23 лютого 2024 року виконана постачальником частково, з пропуском строку, у зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення з відповідача 11635,20 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару та 7516,84 грн пені за несвоєчасну поставку.

Також, згідно пункту 5.2 договору приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 та відповідно до вимог Стандартів АТ "Укрзалізниця" СТП-10-001:2016 "Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Основні положення», СТП-10-002:2016 "Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю".

Згідно пункту 5.4 СТП-10-002:2016 "Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю" вхідному контролю І рівня підлягає вся продукція, що закуповується на кожному етапі її переміщення, а також на складі постачальника або виробника у випадках, передбаченим договором. Вхідний контроль І рівня проводить кожен отримувач, який бере участь у процесі переміщення продукції.

Як вказувалось вище, 29 квітня 2024 року за видатковою накладною №РН-0000016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" було поставлено кільце поршневе у кількості 24 шт., на суму 18432,00 грн, на склад покупця, згідно пункту 4.1 договору.

У подальшому кільце поршневе у кількості 24 шт., на суму 18432,00 грн, було направлено на виробничий підрозділ "Локомотивне депо ім. Т. Шевченка" служби локомотивного господарства регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", відповідно видаткової накладної №НХТер2-1000 від 17 травня 2024 року.

За Специфікацією №2 технічні характеристики кільця поршневого повинні відповідати кресленням Д100-04-018.

Відповідно до пункту 11 Інструкції П-7 одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Згідно пункту 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (пункт 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

Матеріали справи свідчать про те, що під час приймання продукції на складі Локомотивного депо ім. Т. Шевченка зазначеної продукції виявлено наступні невідповідності:

1. Зазор в замку кільця у вільному стані становить 32 мм., при нормі 24+-2 мм, що не відповідає вимогам креслення Д100.04.018, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (пункт 1.3 договору) та додатку А "Правил технічного обслуговування та поточних ремонтів тепловозів серії 2ТЕ10 всіх індексів" ЦТ-0045;

2. Зазор у замку кільця у робочому стані, при перевірці в каліброваному кільці діаметром 207+0,045мм, становить 12 мм, при нормі 1,4+0,4, що не відповідає вимогам креслення Д100.04.018, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (пункт 1.3 договору) та додатку А "Правил технічного обслуговування та поточних ремонтів тепловозів серії 2ТЕ10 всіх індексів" ЦТ-0045.

Враховуючи наведене, на підставі пунктів 2.5 - 2.7 договору, 23 травня 2024 року позивачем на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" було направлено виклик за вихідним №НХ08/480 представника постачальника для складання акту про фактичну якість і комплектність продукції на 29.05.2024 р. о 09.00 за адресою: м. Сміла, вул. Орєшкова, 65, виробничий підрозділ Локомотивне депо ім. Т. Шевченко регіональної філії "Одеська залізниця". У визначену дату та час представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" не прибув, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до пункту 20 Інструкції П-7 при неявці представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника виробника (відправника) з іншого міста не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявку його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником із числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

29 травня 2024 року за відсутністю належним чином повідомленого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" було складено Акт №б/н про фактичну якість і комплектність продукції, відповідно пп. 26, 30 якого було встановлено, що кільце поршневе у кількості 1 шт., Д100.04.018, не придатне до застосування з причин, зазначених у пункті 26 та підлягає заміні, відповідно пунктів 2.8, 2.9 договору.

Згідно пункту 2.8 договору постачальник зобов`язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.

Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 робочих днів з дня підписання відповідного акту, до 20 червня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2024 року позивач направив повідомлення про заміну неякісного товару разом із Актом №б/н від 29 травня 2024 року про фактичну якість і комплектність продукції на електронну адресу відповідача.

Станом на теперішній час товар, кільце поршневе у кількості 1 шт., Д100.04.018, не замінено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" на якісне.

Отже, як свідчать матеріали справи товар відповідачем не замінено на якісний, у зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення з відповідача 153,60 грн штрафу за поставку неякісного товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статтей 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, останнім у відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 23 лютого 2024 року було направлено відповідачу письмову рознарядку за вихідним №НХ08/1697 на електронну адресу постачальника на поставку товару на загальну суму 96000,00 грн.

У зв`язку із чим, строк виконання письмової рознарядки за вихідним №НХ08/1697 від 23 лютого 2024 року постачальником складав до 08 березня 2024 року включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абзац 2 пункт 4.2 договору).

Проте, 29 квітня 2024 року відповідачем було поставлено товар на суму 18432,00 грн, відповідно видаткової накладної №РН-0000016, тобто письмова рознарядка за вихідним №НХ08/1697 від 23 лютого 2024 року виконана постачальником частково, з пропуском строку, тому позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11635,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару та 7516,84 грн пені за несвоєчасну поставку.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 153,60 грн штрафу за поставку неякісного товару.

Згідно пункту 9.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.

Відповідно до підпункту 9.3.1. пункту 9.3. договору, постачальник за цим договором несе зокрема таку відповідальність: при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань до поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно підпункту 9.3.2. пункту 9.3. договору за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами та засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту. При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених пунктом 2.9 цього договору постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості незамкненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше не попередив письмово покупець.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" виконало письмову рознарядку позивача з пропуском строку поставки, а саме: за видатковою накладною № РН-0000016 від 29 квітня.2024 року на суму 18432,00 грн. з про строчкою у 52 календарних днів та поставило товар невідповідної якості.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11635,20 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару, 7516,84 грн., пені та 153,60 грн. штрафу за поставку неякісного товару слід задовольнити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином частиною 3статті 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 67/1346/15-ц.

Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 924/1089/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 903/827/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 925/1587/17.

У постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №904/12429/16.

Згідно статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу Українизабальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

24 лютого 2022 року РФ було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 вересня 2023 року по справі №910/7679/22 зазначив, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Також, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Разом з цим, відповідачем в рамках даної справи не надано жодного доказу того, що обставина воєнного стану спричинила його скрутне майнове становище та істотно ускладнило здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що як договір про закупівлі № ОД/НХ-23-427НЮ від 29 червня 2023 року, так і додатки до нього укладалися сторонами в період, коли в країні вже діяв режим воєнного стану, у зв`язку з чим відповідач при укладенні зазначеного договору та додатків до нього мав усвідомлювати можливість настання певних негативних наслідків для сторін цього договору, обумовлених обставиною воєнного стану.

Також суд бере до уваги ступінь виконання зобов`язання, а саме: письмова рознарядка за вихідним №НХ08/1697 на електронну адресу постачальника на поставку товару на суму 96000,00 грн виконана постачальником частково на суму 18432,00 грн та з простроченням на 52 днів, а решта товару за рознарядкою на суму 77568,00 грн на момент подання позову взагалі поставлена не була. Також товар був поставлений невідповідної якості та не замінена постачальником на якісний. При цьому відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним вживалися всі можливі дії щодо повного виконання вищенаведеної рознарядки та заміни неякісного товару на якісний. Вказана обставина не дає підстав вважати, що дії відповідача носили добросовісний характер.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (61010, м. Харків, вул. Основ`янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 11635,20 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, 7516,84 грн, пені, 153,60 грн штрафу за поставку неякісного товару та 3028,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець